МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Одеський державний аграрний університет

Економічний факультет

Кафедра бухгалтерського обліку і аудиту

Курсова робота

З фінансового обліку на тему:

«Облік зобов’язань за розрахунками з постачальниками і підрядниками»

В ПСП «Новогригорівське» Новогригорівського району

Миколаївської області .

Виконала студентка 3 курсу 7 групи

Економічного факультету

Денної форми навчання

Спеціальності «облік і аудит»

Керівник:Кононенко В.А.

Одеса

Зміст

Вступ………………………………………………………………………...3

1.Теоритичні основи обліку зобов’язань за розрахунками з

постачальниками та підрядниками……………………………………......5

2.Природно – економічна характеристика підприємства……………….10

3.Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками в ПСП «Новогригорівське»

3.1 Економічна сутність зобов’язань, їх види, визнання та оцінка……..18

3.2 Форми розрахункових взаємовідносин та їх характеристика……….23

3.3 Документальне оформлення операцій з постачальниками і

підрядниками……………………………………………………………….31

3.4 Синтетичний і аналітичний облік розрахунків з

постачальниками та підрядниками………………………………………..37

3.5 Нестачі при отриманні товарно - матеріальних цінностей та їх облік…………………………………………………………………....42

Висновки…………………………………………………………………….49

Список використаних джерел ……………………………………………..52

Додатки……………………………………………………………………....55

Вступ

В ринкових умовах господарювання, фінансовий стан кожного господарюючого суб'єкта залежить від його взаємовідносин з іншими суб'єктами господарювання. Проведення операцій пов'язаних із зобов’язаннями полягає у встановленні достовірності певних даних відносно наявності зобов’язань перед кредиторами, повноти і своєчасності відображання первинних даних в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку зобов’язань і його відповідності прийнятій обліковій політиці, національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку, реальності наявних зобов’язань, законності і доцільності проведених розрахунків, достовірності відображання стану зобов’язань у звітності господарюючого суб'єкта.

У цей час велика увага приділяється надходженню товарів і розрахункам з постачальниками. Це обумовлено тим, що постійний кругообіг фінансових і господарських засобів викликає безперервне поновлення різноманітних розрахунків. Одним з найпоширеніших видів розрахунків саме і є розрахунки з постачальниками за товари та інші матеріальні цінності.

У процесі господарської діяльності між суб’єктами господарювання виникають і погашаються взаємні зобов’язання. Стан поточних зобов’язань і розрахунків найбільш точно відображає рівень організації у суб’єкта господарювання виробничої і торговельної діяльності, а також бухгалтерського обліку.

Раціональна організації контролю за станом розрахунків сприяє покращанню договірної і розрахункової дисципліни, виконанню зобов’язань перед кредиторами, підвищенню відповідальності за дотримання платіжної дисципліни, скорочення дебіторської і кредиторської заборгованості, прискоренню обігу коштів, і в цілому - покращанню фінансового стану суб’єкта господарювання.

Усе вище сказане обумовило вибір мною теми курсової роботи: «Облік зобов’язань за розрахунками з постачальниками і підрядниками», побудованої за матеріалами ПСП «Новогригорівське».

Метою роботи є розкриття економічної сутності і змісту розрахунків з постачальниками і підрядниками, особливостей договірно-правових відносини між покупцями та постачальниками і підрядниками, а також документального оформлення операцій з постачальниками і підрядниками та удосконалення обліку розрахунків з контрагентами в умовах функціонування інформаційних систем.

З урахуванням поставленої мети, в курсовій роботі необхідно вирішити наступні завдання:

• розкрити сутність форми, види розрахунків з постачальниками;

• досліджувати порядок документального оформлення операцій по обліку розрахунків;

• відбити особливості синтетичного обліку розрахунків з постачальниками;

• виявити переваги автоматизації бухгалтерського обліку розрахунків з постачальниками;

У процесі написання курсової роботи використано наступні методи наукового пізнання:

1. Робота з літературними джерелами;

2. Робота з первинною документацією.

Базою написання курсової роботи є ПСП «Новогригорівське», період дослідження 2008-2010 роки. Матеріали які використані в процесі написання курсової роботи – первинні документи і регістри аналітичного та синтетичного обліку ,річні звіти господарської діяльності.(Додаток Б1,Б2,Б3)

1.Теоретичні основи обліку зобов’язань за розрахунками з постачальниками та підрядниками

Дослідженням розвитку теорії і практики обліку в сільському господарстві займаються вітчизняні та закордонні вчені Ф.Ф. Бутинець, С.Ф. Голов, М.Я. Дем'янен-ко,Т. Джексон, К. Друри, В.М. Жук, Г.Г. Кірейцев, Б.В. Мельничук, В.Б. Моссаковський, М.Ф. Огій-чук, П.Т. Саблук.Я.В. Соколов, Л.К. Сук, ПЛ. Сук та інші.

Взаємовідносини між підприємствами, організаціями і установами, а також між ними і населенням, що зумовлені дією ринку, мають характер грошових розрахунків. Ці взаємовідносини ґрунтуються на використанні грошей у їх функціях – коштів обігу і коштів платежу. При цьому підприємство водночас є постачальником для одних і покупцем для інших.

За словами Ткаченко Н.М. [25,с.666] постачальники – це юридичні або фізичні особи, які здійснюють постачання товарно-матеріальних цінностей ( сировини, матеріалів ,палива, запасних частин, МШП), що надають послуги подачу електроенергії , газу, води, тощо), виконують роботи (поточний і капітальний ремонт основних засобів тощо).

На думку Маренича Т.Г[7,с.437 ] Постачальники - це фірми й окремі особи, що забезпечують підприємства матеріальними ресурсами, необхідними для виробництва товарів і послуг. Об'єктами постачання є: сировина, матеріали, устаткування, запасні частини та інше.

Нашкерська Г.В. [26,с.295 ] зазначає, що постачальники — це переважно посередницькі структури між промисловими підприємствами, що виробляють необхідні для села ресурси, і сільськогосподарськими товаровиробниками, які купують ці ресурси.

Михайлов М.Г [12,с.397 ] стверджує що кількість постачальників для різних за обсягом підприємств може бути суттєво відмінною. Відповідальність за виконання великомасштабних проектів постачання покладаються на одну організацію (фірму) – генерального постачальника. Генеральний постачальник відповідає за якість поставленої продукції, виконання узгодженого графіка постачання, за відповідальність товару технічним вимогам, характеристикам, передбачених контрактом, незалежно від того, ким вироблений цей товар.

З погляду Огійчука М.Ф. [11,с.245 ] ,підрядники – це спеціалізовані підприємства або фізичні особи , які виконують будівельно - монтажні роботи при спорудженні об’єктів на підставі договорів підряду на капітальне будівництво.

Організація обліку з постачальниками та підрядниками повинна забезпечити :

• своєчасну перевірку розрахунків з постачальниками та підрядниками;

• попередження прострочки кредиторської заборгованості.

Правильна організація і побудова обліку грошових розрахунків між підприємствами мають велике значення, оскільки забезпечують швидке завершення кругообороту оборотних коштів (коштів обігу), перехід їх з товарної форми в грошову, створюють необхідні умови для безперебійної оплати придбаних товарно-матеріальних цінностей.

Порядок та форми розрахунків між постачальниками та покупцем визначаються в господарських договорах . Це найбільш поширена і важлива підстава виникнення зобов’язань , основна форма реалізації товарно-грошових відносин у ринковій економіці .

Обов’язковою умовою укладання договорів має бути максимально точне відображення зобов’язань обох сторін.

Згідно з Вінник О.М. [13,с.421-427 ] Господарський договір - це зафіксовані в спеціальному правовому документі на підставі угоди зобов'язання учасників господарських відносин (сторін), спрямовані на обслуговування (забезпечення) їх господарської діяльності (господарських потреб), що грунтуються на оптимальному врахуванні інтересів сторін і загальногосподарського інтересу.

У сфері господарювання використовується велике розмаїття господарських договорів, що зумовлює доцільність їх класифікації з навчальною метою та з практичних міркувань - з метою виявлення тенденцій у регулюванні певного виду договірних відносин і застосуванні їх у законотворчій та правозастосовчій діяльності. Поділ господарських договорів на певні види можна здійснити за різними критеріями:

І. За ознакою підстав виникнення договірних зобов'язань розрізняють:

-Плановані договори укладаються на підставі прийнятого державного

замовлення у випадках, коли таке прийняття є обов'язковим для певних суб'єктів: державних підприємств, підприємств-мопополістів, підприємств, які функціонують переважно на базі державної власності чи контролюються державою;

-Регульовані договори укладаються вільно, на розсуд учасників господарських відносин.

II. За ознакою взаємного становища сторін у договірних відносинах господарські договори поділяють на:

-вертикальні - укладаються між нерівноправними суб'єктами ;

-горизонтальні - укладаються між рівноправними суб'єктами; при цьому всі умови договору сторони погоджують між собою, а у разі виникнення спору можуть звернутися до суду.

III. За строками дії розрізняють:

-довгострокові договори - укладаються на строк понад 5 років (наприклад, концесійні договори, договір оренди цілісного майнового комплексу підприємства);

-середньострокові договори - строком дії від 1 до 5 років (наприклад, договори підряду на капітальне будівництво); організаційні елементи в подібних договорах урівноважені з майновими;

-короткострокові договори - строком дії до 1 року;

-разові договори укладаються на одну господарську операцію, містять зазвичай лише майнові елементи.

IV. За сукупністю критеріїв (економічним змістом) господарські договори можна поділити на такі групи;

-договори на реалізацію майна (купівлі-продажу, поставки, міни/бартеру, контрактації сільськогосподарської продукції, забезпечення електроенергією, газом, водою тощо);

-договори на передачу майна в користування (безоплатне користування майном, оренда, лізинг);

-підрядні договори (підряд на капітальне будівництво, підряд на виконання проектно-вишукувальних, дослідно-конструкторських та інших робіт);

-транспортні договори (перевезення вантажів, буксирування, тайм-чартеру, подачі та забирання вагонів, експлуатації залізничної під'їзної колії та ін.);

-договори на надання послуг (фінансових, консалтингових, щодо охорони об'єктів, зберігання майна та ін.);

-договори про спільну діяльність - договори про кооперацію, про спільну інвестиційну діяльність, про заснування господарської організації корпоративного типу, що діє на підставі статуту (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, статутне господарське об'єднання) та ін.;

-засновницькі договори (договори, що відіграють роль установчого документа господарської організації корпоративного типу - повного товариства, командитного товариства, договірних господарських об'єднань - асоціації, корпорації).

V. За тривалістю застосування у сфері господарювання можна виділити:

-традиційні договори, що застосовуються протягом багатьох століть (договори купівлі-продажу, підряду, про спільну діяльність, перевезення);

новітні договори, поява яких протягом останніх двох століть викликана ускладненням господарського життя (договір лізингу, договір факторингу, та ін.).

VI. За ступенем складності розрізняють:

-прості договори, що містять ознаки договору одного виду до них належить більшість традиційних договорів, у тому числі купівлі-продажу, перевезення, підряду, млинового найму;

-комплексні договори передбачають наявність ознак кількох вищезгаданих договорів (договір факторингу, договір консигнації, договір лізингу, концесійний договір та ін.).

VII. Залежно від ролі у встановленні господарських зв'язків розрізняють:

-генеральні договори {рамочні контракти) визначають основних учасників договірних відносин та параметри їх наступних договірних зв'язків (генпідрядні договори, договір комерційної концесії);

-субдоговора укладаються на підставі генеральних договорів (договори субпідряду) або рамочних контрактів (наприклад, договір комерційної субконцесії).

VIII. За ознакою можливості чи неможливості корегування умов договору

останні можна поділити на:

-некореговані договори - одна чи дві сторони договірних відносин позбавлені можливості корегування заздалегідь визначених умов договору; до них належать типові договори (затверджуються Кабінетом Міністрів України чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади)

-кореговані договори - умови договору визначаються шляхом вільного волевиявлення сторін, які мають право на власний розсуд погодити будь-які умови договору, якщо це не суперечить законодавству, втому числі використовуючи примірні договори, що мають рекомендаційний характер; у разі недосягнення сторонами згоди щодо окремих умов договору, що свідчить про виникнення переддоговірного спору, вони можуть звернутися до суду.