6. Об'єднання громадян як юридичні особи. Правовий статус релігійних організацій.

Закон України «Про об'єднання громадян». Об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.

Об'єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до цього Закону визнається політичною партією або громадською організацією. Дія цього Закону не поширюється на релігійні, кооперативні організації, об'єднання громадян, що мають основною метою одержання прибутків, комерційні фонди, органи місцевого та регіонального самоврядування (в тому числі ради і комітети мікрорайонів, будинкові, вуличні, квартальні, сільські, селищні комітети), органи громадської самодіяльності (народні дружини, товариські суди тощо), інші об'єднання громадян, порядок створення і діяльності яких визначається відповідним законодавством. Особливості правового регулювання діяльності профспілок визначаються Законом України про профспілки.

Отже, непідприємницькими організаціями є релігійні громади (парафії, церкви тощо), інші релігійні організації (монастирі, релігійні братства, місії, навчальні заклади). Створення і діяльність таких некомерційних юридичних осіб регулюються Законом України від 23 квітня 1991 р. «Про свободу совісті та релігійні організації». Згідно зі ст. 36 Конституції громадяни України мають право і об'єднуватися у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав та свобод, задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом. Отже, такі об'єднання, партії та інші аналогічні утворення також набувають у відповідному порядку статусу непідприємницьких юридичних осіб. Основні засади створення та діяльності об'єднань громадян передбачені зако­нами України від 16 червня 1992 р. "Про об'єднання громадян" та і від 5 квітня 2001 р. "Про політичні партії в Україні".

Діяльність недержавних організацій, головною метою яких є здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства або окремих категорій осіб передбачена Законом від "Про благодійництво та благодійні організації". Діяльність таких організацій є безкорисливою, такою, що не передбачає одержання прибутків від неї. Бла­годійними, за змістом зазначеного Закону, можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

У їх власності згідно з ст. 18 цього ж Закону можуть перебувати рухоме і нерухоме майно, матеріальні й нематеріальні активи, кошти, інше майно. Благодійна організація має право здійснювати щодо майна та коштів, які є у її власності, будь-які угоди, що не суперечать її статутним цілям та законодавству України.

Джерелом формування майна і коштів благодійної організації не можуть бути кошти, одержані від здійснення діяльності, що пе­редбачає одержання прибутків. Відповідно до Закону "Про благо­дійництво та благодійні організації" (ст.19) джерелом формування майна та коштів благодійної організації не можуть бути кредити. Майно і кошти благодійної організації не можуть бути предметом застави.

Різновидом непідприємницьких організацій є торгово-промис­лові палати. Вони створюються на підставі Закону України від 2 грудня 1997 р. "Про торгово-промислові палати в Україні". Відпо­відно до цього Закону торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, що об'єднує юридичних осіб, які створені й діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об'єднання. Законом передбачено, що торгово-промислові палати мають право створювати за ініціативою учасників спору третейські суди, галузе­ві або територіальні комітети (ради) підприємців, цільові секції фа­хівців-консультантів, виконувати інші повноваження.

Некомерційною, непідприємницькою організацією є також профспілки. Закон України від 15 вересня 1999 р. "Про професій­ні спілки, їх права та гарантії діяльності" визначає основні принци­пи, статус і завдання профспілок.

Оскільки це розмаїття некомерційних організацій поки що не­повною мірою узгоджене з положеннями ЦК щодо юридичних осіб, це питання має бути вирішене у процесі подальшого вдоско­налення цивільного законодавства.

Непідприємницькі товариства (споживчі кооперативи, об'єд­нання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основ­ною діяльністю займатися підприємництвом, тобто здійснювати ді­яльність, спрямовану на систематичне отримання прибутку.

Але така діяльність допускається за двох умов:

1) якщо вона не заборонена законом для даної юридичної особи або для дано­го виду юридичних осіб;

2) якщо ця діяльність відповідає меті, для якої була створена юридична особа, та сприяє її досягненню (ст.86 ЦК).

ЦК закріпив право непідприємницьких товариств здійснювати підприємницьку діяльність. Стаття 86 ЦК, посилаючись на можливість здійснення непідприємницькими товариствами підприємницької діяльності, виділяє дві умови її здійснення:

1 - якщо обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності не встановлені законом;

2 - якщо це відповідає меті, для якої було створене непідприємницьке товариство та сприяє її досягненню.

Стаття 86 ЦК дає тільки декілька прикладів непідприємницьких юридичних осіб, які мають право здійснювати підприємницьку діяльність. Зокрема, ЦК виділяє тільки такі види непідприємницьких юридичних осіб, як споживчі кооперативи та об’єднання громадян, правовий статус яких встановлено іншими законодавчими актами, зокрема, законами „Про споживчу кооперацію”, „Про сільськогосподарську кооперацію”, „Про об’єднання громадян”.