Гіперплазія

Гіперплазія - збільшення розмірів орга­на або тканини в результаті збільшення числа клітин, з яких вони складаються. Гіперп­лазія спостерігається при стимуляції міто­тичної активності клітин, що призводить до збільшення їхнього числа.

Розрізняють реактивну (захисну) гіперплазію, гормональну (нейрогуморальну) гіперплазію, і замісну (компенсаторну) при втраті крові.

Реактивна, або захисна гіперплазія ви­никає в імунокомпетентних органах - в тимусі, селезінці, лімфатичних вузлах, червоно­му кістковому мозку, мигдалинах, лімфа­тичному апараті кишки тощо.

Причини цієї гіперплазії різні. Гіперпла­зія еритроїдного ряду кісткового мозку може бути пов’язана з підвищеним руйну­ванням еритроцитів (гемолітичні процеси) або тривалою гіпоксією (проживання у висо­когірних районах), мієлоїдного ряду - з підвищеною потребою організму в нейрофілах, наприклад, при запаленні. Гіперплазія лімфатичних вузлів - це, як правило, відповідь на антигенну стимуляцію. Гіперплазія селезін­ки спостерігається при септичних станах.

Макро- та мікроскопічна картина гіперплазії. При гіперплазії селезінка збільшується в розмірах, набуває в’ялої консистенції і, якщо провести по поверхні розрізу ножем, дасть зішкрібок пульпи. Лімфатичні вузли збільшу­ються в розмірах, стають соковитими, рожево-червоного кольору. Мікроскопічне відзначається розростання імунокомпетентних клітин. Кістковий мозок діафізу стегна при септичних станах стає червоним за рахунок гіперплазії клітин мієлоїдного ряду.

Гормональна гіперплазія виникає в орга­нах-мішенях під дією гормонів. Вона може спостерігатися і в нормі. Наприклад, гіперп­лазія молочної залози при вагітності і лактації.

Прикладами гормональної гіперплазії при патології можуть служити:

Гіперплазія ендометрію, яка виникає в результаті підвищеної стимуляції ендометрію естрогенами, особливо при ановуляторних менструальних циклах, коли відсутнє вироб­лення прогестерону, при склерокістозі яєч­ників у молодих жінок і у жінок в клімакте­ричному періоді. В слизовій оболонці розви­вається гіперплазія залоз, інколи з кістоз­ним розширенням просвіту - так звана зало­зисто-кістозна гіперплазія ендометрію. При цьому виникають метрорагії - нерегулярні, часті надмірні маткові кровотечі.

Фіброзно-кістозна мастопатія також виникає в результаті порушення гормональної функції яєчників, виявляється гіперпла­зією і перебудовою ацинусів і вивідних проток молочної залози. Ці ділянки залози на­бувають вигляду щільних білих вузлів, і в клініці їх необхідно диференціювати з істин­ними пухлинами.

Гіперплазія органів-мішеней часто супро­воджується збільшенням їхньої функції. Так, при гіперплазії наднирників внаслідок над­мірної секреції АКТГ спостерігається збільшена секреція кортизолу (синдром Іщенко-Кушинга).

Гіперплазія щитовидної залози (токсич­ний зоб, хвороба Grave) виникає при збільшенні кількості ТТГ або при дії аутоантитіл, які здатні зв’язуватися з рецептора­ми до ТТГ на мембранах клітин щитовидної залози. Еутиреоїдний зоб виникає при не­стачі йоду.

Гіперплазія передміхурової залози, яка часто виникає в літньому віці, супроводжуєть­ся гіперплазією і залозистої тканини, і стро­ми. Причина не відома, однак припускають, що вона відбувається в результаті зниження рівня андрогенів. Збільшення передміхуро­вої залози супроводжується застоєм сечі, утворенням каменів, нерідко розвитком ви­хідної інфекції.

При атрофії яєчок, у грудній залозі чоловіків розвивається гіперплазія залозистих часточок, що призводить до збільшення розмірів всієї залози - відзна­чається гінекомастія (від грец. gyne - жінка, mastos - груди).

Слід зазначити, що гіпертрофія тісно пов’язана з гіперплазією, яка проявляється роз­множенні клітин шляхом мітозу чи амітозу (клітинна гіперплазія), розростанні тканин (тканинна гіперплазія) і ультраструктур (внут­рішньоклітинна гіперплазія).