§ 4. Правовий режим земельних ділянок, у межах яких наявні природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність

Згідно з п. "б" ч. 1 ст. 46 ЗК до земель іншого природоохорон­ного призначення належать земельні ділянки, у межах яких є при­родні об'єкти, що мають особливу наукову цінність (далі — науко­во цінні землі), їх охорона здійснюється відповідно до ст. 6 Закону "Про природно-заповідний фонд України", яка передбачає, що те­риторії й об'єкти, які мають особливу наукову цінність, підлягають комплексній охороні, порядок здійснення якої визначається поло­женням про кожну з таких територій чи про кожен об'єкт, яке згідно з цим Законом має затверджуватись Мінекоресурсів. На пер­ший погляд, здавалося б, йдеться про особливо цінні об'єкти ПЗФ. Але ситуацію прояснює ст. 7 цього ж Закону, відповідно до якої землі ПЗФ, а також природних територій і об'єктів, що мають особливу наукову цінність і є згідно зі ст. 6 цього Закону об'єкта­ми комплексної охорони, належать до земель природоохоронного призначення. Отже, Закон вбачає різницю між землями ПЗФ і на­уково цінними землями.

Треба, однак, зазначити, що законодавство, пов'язане з науко­во цінними землями, розвинуте недостатньо. Тому видається ут­рудненим чітке визначення критеріїв встановлення особливої на­укової цінності об'єктів та їх правового режиму. Формулювання п. "б" ст. 46 ЗК необхідно тлумачити таким чином, що до закріпле-

260

них у ньому земель можуть бути віднесені не тільки ті ділянки, на яких розташовані об'єкти, що являють особливу наукову цінність, а й ті, які самі становлять таку цінність. Деякі критерії віднесення земель до науково цінних можна знайти у Загальнодержавній про­грамі формування національної екологічної мережі України на 2000—2015 роки, яка, однак, передбачає проведення наукових дос­ліджень, пов'язаних з цими землями.

Відповідно до п. 4 зазначеного документа складовими еко­логічної мережі є, зокрема, землі з ділянками степової рослинності, луки, пасовища, кам'яні розсипи, піски, солончаки, ділянки, на яких зростають природні рослинні угруповання, занесені до Зеле­ної книги України¹, а також ті земельні ділянки, що є місцями пе­ребування чи зростання видів тварин і рослин, занесених до Чер­воної книги України², радіоактивне забруднені землі, які не вико­ристовуються і підлягають окремій охороні — як природні регіони з особливим режимом. Це, мабуть, приблизний перелік земель, що можуть бути віднесені до науково цінних. Хоч, можливо, у разі ви­явлення якогось науково цінного природного утворення на земель­ну ділянку під ним буде поширено правовий режим науково цінних земель (мова може вестись про якусь природну аномалію — магнітну, радіаційну, екологічну тощо).

Екологічному законодавству України відомий правовий інсти­тут резервування цінних для заповідання природних територій і об'єктів (ст. 55 Закону "Про природно-заповідний фонд Ук­раїни"). Режим резервування встановлюється тимчасово, до ухва­лення рішення про віднесення конкретних територій до об'єктів ПЗФ з метою забезпечення їх схоронності. У рішенні про резер­вування можуть бути зазначені обмеження у використанні заре­зервованих земель³. Однак ці землі не можна віднести до науково цінних земель, оскільки вони продовжують знаходитись у складі відповідних категорій земельного фонду нашої країни до того ча­су, поки не буде створений об'єкт ПЗФ. Тобто, вони не є земля­ми природно-заповідного та іншого природоохоронного призна­чення.

З урахуванням наявності нововведень у законодавстві України (новий ЗК, законодавство про формування національної еко­логічної мережі) можна говорити про поступове формування ок­ремого правового режиму науково цінних земель. Що ж до поряд­ку оголошення земель науково цінними, то треба керуватися ст. 6 Закону "Про природно-заповідний фонд України", згідно з якою віднесення земель до науково цінних здійснюється Мінекоре-

¹ Положення про Зелену книгу України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 р. № 1286 // Офіційний вісник України. — 2002. — № 36. — С. 38.

¹ Закон України від 7 лютого 2002 р. "Про Червону книгу України" // Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № ЗО. — Ст. 201.

' Указ Президента України від 24 квітня 1998 р. № 374/98 "Про резервування цінних природних територій для наступного заповідання" // Офіційний вісник України. — 1998. - № 17. - С. 10.

261

сурсів, яке й затверджує положення про їх особливий правовий режим.

Науково цінними землі можуть бути оголошені також у по­рядку, передбаченому ч. 2 ст. 6 Закону України від 29 червня 1995 р. "Про музеї та музейну справу"¹. Відповідно до цієї статті на основі ансамблів, комплексів пам'яток і окремих пам'яток природи, історії та культури і територій, що мають особливу на­укову цінність, можуть створюватися історико-культурні запо­відники, музеї-заповідники, музеї просто неба тощо. Створення історико-культурних заповідників є підставою для переведення конкретних земельних ділянок у категорію земель історико-куль-турного призначення. Щодо створення музеїв-заповідників і му­зеїв просто неба, то треба зазначити, що землі, зайняті такими науково цінними об'єктами, цілком можуть бути віднесені до ка­тегорії земель природно-заповідного та іншого природоохорон­ного призначення. Підставою для їх переведення у цю категорію земель буде створення музею у порядку, передбаченому зазначе­ним вище Законом. Землі, на яких розташовані музеї, мають пев­ну специфіку правового режиму, встановлювану музейним зако­нодавством.

Крім того, Закон "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень органів місцевого самоврядування відносить прий­няття рішень про організацію об'єктів ПЗФ місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні (п. 37 ч. 1 ст. 26; п. З ч. 1 ст. 33; п. 24 ч. 1 ст. 43). Це означає, що ці органи можуть організовувати на природних територіях, на які поши­рюється їх юрисдикція, такі об'єкти особливої охорони, які не пе­редбачені Законом "Про природно-заповідний фонд України". У такому разі вони самостійно визначають правовий режим тери­торій, що хоч й підлягають особливій охороні, але не включають­ся до ПЗФ. Такі науково цінні землі мають бути віднесені до зе­мель місцевого значення. Наприклад, це може мати місце у пе­редбаченому ст. 76 Лісового кодексу України випадку надання лісів, які мають особливе наукове значення, для проведення на­уково-дослідних робіт зі встановленням особливого режиму лісо­користування.

Правовий режим науково цінних земель не обов'язково перед­бачає здійснення на них наукової діяльності. На цих землях може бути встановлений режим використання й охорони природи, який відповідає 'їх науковій специфіці і забезпечує збереження зазначе­них земель для проведення наукових досліджень. Науково цінні землі можуть знаходитись як у державній, так і в комунальній та приватній власності, передаватися у постійне користування, на умовах оренди та інших правових підставах.

Таким чином, на підставі законодавства України можна виділити чотири види правових режимів науково цінних земель:

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 25. — Ст. 191. 262

1) правовий режим радіаційне забруднених земель зон екологічно­го лиха; 2) правовий режим науково цінних об'єктів, обумовлений статтями 6 і 7 Закону "Про природно-заповідний фонд України"; 3) правовий режим земель, на яких розташовані науково цінні при­родні об'єкти, що є експонатами музеїв просто неба; 4) правовий режим природних об'єктів особливої охорони (не включених до ПЗФ), створюваних за рішеннями органів місцевого самоврядуван­ня згідно з їх повноваженнями. Перелічені режими не можна вва­жати вичерпними щодо науково цінних земель: п. "б" ч. 1 ст. 46 ЗК може бути підставою для визначення й інших правових режимів науково цінних земель, які можуть бути встановлені законодавст­вом України.

263