
- •Передмова
- •Розділ 1
- •Питання до теми:
- •§ 1. Поняття і предмет земельного права
- •§ 2. Методи регулювання в земельному праві
- •§ 3. Принципи земельного права
- •§ 4. Співвідношення земельного права з суміжними галузями права
- •§ 5. Система земельного права
- •Розділ 2
- •Питання до теми:
- •§ 1. Розвиток земельного права до 1917 року
- •§ 2. Розвиток земельного права в Україні після 1917 року
- •§ 3. Сучасний період розвитку земельного права
- •Питання до теми:
- •§ 1. Поняття і класифікація джерел
- •§ 2. Конституційні основи земельного права і їх значення для розвитку земельного законодавства
- •§ 3. Закони як основні джерела земельного права
- •§ 4. Підзаконні нормативно-правові акти як джерела земельного права
- •§ 5. Нормативні акти місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування
- •§ 6. Міжнародні конвенції, багатосторонні міждержавні угоди і двосторонні договори
- •§ 1. Повноваження Верховної Ради України
- •§ 2. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим і місцевих рад
- •§ 3. Повноваження Кабінету Міністрів України
- •§ 4. Повноваження Ради міністрів
- •§ 5. Повноваження органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів
- •§ 6. Повноваження органів виконавчої влади
- •З питань екології та природних ресурсів
- •Й інших органів виконавчої влади
- •Спеціальної компетенції
- •Питання до теми:
- •§ 1. Поняття та основні ознаки права власності на землю
- •§ 2. Земля як об'єкт права власності
- •§ 3. Суб'єкти права власності на землю
- •§ 4. Право приватної власності на землю
- •§ 5. Право комунальної власності на землю
- •§ 6. Право державної власності на землю
- •§ 7. Право власності на землю іноземних громадян, іноземних юридичних осіб та іноземних держав
- •§ 8. Право спільної власності на землю
- •§ 9. Зміст права власності на землю, права й обов'язки власників земельних ділянок
- •Розділ 6
- •Питання до теми:
- •§ 1. Поняття і принципи права землекористування
- •§ 2. Право постійного землекористування
- •§ 3. Право орендного землекористування
- •§ 4. Право концесійного землекористування
- •§ 5. Права і обов'язки землекористувачів
- •Розділ 7
- •Питання до теми:
- •§ 1. Поняття та види земельних сервітутів
- •§ 2. Поняття і зміст добросусідства в земельному праві
- •§ 3. Поняття і види обмежень прав на землю
- •§ 4. Правовий режим зон, які підлягають спеціальній охороні
- •Розділ 8
- •Питання до теми:
- •§ 1. Основні підстави й умови набуття прав на землю громадянами та юридичними особами
- •§ 2. Особливості набуття прав на землю територіальними громадами і державою
- •§ 3. Умови і порядок придбання та передачі земельних ділянок громадянам
- •§ 4. Умови і порядок надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування та в оренду
- •§ 5. Виникнення та посвідчення прав на земельну ділянку
- •§ 1. Поняття та особливості цивільно-правового обігу земельних ділянок
- •§ 2. Види та зміст цивільно-правових угод щодо земельних ділянок
- •§ 3. Окремі види договорів щодо земельних ділянок
- •§ 4. Правове регулювання застави земельних ділянок
- •§ 5. Особливості спадкування земельних ділянок
- •§ 6. Продаж земельних ділянок на конкурентних засадах
- •Питання до теми:
- •§ 1. Загальні підстави припинення права власності на землю та права користування земельною ділянкою
- •§ 2. Способи і порядок припинення права власності на землю та права користування земельною ділянкою
- •§ 3. Особливості застосування спеціальних підстав припинення права власності на землю
- •§ 4. Умови припинення права постійного землекористування
- •§ 5. Порядок погодження вилучення та викупу земельних ділянок
- •Питання до теми:
- •§ 1. Загальна характеристика гарантій прав на землю
- •§ 2. Способи захисту прав на земельні ділянки
- •§ 3. Правове забезпечення відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам
- •§ 4. Умови та порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам
- •§ 5. Причини виникнення, визначення видів та правові засади вирішення земельних спорів
- •§ 6. Органи, що вирішують земельні спори, умови та порядок їх розгляду і вирішення
- •Розділ 12
- •Питання до теми:
- •§ 1. Поняття і склад земель сільськогосподарського призначення
- •§ 2. Землі сільськогосподарського призначення як об'єкт правового регулювання
- •§ 3. Особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення
- •§ 4. Права й обов'язки сільськогосподарських землекористувачів
- •Розділ 13
- •Питання до теми:
- •§ 1. Визначення та склад земель житлової та громадської забудови
- •§ 2. Правове забезпечення використання земель житлової та громадської забудови
- •§ 3. Правове регулювання використання
- •Земельних ділянок для індивідуального
- •Житлового, господарського
- •І гаражного будівництва
- •§ 4. Використання земельних ділянок для кооперативного житлового і гаражного будівництва
- •§ 5. Особливості використання земельних ділянок державного та комунального житлового фонду
- •§ 1. Поняття і склад земель
- •§ 2. Правовий режим земель природно-заповідного фонду
- •§ 3. Правовий режим земель водно-болотних угідь міжнародного значення
- •§ 4. Правовий режим земельних ділянок, у межах яких наявні природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність
- •Розділ 15
- •Питання до теми:
- •§ 1. Поняття і склад земель оздоровчого призначення
- •§ 2. Особливості надання земель оздоровчого призначення
- •§ 3. Умови і порядок використання земель оздоровчого призначення
- •§ 4. Правовий режим округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони
- •Розділ 16
- •Питання до теми:
- •§ 1. Поняття і склад земель рекреаційного призначення
- •§ 2. Загальний правовий режим земель рекреаційного призначення
- •§ 3. Спеціальні правові режими земель рекреаційного призначення
- •§ 4. Особливості правового режиму земель рекреаційного призначення у межах населених пунктів
- •§ 5. Особливості правового режиму земель вільних економічних зон туристсько-рекреаційного типу
- •Розділ 17
- •Питання до теми:
- •§ 1. Поняття і склад земель історико-культурного призначення
- •§ 2. Загальний правовий режим земель історико-культурного призначення
- •§ 3. Спеціальні правові режими земель історико-культурного призначення
- •§ 4. Правовий режим охоронних зон пам'яток культури
- •Питання до теми:
- •§ 1. Поняття і загальна характеристика правового режиму земель лісового фонду
- •§ 2. Умови і порядок надання земель лісового фонду
- •§ 3. Правове регулювання використання земель лісового фонду
- •§ 4. Особливості використання земель для загального і спеціального лісокористування на землях лісового фонду
- •Питання до теми:
- •§ 1. Поняття, склад та загальна характеристика правового режиму земель водного фонду
- •§ 2. Правове регулювання використання земель водного фонду
- •§ 3. Особливості правового режиму прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів
- •§ 4. Правовий режим територій і зон санітарної охорони водних об'єктів
- •§ 1. Загальна характеристика
- •§ 2. Правовий режим земель промисловості
- •§ 3. Правове регулювання використання земель транспорту
- •§ 4. Правовий режим земель енергетичної системи та зв'язку
- •§ 5. Правовий режим земель, наданих для потреб оборони та іншого призначення
- •Розділ 21
- •Питання до теми:
- •§ 1. Поняття і зміст правової охорони земельних ресурсів
- •§ 2. Особливості правової охорони земель як просторово-територіального базису
- •§ 3. Правова охорона ґрунтів
- •§ 4. Правовий режим екологічно уражених земель
- •§ 5. Консервація земель
- •§ 1. Встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних утворень
- •§ 2. Планування використання і охорони земельних ресурсів
- •§ 3. Правові засади зонування земель
- •§ 1. Поняття та зміст землеустрою
- •§ 2. Види землеустрою, система землевпорядних органів та їх функції, землевпорядний процес
- •§ 3. Державний земельний кадастр та значення його ведення
- •§ 4. Державна реєстрація, облік кількості та якості земельних ділянок, бонітування ґрунтів, економічна та грошова оцінка земель
- •§ 1. Державний контроль за використанням та охороною земель
- •§ 2. Громадський контроль за використанням та охороною земель
- •§ 3. Моніторинг земельних ресурсів та його значення
- •§ 1. Загальна характеристика
- •§ 2. Правові засади плати за землю
- •§ 3. Пільги щодо плати за землю
- •§ 4. Відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва
- •Розділ 26
- •Питання до теми:
- •§ 1. Поняття юридичної відповідальності за земельні правопорушення
- •§ 2. Земельне правопорушення як підстава юридичної відповідальності
- •§ 3. Кримінальна та адміністративна відповідальність за порушення земельного законодавства
- •§ 4. Цивільно-правова відповідальність за порушення земельного законодавства
- •§ 5. Дисциплінарна і матеріальна відповідальність за земельні правопорушення
- •§ 6. Проблема визначення
§ 4. Право приватної власності на землю
Вперше у новітній законодавчій історії України право приватної власності на землю було передбачено Законом "Про форми власності на землю". На цій підставі право громадян на довічне спад-
72
кове володіння земельними ділянками, закріплене у ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 р. (в редакції від 13 березня 1992 р.) було перетворено на право їх приватної власності на землю. У чинному ЗК це право набуло подальшого розвитку. Воно поширюється не тільки на громадян України як фізичних осіб, а й на юридичних осіб, заснованих українськими громадянами або створених українськими підприємствами, установами і організаціями недержавної та некомунальної форм власності. Водночас варто зазначити, що це не завжди є виправданим і не в усіх випадках узгоджується з цивільним і господарським законодавством. Очевидно, наведена обставина і стала підставою для відособленої регламентації в земельному законі права приватної власності на землю громадян і юридичних осіб.
Насамперед треба зазначити, що набуття громадянами права приватної власності на земельні ділянки має свої правові засади. Так, згідно з ч. 1 ст. 81 ЗК громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договорами купівлі-продажу, дарування, міни та за іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної та комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Набуття громадянами права приватної власності на землю за цивільно-правовими угодами, передбаченими ЗК, може мати місце, наприклад, за договорами купівлі-продажу під час продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності (ст. 127), договорами дарування земельних наділів, обміну ними або успадкування їх за законом чи за заповітом (ст. 131). До інших цивільно-правових підстав набуття права приватної власності на землю можна віднести, наприклад, перехід права на земельну ділянку при переході права на будівлю і споруду (ст. 120).
Безоплатна передача громадянам земельних ділянок у приватну власність із земель державної і комунальної власності може здійснюватися, наприклад, при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій (ст. 25), під час визначення місць розташування земельних ділянок громадян при ліквідації сільськогосподарських підприємств, установ та організацій (ст. 29) або у разі розподілу несільськогосподарських угідь при ліквідації сільськогосподарських підприємств (ст. ЗО). Безоплатна передача земельної ділянки у приватну власність громадянина може мати місце за давністю користування нею, тобто на підставі набувальної давності (ст. 119).
Приватизація земельних ділянок, наданих раніше громадянам у користування, як підстава набуття права приватної власності на землю за ЗК, може здійснюватися при одержанні земельних ділянок членами фермерських господарств (ст. 32).
Громадяни України можуть набувати право приватної власності на земельні ділянки на зазначених підставах для утворення фер-
73
мерського господарства (ст. 31), ведення особистого селянського господарства (ст. 33), садівництва (ст. 35), будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва (ст. 40), дачного будівництва (ст. 51) тощо. Для зазначених цілей земельні ділянки надавалися громадянам на праві приватної власності й за земельним законодавством, яке діяло раніше. Особливістю ж чинного ЗК є те, що наведений у ньому перелік видів приватного землеволодіння не є вичерпним, оскільки використання земельних ресурсів на підставі права приватної власності передбачено, по суті, для всіх категорій земель.
У земельному законі своєрідно закріплено право приватної власності на землю юридичних осіб. Так, відповідно до ч. 1 ст. 82 ЗК юридичні особи, засновані громадянами України або українськими юридичними особами, можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності.
Приватна природа права власності на земельні ділянки юридичних осіб, заснованих українськими громадянами або українськими підприємствами приватної власності, не викликає сумнівів. Однак з текстуального змісту наведеної земельно-правової норми випливає, що приватними власниками землі можуть бути не тільки юридичні особи недержавної чи некомунальної власності, а й підприємства державної і комунальної власності, оскільки вони також є юридичними особами України. Проте важко уявити ситуацію, за якої державне або комунальне підприємство на передбаченій законом підставі набуде земельну ділянку для підприємницької діяльності, що знаходилась, наприклад, у приватній власності.
Тому для зазначених юридичних осіб у ЗК збережено інститут права постійного користування землями державної та комунальної власності. Інакше придбання ними земельних ділянок у приватну власність неминуче призводило б до становлення змішаної держав-но- чи комунально-приватної земельної власності. Теоретично можна припустити можливість надання земель державної або комунальної власності відповідним підприємствам у постійне користування і закріплення за ними викуплених у громадян земельних ділянок на праві приватної власності. Проте чинне законодавство не передбачає такої правової підстави використання зазначеними підприємствами не тільки земельних ресурсів, а й майна та інших засобів виробництва.
Юридичні особи можуть набувати право приватної власності на земельні ділянки у разі придбання їх за договорами купівлі-прода-жу, дарування, міни та іншими цивільно-правовими угодами; внесення земельних ділянок їх засновниками до статутного фонду; прийняття спадщини; виникнення інших підстав, передбачених законом. Не важко побачити, що підстави набуття права приватної власності на земельні ділянки юридичними особами не збігаються з підставами набуття права власності на землю громадянами. Для юридичних осіб не передбачається, наприклад, безоплатна переда-
74
ча земель державної та комунальної власності. Вони можуть придбати їх у приватну власність за плату.
Незважаючи на те, що приватизація земельних ділянок, які раніше були надані юридичним особам у постійне користування, не передбачена як підстава набуття ними права приватної власності на них, вона фактично може застосовуватися. Про це свідчить п. 6 Перехідних положень ЗК, який зобов'язує юридичних осіб до 1 січня 2005 р. переоформити у встановленому порядку право власності чи право оренди на зазначені земельні ділянки. Насамперед така приватизація може здійснюватися юридичними особами, які втратили статус осіб державної або комунальної власності. У таких випадках приватизація земельних наділів юридичними особами може здійснюватися як безоплатно, наприклад, для використання з метою, передбаченою ст. 41 ЗК, так і за плату. І тоді вона мало чим відрізнятиметься від придбання ними земельних ділянок за цивільно-правовими угодами.
Треба зазначити, що такий спосіб набуття юридичними особами права приватної власності на землю, як внесення земельних ділянок їх засновниками до статутного фонду, є обмеженим. Так, згідно з п. 14 Перехідних положень ЗК до 1 січня 2005 р. забороняється внесення права на земельну частку (пай) до статутних фондів господарських товариств. Це положення поширюється лише на господарські товариства як юридичних осіб. Воно обмежено трирічним терміном і стосується лише громадян, оскільки тільки вони володіють правом на земельну частку. Однак зазначене обмеження є недостатньо обґрунтованим. Адже у будь-якому разі реально не виділена земельна частка знаходиться у складі земель сільськогосподарського підприємства.
Порівняльний розгляд положень земельного і господарського законодавства свідчить про відсутність істотних відмінностей між правом користування громадянами земельною часткою на свій розсуд і користуванням цим правом у складі господарського товариства. Більше того, відповідно до положень Закону України від 19 вересня 1991 р. "Про господарські товариства"1 самі громадяни — власники прав на земельні частки можуть засновувати такі товариства. У зв'язку з цим виникає ситуація, коли громадянин — член сільськогосподарського кооперативу згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України від 17 липня 1997 р. "Про сільськогосподарську кооперацію"2 може передавати право користування земельною ділянкою кооперативу як пайовий внесок, а вносити право на земельну частку до статутного фонду цього товариства, яке може надаватися відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону "Про господарські товариства" лише на умовах користування, йому заборонено.
Земельне законодавство передбачає й деякі інші обмеження, пов'язані з виникненням права приватної власності на землю. Так,
1 Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 49. — Ст. 682.
2 Див.: Там само. - 1997. - № 39. - Ст. 261.
75
відповідно до ч. 4 ст. 78 ЗК особам та їх спадкоємцям, які мали у власності земельні ділянки до 15 травня 1992 р., останні не повертаються. Зазначена дата є днем набрання чинності ЗК в редакції від 13 березня 1992 р., в якому закріплювалося право приватної власності на землю. З цього випливає, що фізичні та юридичні особи, а також їх спадкоємці не мають права вимагати повернення приватних землеволодінь, наданих їм до 15 травня 1992 р. Такі особи мають право на придбання земельних ділянок у приватну власність на загальних підставах, передбачених земельним законодавством.
Не менш важливим є обмеження за розмірами і термінами набуття фізичними та юридичними особами права приватної власності на сільськогосподарські землі. Так, згідно з п. 13 Перехідних положень земельного закону на період до 1 січня 2010 р. громадяни та юридичні особи можуть набувати право власності на землі сільськогосподарського призначення загальною площею до 100 гектарів. Ця площа може бути збільшена у разі успадкування земельних ділянок за законом. Таке обмеження пов'язане, по-перше, з обмеженістю земельних площ сільськогосподарського призначення, а, по-друге, з більшою цінністю сільськогосподарських земель.
Проте зазначене обмеження не поширюється на інші категорії земельних ресурсів нашої країни, які громадяни та юридичні особи можуть придбати на праві приватної власності. Крім того, площі земель сільськогосподарського призначення можуть бути збільшені у разі успадкування земельних ділянок. Незважаючи на те, що наведене положення стосується лише успадкування земельних ділянок за законом, уявляється, що воно підлягає розширеному тлумаченню і поширенню на успадкування земель сільськогосподарського призначення вітчизняними громадянами та юридичними особами і за заповітом.