§ 4. Особливості використання земель для загального і спеціального лісокористування на землях лісового фонду

Розрізняють загальне і спеціальне використання лісових ресурсів. На підставі загального використання цих ресурсів громадяни мають право вільно перебувати у лісах, безоплатно збирати для власного споживання дикорослі трав'яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, інші плоди, гриби, крім випадків, передбачених законодавчими актами. Водночас вони зобов'язані виконувати вимоги пожежної безпеки, користуватися згаданими вище лісовими ресурсами у строки, вста­новлені державними лісогосподарськими органами, і способами, які не заподіюють шкоди відтворенню цих ресурсів.

Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється у межах земельних ділянок лісового фонду, наданих з цією метою у корис­тування. Земельна ділянка може надаватися одному або декільком тимчасовим лісокористувачам. При додержанні вимог законодавст­ва України лісокористувачі мають право здійснювати такі види спеціального використання лісових ресурсів, як заготівля деревини під час рубок головного користування, живиці, другорядних лісових матеріалів (пень, луб, кора, деревна зелень тощо), а також побічні лісові користування. Законодавством України можуть передбачати­ся й інші види спеціального використання лісових ресурсів.

Спеціальне використання лісових ресурсів на наданій земельній ділянці лісового фонду провадиться за лісорубним квитком (орде­ром) або за лісовим квитком.

320

Лісорубний квиток — це документ, який дозволяє спеціальне ви­користання лісових ресурсів державного або місцевого значення. Він видається на використання лісових ресурсів державного зна­чення (заготівлю деревини при рубках головного користування та лісовідновних рубках і заготівлю живиці у лісах державної влас­ності); використання лісових ресурсів місцевого значення (за­готівлю деревини при рубках головного користування та лісовідновних рубках у лісах, що знаходяться у колективній і при­ватній власності, а також заготівлю другорядних лісових ма­теріалів); проведення рубок догляду за лісом, санітарних та інших рубок, пов'язаних з лісогосподарськими заходами і у випадках роз­чищення лісових земель у зв'язку з будівництвом гідровузлів, тру­бопроводів, шляхів тощо.

Лісорубний квиток видається лісокористувачам, яким земельні ділянки лісового фонду надані місцевими радами для спеціального використання лісових ресурсів. Лісокористувачі можуть використо­вувати відповідні площі лише для тих лісових користувань, на які їм видано дозвіл. Видача лісорубного квитка на використання лісових ресурсів державного значення здійснюється відповідно до затверд­жених Кабінетом Міністрів України лімітів, розподілених обласни­ми державними адміністраціями між лісокористувачами. Видача лісорубного квитка на використання лісових ресурсів місцевого зна­чення здійснюється на підставі лімітів, затверджених відповідними місцевими органами виконавчої влади та погодженими з органами лісового господарства і органами екології та природних ресурсів, які визначають розподіл цих лісових ресурсів між лісокористувачами.

Лісорубний квиток видається державними органами лісового господарства. Виданий квиток може бути скасований органом лісо­вого господарства у випадках: закінчення строку лісокористування; ліквідації підприємства, установи, організації; вилучення земель у встановленому порядку; здійснення лісових користувань не у відповідності з вимогами, передбаченими в лісорубному квитку; заміни лісосік; добровільної відмови від лісокористування та в інших випадках припинення права лісокористування; надходження вимоги від органів державного санітарного нагляду та інших, спеціально уповноважених органів державного контролю. Строк дії квитка встановлюється органом, який його видав, за погодженням з відповідною місцевою радою. Лісорубний квиток видається на незначний (до 10 куб. метрів) відпуск деревини. Правом виписува­ти його наділені лісництва.

Лісовий квиток — це спеціальний документ, яким дозволяється використання лісових ресурсів. Він видається на сінокосіння, ви­пасання худоби, розміщення вуликів і пасік, заготівлю дикорослих плодів, ягід, грибів, горіхів, лікарських рослин і технічної сирови­ни, лісової підстилки, тимчасового використання земель лісового фонду для сільськогосподарського виробництва, крім сільськогос­подарських угідь, що входять до складу земель лісового фонду, а також на використання лісових ресурсів для потреб мисливських

11941 321

господарств, розміщення туристичних таборів, баз відпочинку та інших подібних об'єктів із спорудженням будівель некапітального типу строком до одного року.

Порядок обліку, зберігання, заповнення лісового квитка вста­новлюється спеціально уповноваженим органом у галузі ведення лісового господарства за погодженням зі спеціально уповноваже­ним органом у сфері екології та природних ресурсів і Мінфіном України. Відповідні площі земельних ділянок лісового фонду мо­жуть надаватися лише для тих видів лісокористування, на які вида­но квиток. Лісовий квиток видається спеціально уповноваженим органом у галузі ведення лісового господарства України. Передача прав на нього від одного лісокористувача іншому може здійснюва­тися на підставі рішення органу, який затвердив розподіл лімітів використання цього ресурсу між користувачами.

Оформлення лісового квитка здійснюється у встановленому по­рядку до початку відповідних робіт. Квиток видається на підставі обґрунтованої заявки та лімітів використання лісових ресурсів місцевого значення, затверджених у встановленому порядку місце­вою радою за погодженням з органами екології та природних ре­сурсів і органами лісового господарства. Строк дії лісового квитка встановлюється органом, який його видає, за погодженням з відповідною місцевою радою. Після закінчення строку складається акт про результати спеціального використання лісових ресурсів (акт огляду обсягів та місць спеціального використання лісових ре­сурсів), який підписується представниками власника, постійного користувача земель лісового фонду і заготівельника.

Заготівля деревини у порядку спеціального використання здійснюється під час рубок головного користування, що проводяться у стиглих деревостанах. У виняткових випадках ці руб­ки можуть провадитися у пристигаючих деревостанах лісів другої групи в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Дере­вина заготовляється також під час рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства (рубки догляду за лісом, санітарні рубки, руб­ки, пов'язані з реконструкцією малоцінних молодняків і похідних деревостанів, прокладанням просік, створенням протипожежних розривів тощо, лісовідновні рубки деревостанів, які втрачають за­хисні, водоохоронні та інші корисні властивості), і під час прове­дення інших рубок (розчищення земельних ділянок лісового фонду, покритих лісовою рослинністю, у зв'язку з будівництвом гідро­вузлів, трубопроводів, шляхів тощо). Види і способи рубок визна­чені ст. 53 Лісового кодексу, Правилами рубок, пов'язаних з веден­ням лісового господарства, та інших рубок, затвердженими поста­новою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1996 р. № 535.

Заготівля деревини під час проведення рубок головного корис­тування, а також рубок, пов'язаних з веденням лісового господар­ства, здійснюється постійними лісокористувачами, а також тимча­совими лісокористувачами, яким у встановленому порядку надане право використання заготовленої при цьому деревини. Заготівля

322

деревини під час проведення інших рубок на земельних ділянках лісового фонду, наданих для будівельних та інших робіт, здійснюється тими юридичними і фізичними особами, яким відве­дені земельні ділянки лісового фонду для цих цілей, якщо в рішенні про надання ділянки не передбачене інше.

Планування і проведення заготівлі деревини у порядку рубок головного користування здійснюються у межах розрахункової лісосіки. Розрахункова лісосіка — це щорічна норма заготівлі дере­вини у порядку рубок головного користування, що обчислюється під час лісовпорядкування і затверджується для кожного постійно­го лісокористувача і окремо за групами порід у межах груп лісів, виходячи з принципів безперервності і невиснажливості викорис­тання лісових ресурсів. Заготівля деревини у порядку рубок голо­вного користування в розмірах, які перевищують розрахункову лісосіку, забороняється.

Заготівля живиці здійснюється шляхом підсочки стиглих хвой­них деревостанів, які після закінчення строків підсочки плану­ються до рубки, а також пристигаючих деревостанів, які до стро­ку закінчення підсочки підлягатимуть рубці. До закінчення строків підсочки у хвойних деревостанах, призначених для за­готівлі живиці, рубки головного користування забороняються. Вирубування цих деревостанів до підсочки, а також дострокове вилучення їх з підсочки може допускатися, як виняток, з дозволу Держкомлісгоспу України. Правила заготівлі живиці, а також зо­ни обов'язкової підсочки деревостанів визначаються Кабінетом Міністрів України.

Заготівля другорядних лісових матеріалів для промислової пере­робки, розвитку лісових промислів і задоволення потреб населен­ня повинна здійснюватися без заподіяння шкоди лісу. Згідно зі ст. 64 Лісового кодексу до побічних лісових користувань належать: ви­пасання худоби, розміщення пасік, заготівля сіна, деревних соків, збирання й заготівля дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин і технічної сировини, лісової підстилки та оче­рету. Побічні лісові користування повинні здійснюватися без за­подіяння шкоди лісу.

Земельні ділянки лісового фонду для заготівлі сіна і випасання худоби щорічно визначаються постійними лісокористувачами на підставі матеріалів лісовпорядкування або спеціального обстежен­ня. Розміщення пасік на цих ділянках здійснюється без права ру­бання дерев і чагарників, розчищення і розорювання ділянок і спо­рудження на них будівель капітального типу. Місця розміщення пасік визначаються з урахуванням умов ведення лісового господар­ства і спеціального використання лісових ресурсів.

Для заготівлі деревних соків використовуються спеціально ство­рені для цієї мети насадження, а також деревостани, що підлягають рубці головного користування, не раніше ніж за 10 років до рубки, а деревостани, які підлягають рубкам, пов'язаним з веденням лісо­вого господарства, та іншим рубкам — за один рік до цього. За-

П 323

готівля (збирання) дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарсь­ких рослин і технічної сировини здійснюється способами і метода­ми, які виключають виснаження лісових ресурсів і заподіяння шко­ди лісовому господарству.

Збирання лісової підстилки допускається в окремих випадках у лісах другої групи на земельних ділянках лісового фонду, що виз­начаються постійними лісокористувачами, не частіше одного разу на п'ять років на одній і тій самій ділянці лісу. Заготівля очерету провадиться на земельних ділянках лісового фонду з урахуванням збереження сприятливих умов для життя диких тварин й інтересів охорони навколишнього природного середовища.

Загальне використання лісових ресурсів є безоплатним. Спеціальне використання лісових ресурсів і користування земель­ними ділянками лісового фонду для потреб мисливських госпо­дарств, у культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і тури­стичних цілях і для здійснення науково-дослідних робіт є платним. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду є формою реалізації еко-номіко-правових відносин між володільцями лісових ресурсів і зе­мельних ділянок лісового фонду, яким надані в постійне або тим­часове користування (оренду) земельні ділянки лісового фонду. Плата стягується за встановленими таксами або у вигляді орендної плати чи доходу, одержаного від реалізації лісових ресурсів на кон­курентних засадах.

Такси на лісові ресурси державного значення затверджуються Кабінетом Міністрів України, а такси (нормативи збору) на лісові ресурси місцевого значення — Радою міністрів АРК, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адмініс­траціями. У разі застосування конкурентних засад реалізації лісо­вих ресурсів збір за них встановлюється не нижче діючих такс. Розмір орендної плати визначається за погодженням сторін у дого­ворі оренди. Вона повинна бути не нижче встановлених такс.

324

Розділ 19 Правовий режим земель водного фонду