Регенерація периферійного нерва

Регенерація периферійного нерва відбувається за рахунок центрального відрізка, який зберіг зв’язок з клітиною. Периферійний відрізок гине. Клітини шваннівської оболонки загиблого периферійного відрізка нерва розмножуються, розташовуючись вздовж нього і утворюючи футляр, в який вростають регенеруючі осьові циліндри з проксимального відрізка. Регенерація нервових волокон завершується їхньою мієлінізацією і відновленням нервових закінчень.

Якщо регенерація нерва в силу тих або інших причин порушується (значна розбіжність частин нерва, розвиток запального процесу), то в місці його розриву формується рубець, в якому безладно розташовуються регенеруючі осьові циліндри проксимального відрізка нерва. Такі розростання називаються ампутаційними невромами.

Організація

Організація - це процес заміщення сполучною тканиною нежиттєздатних тканин та чужорідних тіл. Заміщення ділянки змертвіння, ексдату, тромботичних мас сполучною тканиною відбувається в тому випадку, якщо маси піддаються розсмоктуванню і водночас в них вростає молода сполучна тканина, яка перетворюється після цього в рубцьову.

Навкруги сторонніх тіл і тваринних паразитів в грануляційній тканині утворюються багатоядерні гігантські клітини (гігантські клітини сторонніх тіл), які здатні фагоцитувати сторонні тіла

Про інкапсуляцію говорять в тих випадках, коли змертвілі маси, тваринні паразити, чужорідні тіла (шовний матеріал) не розсмоктуються, а обростають сполучною тканиною і відокремлюються від іншої частини органа капсулою.

Значення процесу організації не однозначне.

З біологічної точки зору, це пристосувальний процес, тому організація має позитивне значення, оскільки обмежує вплив мертвих тканин і чужорідних тіл на організм.

З точки зору клінічної практики, організація може мати негативне значення. Наприклад, при організації ексудату в плевральній порожнині утворюються спайки між вісцеральною і парієтальною плеврою, що порушує присосуючу функцію грудної клітки і таким чином сприяє розвитку легенево-серцевої недостатності.

Негативне значення має і організація ексудату в альвеолах легені - карніфікація, яка призводить до зменшення дихальної функції легень.

За наявності спайок у черевній порожнині може розвиватися кишкова непрохідність.

Організація ексудату в мозкових оболонках може порушувати відплив ліквору і призвести до розвитку гідроцефалії.

Маси некрозу можуть просочуватись вапном, тоді виникають петрифікати.

Іноді у внутрішніх шарах капсули шляхом метаплазії утворюється кісткова тканина.

Метаплазія

Метаплазія (від грец. metaplasso - перетворювати)- це перехід одного виду тканини в інший в межах одного зародкового листка, тобто споріднений їй вид.. Метаплазія виникає внаслідок неправильного диференціювання стовбурових клітин. ”Нова” метапластична тканина структурно нормальна, тому що є чітка клітинна організація. Метаплазія носить пристосувальний характер ї в основному спостерігається за наявності будь-якого хронічного фізичного або хімічного подразнення.

Метаплазія частіше всього зустрічається в епітеліальній та сполучній тканининах, рідше - в інших тканинах.

Метаплазія найчастіше спостерігається в епітелію. Прикладом може служити плоскоклітинна (луската, сквамозна) метаплазія (найчастіший тип епітеліальної метаплазії), при якій одношаровий призматичний або кубічний епітелій замінюється багатошаровим плоским зроговілим епітелієм. Сквамоз­на метаплазія найчастіше спостерігається в епітелії шийки матки та слизовій оболонці бронхів, рідше вона зустрічається в ендометрії і сечовому міхурі. В бронхах ця метаплазія розвивається при хронічному, рідше - гос­трому (коровий бронхіт) запаленні.

Вона спосте­рігається в дихальних шляхах при хронічному запаленні, при дефіциті вітаміну А.

Залозиста метаплазія спостерігається у стравоході, при цьому нормальний багато­шаровий епітелій замінюється на залозистий епітелій (шлункового або кишкового типу), який секретує слиз. Причиною здебільшого є рефлекс (викид) кислого шлункового соку в стравохід. Метаплазія може також відбуватися в шлунку і кишці, наприклад, заміна шлункової слизової оболонки - кишковою слизовою оболонкою (кишкова метаплазія) або навпаки (шлункова метаплазія).

Також залозиста метаплазія може спостерігатися в гермінатив­ному епітелії яєчника у вигляді формування серозних і слизових кіст.

Рідше метаплазія відбувається у сполучній тканині. Найкращий приклад - осифікація в рубцях та інших фібробластичних проліфераціях. Метаплазія в сполучній тканині, як й епітеліальна метаплазія, може служити до­казом можливості диференціювання стовбу­рових клітин сполучної тканини в різних напрямках.

Метаплазія реверсивна (зворотна).

Позитивне значення метаплазії і мотиви віднесення її до групи компенсаторно-при­стосувальних процесів зумовлені її захисною суттю: коли в змінених умовах життєдіяль­ності органа або тканини стає неможливим функціонування і виживання притаманного йому виду клітин, то оптимальною є, на противагу їхній повній відсутності, заміна не ха­рактерними, а більш пристосованими до патологічних умов клітинами.

У більшості випадків метаплазія не має великого клінічного значення, однак в деяких органах вона може викликати значні функціональні порушення. Наприклад, втра­та війок і накопичування слизу в бронхах може сприяти проникненню інфекції і роз­витку запалення легеневої паренхіми. Метапластична тканина структурно нормальна, і сама метаплазія не є небезпекою у плані роз­витку пухлини. Однак, при виникненні диспластичних змін, які досить часто розвива­ються в ділянках метаплазії внаслідок пору­шень, які супроводжують її диференціюван­ня і детермінування, ризик утворення рако­вої пухлини різко зростає. Наприклад, сквамозна карцинома може розвиватися в метапластичному зроговілому епітелії бронхів; аденокарцинома може виникнути у страво­ході з метапластичного залозистого епітелію.