20. Лексичні норми мови професійного спілкування

Слово – одна з основних одиниць мови, що виконує важливі функції: називає всі пізнані людиною предмети та явища суспільного життя й природи, несе інформацію під час спілкування між людьми, допомагає висловлювати свої думки й почуття. Усі слова вживаються в будь-якій мові й утворюють її лексику, або словниковий склад.

Специфічно українська лексика – це слова, що виникли на українському грунті в період встановлення й розвитку української народності, що припадає на ХIV ст.

Лексика іншомовного походження в словниковому складі сучасної української літературної мови становить приблизно 10%. Вони і є тією ланкою, що зв’язує українську мову з усіма розвиненими мовами світу. протягом історичної еволюції найчисленнішими були запозичення з романських і германських мов. Із германських, зокрема, в українську мову потрапили такі слова, як черешня, капуста, лев, стадо, коляда, рожа, кіт, кум.

Лексичні норми регулюють слововживання. Вони є найбільш рухливими. Лексичні норми фіксуються Словником української мови в одинадцяти томах (1970 - 1980); Російсько-українським словником у трьох томах (1983-1985); Орфографічним словником української мови (1994) та іншими.

Вибір лексики залежить від мети висловлювання, сфери спілкування. Лексику української мови за професійним спрямуванням поділяють на: - науково-термінологічну: педіатр, термодинаміка; - виробничо-професійну: навігація, пірогармата; - офіційно-ділову: акт, угода; - специфічно-побутову: виделка, відро.

Професіоналізм – це слова, вживані групами осіб на позначення предметів і понять, які безпосередньо відносяться до професійної діяльності їх роду занять. Професіоналізмам властивий високий ступінь диференціації в називанні знарядь і засобів виробництва, продуктів виробництва, деталей, різних дій, процесів, пов’язаних із сферою діяльності: кома, ремісія (медики), забій, на-гора (шахтарі).

Офіційно-ділова лексика вживається в різних ділових паперах, законах. Постановах, розпорядженнях, кодексах, угодах, договорах, нотах тощо: акт, наказ, протокол, інструкція, заява, апеляція, свідок, підсудний, допит, слідчий, злочин, посол, аташе, конвенція, ратифікація.

У професійній лексиці найпоширеніші такі помилки: 1. Неправильний наголос. Іноді від наголосу може залежати й сематика (значення) слова; 2. Неправильна вимова окремих звуків або деяких слів 3. Неправильне вживання слів за сематикою (значенням); 4. Невміння розрізняти окремі морфеми у слові; 6. Вживання дієслова зв’язки „буде” (майбутній час) в контексті теперішнього часу; 7. Слова-паразити; 8. Тавтологія – повторення однокорінних слів; 8. Невміння враховувати стилістичне (емоційне) забарвлення слова (фрази) в контексті.

21. Однозначна та багатозначна лексика

Однозначні слова — це слова з одним лексичним значенням.

У кожній мові є слова, що мають одне лексичне значення, тобто називають якийсь один предмет, істоту, ознаку, дію. Наприклад, гориٰще — приміщення між стелею і покрівлею будинку; жолудь — плід дуба; медик — фахівець із медицини; дружний — зв´язаний дружбою, взаємною прихильністю, довір´ям, згодою; аналізувати — досліджувати, розбиваючи на складові частини. Це слова однозначні. Серед однозначних слів найбільше наукових термінів (суфікс, іменник, радіус, мікроскоп), власних назв (Ольга, Китай, Кордильєри, Сиваш), назв окремих рослин (бузок, суниця, опеньок), назв чисел тощо.

Проте більшість слів української мови вживається з двома і більшою кількістю значень.

Слова, що мають кілька лексичних значень, називаються багатозначними.

Конкретне значення багатозначного слова виявляється в словосполученні та реченні. У тлумачному словникові різні значення слова наводяться під окремими номерами. Наприклад:

Журавель.

1. Великий перелітний птах з довгими ногами, шиєю і гострим дзьобом, живе на лісових та степових болотах. Десь у небі журливо курликали журавлі, відлітаючи в теплий край (В. Кучер).

2. Довга жердина, приладнана біля колодязя як важіль для витягування води. Далеко серед пасовиськ видніється колодязь із журавлем — водопій для худоби (О. Гончар).

3. Народний сюжетний танець, у якому танцюристи зображують журавлів. Тут інші журавля скакали, а хто од дудочки потів (І. Котляревський).

У багатозначних словах усі значення пов´язані між собою, їх обов´язково об´єднує якась спільна ознака. Тому при багатозначності (властивості слова вживатися в різних значеннях) маємо не стільки слів, скільки значень має кожне слово, а одне слово.