§ 4. Цивільно-правова відповідальність за порушення земельного законодавства

Законодавчою підставою застосування цивільно-правової відпо­відальності за порушення земельного законодавства є ст. 211 ЗК. Відповідальність у цивільному праві має всі ознаки юридичної від­повідальності. Однак їй притаманні деякі особливості, обумовлені специфікою предмета цивільно-правового регулювання. Такими особливостями є:

1) майновий характер застосовуваних до правопорушника захо­дів; 2) настання внаслідок застосування відповідних санкцій неви­гідних для правопорушника майнових наслідків; 3) спрямованість майнових санкцій на задоволення інтересів потерпілої сторони на відміну від заходів майнового характеру, застосовуваних у кримі­нальному та адміністративному праві, що передбачають задоволен­ня інтересів держави; 4) відповідність розміру цивільно-правової відповідальності розміру збитків потерпілого; 5) майнове відшкоду­вання моральної шкоди¹.

Таким чином, цивільно-правова відповідальність являє собою фор­му державного примусу, що полягає у стягненні на користь потерпі­лого майнових санкцій і накладенні на правопорушника невигідних майнових наслідків, спрямованих на відновлення порушеної сфери май­нових відносин. Ця відповідальність, у тому числі й у сфері земель­них правопорушень, виконує компенсаційно-відновну, організа­ційно-стимулюючу, запобіжно-превентивну та карально-штрафну функції.

Під майновою відповідальністю за порушення земельного зако­нодавства маються на увазі несприятливі наслідки майнового ха-

¹ Див.: Гражданское право' Учебник / Под ред. Е. А. Суханова. — Т. І. — М., 1998. — С. 430-431.

430

рактеру. Цей вид відповідальності не треба сплутувати з матеріаль­ною відповідальністю, яка є категорією трудового права. Вона пе­редбачена для зайнятих трудовою діяльністю осіб, які заподіяли шкоду неналежним виконанням своїх трудових обов'язків. Матері­альну відповідальність за порушення земельного правопорядку не треба відносити до цивільно-правової, оскільки положення ст. 6 чинного ЦК застосовуються, коли порушене суб'єктивне право конкретної особи. Покладення на правопорушників несприятливих майнових наслідків дістає вияв у відшкодуванні ним збитків, яки­ми визнається реальна шкода чи упущена вигода. При матеріаль­ній відповідальності шкода може бути відшкодована у меншому розмірі.

Підставою відповідальності за порушення земельного правопо­рядку є не порушення права конкретної особи, як це має місце при цивільно-правовій відповідальності, а заподіяння шкоди земель­ним ресурсам, її відшкодування здійснюється з урахуванням при­родної, а не майнової цінності землі. Так, відповідно до ч. 1 ст. 212 ЗК самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Відмова поруш­нику земельного правопорядку у відшкодуванні понесених ним затрат на освоєння або обробку земельної ділянки і є земельно-майновою відповідальністю у її прямому розумінні. Безумовно, це не єдиний несприятливий наслідок майнового характеру, що пок­ладається на порушника земельного правопорядку.

Юридичні та фізичні особи зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення земельного законодавства. Вилучення (викуп) або тимчасове зайняття земельних ділянок, що спричиняють збитки, є правомірними діями, передбаченими зако­ном. За подібні дії майнова відповідальність не настає. При цьому провадиться компенсація втрат сільськогосподарського виробниц­тва в обсязі та порядку, передбачених правовими актами. Так, пос­тановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284 затверджено Порядок визначення і відшкодування збитків власни­кам землі і землекористувачам, в якому містяться правила відшко­дування збитків, завданих вилученням (викупом) або тимчасовим зайняттям земельних ділянок, а також обмеженням прав власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, погіршенням якості земель чи приведенням останніх у стан, непридатний для їх використання за цільовим призначенням внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організа­цій і громадян.

У разі здійснення правопорушень в галузі земельних відносин можуть наставати цивільно-правові наслідки. Так, у разі самовіль­ного зайняття земельних ділянок, пошкодження споруд, забруд­нення земель та вчинення інших порушень земельного законодав­ства шкода відшкодовується згідно зі ст. 211 ЗК і статтями 203, 440, 441 і 453 чинного ЦК. Причому коло осіб, на яких покладаються

431

обов'язки, пов'язані з відшкодуванням такої шкоди, є дещо вуж­чим порівняно з колом осіб, зобов'язаних відшкодовувати збитки і втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. Шкода, заподіяна земельним об'єктам джерелом підвищеної небез­пеки, відшкодовується власником цього джерела відповідно до ст. 450 ЦК у повному обсязі.

Самовільне зайняття та забруднення земельних ділянок є самос­тійними видами цивільно-правових порушень у галузі земельних відносин. При вирішенні питання про відшкодування власникам землі та землекористувачам шкоди, заподіяної самовільним зайнят­тям землі чи забрудненням земельних ділянок (як й іншими пору­шеннями земельного законодавства), треба виходити з того, що згідно зі ст. 211 ЗК і статтями 203 чи 440 чинного ЦК ця шкода має відшкодовуватись у повному обсязі.

Підставою для застосування заходів цивільно-правової відпові­дальності є також невиконання підприємствами, установами, орга­нізаціями, що тимчасово використовували земельні ділянки для проведення геолого-знімальних, розвідувальних, геодезичних та ін­ших робіт, передбаченого правовими нормами обов'язку привести займану земельну ділянку за свій рахунок і у встановлений термін у стан, придатний для її використання за призначенням. У такому разі відповідно до статей 203 або 440 і 453 ЦК вони повинні від­шкодувати власнику або землекористувачу заподіяну шкоду в роз­мірі вартості робіт, необхідних для приведення земельної ділянки у зазначений стан. Для визначення розміру цієї шкоди суд у разі пот­реби згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1996 р. № 13 "Про практику застосування судами земельно­го законодавства при розгляді цивільних справ" може призначити експертизу.

Одним із видів цивільно-правових порушень у галузі земельних відносин є пошкодження посівів і насаджень. Відповідно до п. 17 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду розмір шкоди, за­подіяної пошкодженням посівів і насаджень при прокладанні до­ріг, трубопроводів та проведенні розвідувальних, бурових, будівель­них робіт, а також пошкодженням і забрудненням сільськогоспо­дарських та інших земель, іншими порушеннями земельного зако­нодавства, визначається з урахуванням затрат на відновлення ро­дючості ґрунтів, а також доходів, які власник землі або землекорис­тувач міг би одержати від земельної ділянки і які він не одержав за час до приведення ділянки у стан, придатний для її використання за призначенням чи до повернення самовільно зайнятої ділянки. Зокрема, при пошкодженні посівів, самовільному зайнятті ріллі або сіножаті на користь землекористувача чи власника стягується вар­тість неодержаних сільськогосподарської продукції або сіна, обчис­лена за ринковими цінами з урахуванням середньої врожайності даної культури у конкретному господарстві, за винятком затрат ви­робництва, пов'язаних із збиранням врожаю, а також затрат на від­новлення якості земель згідно з їх призначенням. Якщо внаслідок

432

пошкодження посівів землекористувач у тому ж сезоні провів пов­торну сівбу культур, відшкодуванню підлягають затрати на пересів, включаючи вартість насіння, затрати на обробку землі, проведення інших агротехнічних робіт.

Відповідно до вимог цивільного законодавства заподіювач шко­ди, яка виникла внаслідок порушення земельного законодавства, зобов'язаний відшкодувати її власнику землі чи землекористувачу в повному обсязі. Це загальне правило з огляду на специфіку зем­лі як об'єкта правопорушення варто розглядати у двох основних ас­пектах: 1) заподіяння шкоди фізичним та юридичним особам — власникам земельних ділянок і землекористувачам іншими фізич­ними або юридичними особами внаслідок порушення останніми земельного законодавства; 2) відшкодування шкоди, заподіяної землі як природному ресурсу фізичними та юридичними особами, як тими, що мають права на земельні ділянки, так і тими, що не мають таких прав.

У першому випадку відображенням збитків, завданих земель­ним правопорушенням, є затрати особи, чиє право було поруше­не, які вона понесла або повинна була понести для відновлення цього права (невикористані затрати власника земельної ділянки, що складають його збитки і підлягають відшкодуванню). Втрата чи пошкодження майна може діставати вияв у псуванні землі, втраті можливості її обробки та використання з певною метою. Під нео-держаними доходами (упущеною вигодою), приміром, розуміється вартість сільськогосподарської продукції, яку потерпілий одержав би зі своєї ділянки, якби його майнові права не були порушені. Та­ким чином, збитки складаються з вартості неодержаного врожаю. Причому це положення діє не тільки тоді, коли він ще не дозрів, а й тоді, коли на ділянці не було проведено основного комплексу аг­ротехнічних заходів. Вартість врожаю може бути визначена, вихо­дячи із середньої врожайності пошкоджених сільськогосподарських культур у даній місцевості. Власники земельних ділянок і землеко­ристувачі можуть вимагати відшкодування затрат на відновлення родючості пошкоджених земель (оранка, внесення мінеральних та органічних добрив, вапнування Грунтів). У разі неправомірного за­подіяння шкоди врахування необхідної стадії вегетаційного розвит­ку рослин є необов'язковим, а вимоги потерпілого щодо відшкоду­вання вартості неодержаного врожаю — обґрунтованими¹.

Під час незаконного зайняття земель у багатьох випадках шко­да заподіюється не тільки знищенням посівів і насаджень, а й руй­нуванням родючого ґрунтового шару. Через це сільськогосподар­ські виробники змушені нести затрати, пов'язані з відновленням родючості пошкоджених угідь (нанесення верхнього родючого ша­ру, внесення добрив у більших дозах тощо). При притягненні пев­них осіб до цивільно-правової відповідальності у подібних випад-

¹ Див.: Жариков Ю. Г. Имущественньїе спорьі землепользователей. — М., 1980.— С. 97.

433

ках варто керуватися нормами цивільного законодавства про пов­не відшкодування збитків.

У другому випадку (при відшкодуванні шкоди, заподіяної землі як природному ресурсу) мається на увазі відшкодування шкоди в на­турі, яке дістає вияв у відновленні колишнього стану земельної ді­лянки, а саме у відновленні сприятливого фізичного стану її повер­хні або якості грунту. Якщо, приміром, неправомірно порушено сприятливий рельєф земельної ділянки, то до порушника може бути пред'явлена вимога щодо відновлення її колишнього стану. 1 остан­ній зобов'язаний власними силами і коштами ліквідувати дефекти рельєфу. Якщо псування земельної ділянки пов'язане з її захаращен­ням уламками будівельних матеріалів, іншими відходами виробниц­тва, змістом вимоги відновлення її колишнього стану може бути на­полягання на усуненні цих недоліків. Вимога щодо відновлення в натурі колишнього стану земельної ділянки (колишньої якості ґрун­ту, рельєфу тощо) без відшкодування заподіяної шкоди власникам землі і землекористувачам може бути пред'явлена до правопорушни­ків у обмежених випадках, а саме: коли погіршення якості ґрунту, порушення колишнього рельєфу тощо є порівняно малими і колиш­ній стан може бути штучно відновлено у короткий термін.

Однак варто враховувати специфіку земельних відносин, умов за­подіяння шкоди та її змісту у випадках порушення земельного зако­нодавства, що визначають особливості правового регулювання цих питань. Ці особливості зумовлюють необхідність застосування спеці­альних методів обчислення розміру збитків, завданих землі як об'єкту природи. Тому відшкодування збитків, завданих псуванням земель, передбачається нормами цивільного законодавства, а порядок обчис­лення і визначення їх розміру — земельним законодавством.

Згідно зі ст. 69 Закону "Про охорону навколишнього природно­го середовища" особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушен­ня законодавства про охорону навколишнього природного середо­вища, мають право на відшкодування неодержаного прибутку за час, необхідний для відновлення здоров'я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання їх за цільовим призначенням. Для визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних у результа­ті псування землі як природного об'єкта, в деяких випадках засто­совуються спеціальні методики. Зокрема, спеціальна методика встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування збитку, за­подіяного державі юридичними особами і громадянами в процесі їхньої діяльності в зв'язку з забрудненням земель хімічними речо­винами, їх засміченням промисловими, побутовими й іншими від­ходами. Ця методика поширюється на всі землі незалежно від форм власності¹. Згідно з п. 3.1 наведеної Методики землі вважа-

' Про затвердження Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забруднен­ням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавс­тва: Наказ Мінекобезпеки України від 27 жовтня 1997 р. № 171// Офіційний вісник Ук­раїни. - 1998. - № 18. - С. 109.

434

ються забрудненими, якщо в їх складі виявлені кількісні чи якісні зміни, що відбулися в результаті господарської діяльності й інших антропогенних навантажень; при цьому зміни можуть бути обумов­лені не тільки появою в зоні аерації нових речовин, яких раніш не було, а й збільшенням вмісту речовин, що характерні для складу незабрудненого грунту, чи порівняно з даними агрохімічного пас­порта для земель сільськогосподарського призначення.

У разі псування сільськогосподарських угідь власники землі і землекористувачі вправі вимагати відшкодування заподіяної їм шкоди в натурі, тобто реального відшкодування. Правопорушники в цих випадках зобов'язані за вимогою землевласника відновити колишній стан ушкоджених ділянок власними засобами. Якщо з якоїсь причини це неможливо, то допустимим є інший спосіб ре­ального відшкодування шкоди — освоєння рівновеликої земельної ділянки замість зіпсованої. Такий спосіб відшкодування шкоди власникам земель і землекористувачам можливий за наявності вільних земель, придатних для сільськогосподарського освоєння. За відсутності таких земель мова може йти про грошове відшкоду­вання.

В даний час не можна залишити без уваги і питання майнової цивільно-правової відповідальності за порушення земельного зако­нодавства, що випливають з договірних відносин. Так, у ст. 31 За­кону "Про оренду землі" передбачена відповідальність за невико­нання зобов'язань за договором оренди землі і порушення земель­ного законодавства сторонами договору. За невиконання зо­бов'язань за договором оренди земельної ділянки, у тому числі за зміну чи розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність відповідно до законів і договору. Умови відповідальності сторін за невиконання чи неналежне виконання договору оренди землі є істотними умовами зазначеного договору, тобто відповідно до ст. 153 чинного ЦК при недосягненні сторона­ми домовленості з усіх істотних умов договору оренди землі він вважається неукладеним.

Орендодавець несе відповідальність за недоліки переданої в оренду земельної ділянки, що не були обумовлені ним у договорі оренди, але які істотно перешкоджають передбаченому договором використанню ?емельної ділянки. У разі виявлення таких недоліків орендар має право: вимагати зменшення орендної плати чи від­шкодування витрат на усунення цих недоліків; утримувати суму витрат на усунення таких недоліків з орендної плати, попередньо повідомивши про це орендодавця; вимагати дострокового розір­вання договору оренди землі. Орендодавець звільняється від відпо­відальності за наслідки, що відбулися в результаті недоліків пере­даної в оренду земельної ділянки, якщо про такі недоліки земель­ної ділянки було зазначено в договорі оренди.

За невиконання умов договору, несвоєчасне внесення орендної плати, а також за порушення земельного законодавства, орендар несе цивільно-правову відповідальність згідно з вимогами закону й

435

умовами договору. При цьому в договорі оренди землі можуть бу­ти передбачені й інші зобов'язання орендаря, обумовлені майно­вою відповідальністю за їх неналежне виконання.