5. Міжнародний ринок титулів власності

До титулів власності відносять цінні папери, що засвідчують майнове право власника документа щодо особи, що випустила документ. Цю групу цінних паперів складають: прості і привілейовані акції, конвертовані цінні папери, варанти, передплатні права, депозитарні розписки, паї, тощо. Зважаючи на те, що серед усіх цінних паперів, які можна віднести до категорії «титулів власності» найбільш розповсюдженими на фондових ринках різних країн є акції та депозитарні розписки, далі під ринком титулів власності будемо розуміти сегмент ринку цінних паперів, на якому обертаються саме ці види активів.

Таким чином, ринок титулів власності – це попит і пропозиція акцій і депозитарних розписок.

Акція – це цінний папір без установленого строку, який свідчить про внесення певної пайки в капітал акціонерного товариства і надає її власнику (акціонеру) певні права, зокрема: право на участь в управлінні товариством, право на частину прибутку товариства у випадку його розподілу (дивіденд), а у випадку ліквідації – на частину залишкової вартості підприємства.

Види акцій

1. За черговістю отримання доходу та обсягу прав власника:

1.1. Проста акція – надає право власнику на отримання – за класичного розуміння поняття «дивіденди» – деякої частини прибутку акціонерного товариства чи – за українським законодавством – отримувати дивіденди незалежно від фінансових результатів діяльності акціонерного товариства (за наявності на те рішення загальних зборів) та брати участь в управлінні товариством.

1.2. Привілейована акція – надає власнику безумовне право на отримання встановленого умовами випуску річного доходу, при цьому власник акцій має пріоритет (щодо власників простих акцій) при розрахунках товариства з акціонерами; акція, як правило, не дає власнику права на участь в управлінні товариством, у тому числі – права голосу на зборах акціонерів. Сумарна номінальна вартість всіх випущених акціонерним товариством привілейованих акцій не може перевищувати 25% величини статутного фонду (складеного капіталу) акціонерного товариства.

2. За характером розпорядження:

2.1. Іменна акція – належить визначеній особі. Передача права власності на іменні акції здійснюється шляхом видачі власником на користь набувача розпорядчого документа (наприклад, передавального розпорядження, при документарній формі існування).

2.2. Акція на пред’явника – власником вважається фактичний утримувач. Передача права власності на такі акції здійснюється шляхом простого її вручення. Акціонерне товариство жодним чином не фіксує обіг акцій на пред’явника. Дивіденди на такі акції видаються пред’явнику акцій або на підставі відповідного документа депозитарію, що засвідчує кількість акцій даного власника, які знаходяться на збереженні.

3. За формою:

3.1. Документарні – існують у матеріальній формі як, власне, акції, так і сертифікат, котрий є документом, що посвідчує право власності на вказану в ньому кількість акцій.

3.2. Бездокументарні – існують у формі електронних записів на рахунках. Документом, що посвідчує право власності, є виписка з рахунку у цінних паперах.

Форма існування акцій в Україні з 29.10.2010 року – бездокументарна.

4. Залежно від ступеня ризику і доходності акції, які обертаються на ринку цінних паперів, поділяються на акції:

• з «блакитними корінцями»;

• доходні;

• акції зростання;

• циклічні;

• спекулятивні.

4.1. Акції з «блакитними корінцями» – це акції, які випускаються потужними корпораціями (в США: IBM, Dow Chemical, General Motors та ін.), котрі за всю свою історію стабільно виплачували дивіденди своїм акціонерам. Ці акції і безпечні, і доходні.

4.2. Доходні акції – це акції телефонних корпорацій, корпорацій водо-, газо- і електропостачання, а також інших компаній, дивіденди з яких перевищують середній рівень. Акції таких корпорацій, як правило, з часом зростають.

4.3. Акції зростання – це акції корпорацій, прибуток яких вищий від середнього рівня, але дивіденди не дуже високі, оскільки корпорації фінансують розширення виробництва, науково-технічні розробки і т. ін. Майбутня вартість акцій таких корпорацій має велику ймовірність зростання.

4.4. Циклічні акції – це акції, ціна яких зростає і знижується синхронно зі спадами і підйомами в економіці. В основному це акції корпорацій базових галузей економіки. Інвестори прагнуть купити такі акції в період піднесення і встигнути їх продати до початку спаду.

4.5. Спекулятивні акції – це акції корпорацій, які не можуть пред’явити курс на 5-6 років. Вони звичайно продаються «з прилавка», минаючи біржу, коштують набагато менше, ніж акції відомих корпорацій, але мають великий ступінь ризику.

Номінальна вартість акції встановлюється під час формування акціонерного товариства і фіксується на її лицьовій стороні.

Номінальна ціна акції визначається за формулою (1):

	(1)
де НЦа – номінальна ціна акції; СК – статутний капітал; Ка – кількість акцій.

Курсова (ринкова) вартість акцій визначається співвідношенням попиту і пропозиції на них на ринку цінних паперів. Це – поточна вартість на фондовій біржі або в позабіржовому обігу.

Курс акцій визначається за формулою (2):

	(2)
де КА – курс акцій; ВАр – вартість акцій ринкова; ВАн – вартість акцій номінальна.

Звичайні акції – це акції, доход від яких залежить від чистих доходів корпорації та її дивідендної політики. Розподіл прибутку між власниками звичайних акцій здійснюється пропорційно вкладеному капіталу залежно від кількості куплених акцій. Однак не весь чистий прибуток іде на виплату дивідендів на звичайні акції. Після виплати привілейованих дивідендів у більшості корпорацій частина чистого прибутку йде на фінансування майбутніх інвестицій. Ризик вкладення капіталу у звичайні акції пов’язаний саме з тим, що дивіденди на звичайні акції можуть скорочуватись і навіть не виплачуватися. Інколи дивіденди виплачуються не грошима, а акціями. Якщо корпорація збанкрутує, то тримачі звичайних акцій можуть втратити всі свої інвестиції. Коли мова піде про претензії на активи і прибуток корпорації, власники звичайних акцій опиняться на останньому місці – після банків, власників облігацій і привілейованих акцій.

Сума дивідендів на одну акцію визначається за формулою (3):

	(3)
де Да – дивіденд на акцію; ДФ – дивідендний фонд; Ка – кількість акцій.

Привабливість звичайних акцій у тому, що вони дають право голосу, переважне право придбання акцій нових емісій, можливість нарощувати капітал (підвищення з часом ціни акцій), завдяки високій ліквідності (ринковість), тобто достатньо активній торгівлі акціями в будь-який час.

Поряд зі звичайними акціями корпорації випускають привілейовані в розмірі, що не перевищує 10 відсотків статутного фонду корпорації.

Ці акції надають їхнім власникам ряд переваг, але не дають права голосу, права брати участь в управлінні корпорацією (якщо інше положення не передбачене її статутом).

До привілеїв належать:

1) право отримувати фіксований доход або у вигляді відсотка від вартості акцій, або певної суми грошей, виплачуваних незалежно від результатів діяльності корпорацій;

2) переважне право: а) на першочергове отримання дивідендів; б) на пріоритетну участь (після задоволення кредиторів) в розподілі майна корпорації при її ліквідації.

Привілейовані акції бувають таких видів:

– кумулятивні, які мають право накопичення невиплачених дивідендів, нарахування їх і виплати в наступному за пропущеним періодом;

– некумулятивні, за якими невиплачені дивіденди не приєднуються до дивідендів наступних років;

– конвертовані, які обмінюються на встановлену кількість звичайних акцій або облігацій даної корпорації;

– неконвертовані, які не можуть змінювати свій статус;

– з часткою участі, що дає право тримачам цих акцій на отримання додаткових дивідендів понад передбачених, якщо дивіденди за звичайними акціями більші.

Сума дивідендів за привілейованими акціями визначається за формулою (4):

	(4)
де Дпа – дивіденди за привілейованими акціями; ВПА – загальна вартість привілейованих акцій; ФСД – фіксована ставка дивіденду за привілейованими акціями; Кпа – кількість привілейованих акцій.

Міжнародний ринок акцій залежно від рівня економічного розвитку країн поділяється на зрілі ринки та ринки, що розвиваються.

Зрілі ринки – це ринки акцій розвинутих країн, які характеризуються високою часткою організованої торгівлі через біржі, високим рівнем ринкової капіталізації, розвинутою системою організаційного та правового забезпечення торгівлі акціями. Зрілими ринками акцій вважаються ринки США, Японії, країн ЄС, Канади, Австралії та ін.

Сукупний показник капіталізації зрілих ринків становить 93 % від загального обсягу світового ринку акцій.

Під капіталізацією ринку розуміється показник, що відображає ринкову вартість усіх компаній, які беруть участь в операціях на фондовому ринку. Ринкова вартість компанії визначається як добуток курсової вартості її акцій на кількість акцій, що перебувають в обігу.

Для аналізу ринків акцій використовують такі основні показники:

– відношення капіталізації ринку акцій до ВВП;

– щорічний оборот ринку акцій у відсотках від капіталізації;

– лістинг іноземних акцій на ринках окремих країн.

Ринки, що розвиваються (формуються) – це ринки акцій країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою, які характеризуються високими темпами зростання, високим ризиком, низьким рівнем ринкової капіталізації і механізмом правового регулювання, який ще формується.

Серед ринків, що розвиваються, розрізняють три типи ринків акцій:

– старі, давно створені (Іспанія, Аргентина, Бразилія, Індія);

– ринки, які розвиваються внаслідок особливих специфічних ситуацій (наприклад, Гонконг, Сінгапур – завдяки їхній ролі як регіональних фінансових центрів);

– новітні ринки, які виникли на базі швидкого економічного зростання (Південна Корея, Тайвань, Філіппіни, Індонезія).

Міжнародний ринок акцій поділяється на ринок іноземних акцій та ринок євроакцій.

Іноземні акції – це акції, які випущені корпорацією-нерезидентом на фондовий ринок іншої країни. На ринку іноземних акцій перебувають в обігу: акції компаній- нерезидентів, які випущені або котируються на національному фондовому ринку певної країни в її валюті.

Євроакції – це акції, які розміщуються одночасно на кількох національних фондових ринках міжнародним синдикатом фінансових установ, який продає їх за євровалюти.

Ринок євроакцій з’явився в 1983 р. Євроакції продаються на євроринках, котируються у світових фінансових центрах (переважно в Лондоні), а доходи, отримувані за ними, не підлягають будь-якому національному оподаткуванню.

Ринок депозитарних розписок

Депозитарні розписки – це вторинні цінні папери, що вільно обертається на фондовому ринку, випущені у формі сертифіката авторитетним депозитарним банком світового значення на акції іноземного емітента і свідчать про володіння певною кількістю акцій іноземної компанії, депонованих в країні перебування цієї компанії, кругообіг яких здійснюється в іншій.

Основною метою випуску будь-яких цінних паперів компаній є залучення додаткового капіталу для розвитку. Цього не завжди можна добитися за рахунок ресурсів внутрішнього ринку. Випуск депозитарних розписок дозволяє добитися значно більшого і має ряд переваг:

– розширення групи потенційно повідомлених інвесторів за рахунок розвитку інфраструктури іноземних ринків;

– поліпшення іміджу та підвищення довіри до емітента, збільшення кола осіб, які володіють позитивною інформацією щодо емітента;

– відомість компанії, її імідж за кордоном та репутація активного учасника світового фінансового ринку дає змогу найефективніше вести переговори з іншими компаніями щодо фінансових питань;

– емітент може уникнути чинних у певних країнах обмежень на вивезення цінних паперів за кордон і продавати цінні папери іноземним інвесторам, коли їх продаж заборонений чи обмежений або надмірно жорстко регулюється;

– інвесторам легше диверсифікувати портфель цінних паперів;

– інвестування в депозитарні розписки має низькі трансакційні витрати;

– ліквідність депозитарних розписок порівняно з акціями в цілому вища.

Основними видами депозитарних розписок є Американські депозитарні розписки (АДР), Європейські депозитарні розписки (ЄДР) та Глобальні депозитарні розписки (ГДР).

Американські депозитарні розписки – це обігові цінні папери, випущені американськими банками, які закупили велику кількість іноземного акціонерного капіталу і депонували його на трастові рахунки. Потім продали свої частки власності в трасті, що називаються АДР, інвесторам.

Європейські депозитарні розписки випускаються європейськими банками як свідоцтво про володіння акціями компаній, які розташовані в країнах, що не входять до ЄС. Вони мають вільний обіг на фондовому ринку Європи, який регулюється, як правило, законодавством Великої Британії, і продаються на Паризькій фондовий біржі.

Глобальні депозитарні розписки пропонуються і розміщуються на фондовому ринку США та на фондових ринках інших країн. Як правило, ЄДР та ГДР деноміновані в доларах США, але можуть випускатися в будь-якій валюті.