§ 3. Спеціальні правові режими земель історико-культурного призначення

Окремі види земель історико-культурного призначення мають спеціальний правовий режим, що випливає з їх специфіки, вста­новленої законодавством України. Особливі правові приписи пе­редбачені щодо правового режиму земель, на яких розташовані пам'ятки культури, історико-культурні заповідники, музеї-за-повідники, охоронювані археологічні території, історичні ареали населених пунктів та їх охоронні зони.

Спеціальний правовий режим земель, на яких розташовані пам'ятки культури, встановлений законодавством України для всіх об'єктів культурної спадщини, що не є заповідниками, історични­ми ареалами населених пунктів, особливо охоронюваними архео-

Відомості Верховної Ради України — 1999 — № 5-6 — Ст 46.

303

логічними територіями чи їх охоронними зонами На об'єкт куль­турної спадщини правовий режим пам'ятки поширюється з момен­ту його занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток Ук­раїни (ст 13 Закону "Про охорону культурної спадщини") При реєстрації пам'ятки щодо неї встановлюється правовий режим пам'ятки національного чи місцевого значення

Реєстрація об'єктів культурного надбання передбачена І ст 14 Основ законодавства України про культуру Відповідно до Поло­ження про державний реєстр національного культурного надбан­ня, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1992 р № 466, цей реєстр ведеться щодо всіх об'єктів культурного надбання, які мають особливу цінність як нерухо­мих (об'єктів культурної спадщини), так І рухомих (бібліотечних, музейних, архівних фондів) Однак спеціальний порядок охоро­ни зазначених об'єктів встановлюється відповідним законодавст­вом про об'єкти культурної спадщини, музейну, бібліотечну й архівну справу Аналіз законодавства України показує, що ним до Державного реєстру національного культурного надбання включаються не всі об'єкти культурної спадщини, а лише ті, що мають виняткову загальнонаціональну цінність, а тому не підля­гають приватизації Занесення об'єктів культурної спадщини до зазначеного реєстру здійснюють Мшкультури та Держбуд Не мо­же бути занесений до цього реєстру об'єкт культурної спадщини, не занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток Ук­раїни

Занесення пам'яток до Державного реєстру нерухомих пам'яток України здійснюється відповідно до Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Держав­ного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого постано­вою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р № 1760^і

Спеціальний правовий режим земель історико-культурних за­повідників установлений ст 33 Закону "Про охорону культурної спадщини" Ансамблі І комплекси пам'яток, що мають виняткову антропологічну, археологічну, естетичну, етнографічну, Історичну, наукову чи художню цінність, можуть бути оголошені Кабінетом Міністрів України державними Історико-культурними заповідника­ми або музеями-заповідниками Законодавство закріплює такі ви­ди Історико-культурних заповідників власне Історико-культурні, Історико-архітектурні, архітектурно-історичш, Історико-меморіаль-ні, Історико-археолопчні, Історико-етнографічні

Та обставина, що Історико-культурні заповідники створюються за рішенням Кабінету Міністрів України, не означає, що вони на­лежать до об'єктів культурної спадщини національного значення ЦІ заповідники, занесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, можуть бути як національного, так І місцевого значення Окремим Історико-культурним заповідникам, що мають

Офіційний вісник України — 2001 — № 52 — С 128 304

національне значення, І, як правило, підпорядковані Мшкультури, може бути надано статус національних згідно з Указом Президен­та України від 11 жовтня 1994 р № 587/94 "Про національні закла­ди культури" Цим Указом, зокрема, статус національного було на­дано заповіднику "Софія Київська"

Спеціальний правовий режим земель Історико-культурних за­повідників встановлюється положеннями про кожен Із них Як правило, ці положення затверджуються обласними державними адміністраціями за погодженням з Мінкультури та Держбудом Ук­раїни Крім того, затверджуються генеральні плани розвитку зазна­чених земель Прикладом урядової постанови про створення Істо-рико-культурного заповідника може бути постанова Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р № 284 "Про Державний Історико-культурний заповідник "Трипільська культура" в Чер­каській області"¹

Спеціальний правовий режим земель, на яких розташовані музеї-заповідники і музеї. Правовий режим музеїв розглянуто у розділі 16 "Правовий режим земель рекреаційного призначення" цього підручника Тому у цьому розділі приділено увагу специфіці пра­вового режиму земель музеїв-заповідників Відповідно до ст 6 За­кону "Про музеї І музейну справу" на основі ансамблів, ком­плексів пам'яток І окремих пам'яток природи, Історії, культури І територій, що становлять особливу Історичну, наукову та культур­ну цінність, можуть створюватися музеї-заповідники, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби Музеї з об'єктами культурної спадщини розташовуються на землях Історико-культурного при­значення Унікальні пам'ятки Музейного фонду України підляга­ють занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання згідно з Порядком, затвердженим наказом Мшкультури України від 25 жовтня 2001 р № 653² Музеї-заповідники утворю­ються в такому самому порядку, що й юторико-культурш за­повідники, але з тією особливістю, що на них поширюється І му­зейне законодавство

Спеціальний правовий режим охоронюваних археологічних тери­торій встановлено ст 31 Закону "Про охорону культурної спад­щини" Топоґрафічно визначені території чи водні об'єкти, де наявні об'єкти культурної спадщини чи можлива їх наявність, можуть оголошуватися рішенням Державної служби охорони культурної спадщини охоронюваними археологічними тери­торіями на обмежений чи необмежений термін за поданням місцевого органу охорони культурної спадщини Правовий ре­жим кожної такої території визначається Державною службою охорони культурної спадщини Список охоронюваних архео­логічних територій України за поданням Державної служби охо­рони культурної спадщини затверджує Кабінет Міністрів Ук-

Офішинии вісник України —2002 —№11 — С 118 ' Там само - 2002 - № 9 - С 116

305

раїни На цих територіях забороняються містобудівні, архітек­турні та ландшафтні перебудови, проведення будівельних, меліоративних, грабарських робіт без дозволу місцевого органу охорони культурної спадщини й погодження з Інститутом архео­логії НАН України

Археологічні розкопки на всіх землях Історико-культурного призначення здійснюються з дозволу Державної служби охорони культурної спадщини, порядок видачі якого регулюється постано­вою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р № 316 "Про затвердження Порядку видачі дозволів на проведення архео­логічних розвідок, розкопок, Інших земляних робіт на території пам'ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в Історичних ареалах населених місць, а також досліджень решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою на території України"¹ Дозволи видаються за умови додер­жання виконавцями вимог щодо охорони об'єктів культурної спад­щини І за наявності у них кваліфікаційного документа (відкритого листа), виданого Інститутом археології НАН України До початку робіт виконавець повинен зареєструвати дозвіті у місцевому органі охорони культурної спадщини Цей документ є чинним протяюм року

Виконавець зобов'язаний привести землі, порушені під час про­ведення робіт, в упорядкований стан Власники землі І землекори­стувачі повинні не перешкоджати проведенню археологічних роз­копок на землях Історико-культурного призначення особами, які мають дозвіл Державної служби охорони культурної спадщини Проте вони мають право на відшкодування організатором робіт за­вданих ними збитків

Якщо під час проведення будь-яких грабарських робіт виявле­но знахідку археологічного чи Історичного характеру, виконавець робіт зобов'язаний призупинити їх ведення І протягом доби сповістити відповідний орган охорони культурної спадщини й ор­ган місцевого самоврядування про виявлену знахідку Такий же обов'язок покладається відповідно до ч 2 ст 59 Кодексу України про надра І на осіб, які ведуть роботи у надрах Грабарські робо­ти можуть бути поновлені лише після археологічного досліджен­ня території з дозволу місцевого органу охорони культурної спад­щини Правовий режим охоронюваної археологічної території припиняється після закінчення терміну, на який його було вста­новлено, чи за рішенням Державної служби охорони культурної спадщини

Спеціальний правовий режим історичних ареалів населених пунктів встановлено ч 2 ст 32 Закону "Про охорону культурної спадщини" Для захисту традиційного характеру середовища насе­лених пунктів вони заносяться до Списку Історичних населених

Офщшнни вісник України — 2002 — № 12 — С 74 Там само - 2001 - № 31 - С 104

306

місць України, затвердженого за поданням Державної служби охо­рони культурної спадщини постановою Кабінету Міністрів Ук­раїни від 26 липня 2001 р № 878² Межі та режими використання Історичних ареалів населених пунктів, обмеження господарської діяльності на їх територіях визначаються згідно з Порядком, за­твердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 берез­ня 2002 р № 318^і Зазначені межі та режими визначаються від­повідною науково-проектною документацією, затверджуваною Державною службою охорони культурної спадщини або й місце­вим органом Органи охорони культурної спадщини місцевого са­моврядування в Історичних населених пунктах утворюються місце­вими радами за погодженням з Державною службою охорони культурної спадщини

Історичний ареал охоплює Історично сформовану частину насе­леного пункту, що зберегла старовинний вигляд, планування І ха­рактер забудови Він є спеціально виділеною у населеному пункті територією Історико-культурного призначення з затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх містобудівних І землевпо­рядних документах В одному населеному пункті може бути кілька Історичних ареалів Варто мати на увазі, що до земель Історико-культурного призначення належить не вся територія Історичного ареалу, а лише та, на якій розташовані пам'ятки культури та їх охо­ронні зони, а також заповідники й охоронюваш археологічні тери­торії

Режим використання Історичних ареалів визначається їх Істо-рико-культурним потенціалом (кількістю І видами об'єктів куль­турної спадщини, загальною містобудівною структурою) Відпо­відальними за визначення меж І режимів використання Історич­них ареалів населених пунктів є Мшкультури, Держбуд І уповно­важені ними органи охорони культурної спадщини Межі Історич­них ареалів населених пунктів І основи правового режиму вико­ристання їх земель встановлюються в Історико-культурних опор­них планах цих населених пунктів Такі плани розробляються спеціалізованими установами за вказівкою органів Держбуду й охорони культурної спадщини, на підставі спеціальних наукових досліджень Вони підлягають погодженню з органами місцевого самоврядування, Мшкультури І затвердженню Держбудом Для кожного Історичного ареалу органи Держбуду І охорони культур­ної спадщини розробляють правила, які регламентують правовий режим його земель І обмеження, пов'язані з забезпеченням його охорони

Правовий режим Історичних ареалів визначається органами місцевого самоврядування також у генеральних планах населених пунктів І у планах їх земельно-господарського устрою Історичні ареали розглядаються законодавством як специфічний об'єкт містобудівного проектування Відповідно до Порядку складання

Офіційний вісник України — 2002 — № 12 — С 79

307

плану земельно-господарського устрою населеного пункту, затвер­дженого наказом Мінбудархітектури і Держкомзему України від 24 вересня 1993 р. № 158/61, такий план має визначати межі земель історико-культурного призначення і встановлювати особливості їх правового режиму у конкретному населеному пункті. Місцеві пра­вила забудови історичних населених пунктів підлягають узгоджен­ню з Мінкультури і Держбудом.

На землях історичних ареалів населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняється прове­дення містобудівних, архітектурних і ландшафтних перебудов, а та­кож будівельних, меліоративних, грабарських робіт без дозволу те­риторіального органу охорони культурної спадщини й узгодження з Інститутом археології НАН України. Розробленню проектної до­кументації на будівництво і реконструкцію будинків і споруд на цих землях повинне передувати розроблення історико-місто-будівного обгрунтування. Результати досліджень, здійснених під час розроблення таких обгрунтувань, відображаються в історико-архітектурному опорному плані. Приймаються програми забезпе­чення охорони окремих історичних населених пунктів.