Розділ 1. Організація неонатологічної служби України. Санітарно-гігієнічний режим відділення новонароджених

Мета: Ознайомити студентів з організацією неонатологічної служби України на сучасному етапі та перспективами її розвитку. Сформувати уявлення про заходи профілактики та запобігання розповсюдженню нозокоміальних інфекцій (НІ) в акушерських та неонатологічних стаціонарах.

Студент повинен знати:

• рівні надання акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги населенню;

• принципи надання перинатальної допомоги в Україні;

• задачі та об’єм втручань медичних установ І, ІІ та ІІІ рівня надання акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги;

• принципи надання медичної допомоги новонародженим;

• показання щодо госпіталізації новонародженого у відділення інтенсивної терапії новонароджених (ВІТН);

• показання щодо транспортування хворих та недоношених новонароджених в лікувально-профілактичні заклади вищого рівня допомоги новонароджених;

• організацію санітарно-протиепідемічних заходів в акушерсько-гінекологічних стаціонарах та неонатологічних відділеннях обласних (міських) дитячих лікарень

Студент повинен вміти:

• за даними акушерсько-гінекологічного анамнезу визначити рівень надання акушерської допомоги вагітній;

• провести первинний огляд новонародженого з метою визначення його стану;

• при необхідності надати первинну реанімаційну допомогу новонародженому;

• за даними акушерсько-гінекологічного анамнезу та об’єктивними даними визначити умови перебування матері та дитини;

• оцінити стан дитини на момент виписки з акушерського стаціонару;

• проінформувати матір про загрозливі стани та про попередження синдрому раптової смерті;

• при необхідності визначити показання для госпіталізації новонародженого у ВІТН або відділення патології новонароджених.

Ключова інформація:

• За останні десятиліття в Україні створена система надання медичної допомоги доношеним та недоношеним новонародженим, до складу якої входять родопомічні акушерські заклади, виїзні неонатальні консультативно-транспортні бригади, відділення інтенсивної терапії новонароджених, патології новонароджених, виходжування недоношених дітей, хірургічної допомоги новонародженим та недоношеним у структурі обласних (міських) дитячих лікарень, відділення реабілітаційного лікування для недоношених та дітей з ураженням центральної нервової системи (ЦНС).

• Загальні принципи організації стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги базуються на концепції ВООЗ щодо раціонального ведення пологів (1996), Концепції безпечного материнства, а також на державних засадах щодо здійснення активної демографічної політики.

• Стаціонарна акушерсько-гінекологічна та неонатологічна допомога в Україні здійснюється в акушерсько-гінекологічних відділеннях районних, центральних районних, міських, обласних лікарень, міських пологових будинках, перинатальних центрах, Інституті ПАГ НАМН України і є доступною для всіх верств населення.

• Діяльність акушерсько-гінекологічних стаціонарів передбачає постійне впровадження нових методик щодо раціонального ведення пологів, профілактики, діагностики та лікування ускладнень вагітності, пологів, післяпологового періоду, захворювань новонароджених, які базуються на принципах доказової медицини.

• З метою профілактики виникнення НІ в акушерсько-гінекологічних стаціонарах та відділеннях новонароджених розроблений комплекс організаційних, профілактичних та протиепідемічних заходів, що базується на результатах епідеміологічної діагностики та інфекційного контролю.

У квітні 1985 року в Форталазе (Бразілія) Європейське та Американське реґіонарні бюро ВООЗ провели сумісну конференцію за участю спеціалістів з Північної та Південної Америки та Європи, в якій приймали участь акушери, педіатри, психологи, соціологи, економісти та керівники закладів охорони здоров'я. Результатом роботи конференції стала розробка «Рекомендацій щодо технології допомоги у пологах».

Найбільш важливими положеннями цих рекомендацій є:

• кожна вагітна жінка має право самостійно обирати родопомічний заклад надання акушерської допомоги, де вона буде знаходитися під спостереженням впродовж вагітності, а також обирати лікаря;

• жінка повинна бути повністю проінформована про особливості перебігу вагітності та пологів;

• жінка має право обирати будь-який тип обслуговування в пологах, в залежності від уподобань (тобто, вільна позиція жінки у першому та другому періоді пологів: стоячи, навприсідки, на колінах тощо);

• психологічна підтримка роділлі може бути забезпечена завдяки присутності при пологах близької для неї людини (чоловіка, матері, друзів тощо). Також необхідно забезпечити вільний доступ родичів у післяпологову палату;

• здорова новонароджена дитина повинна залишатися з матір'ю, якщо стан їх здоров'я дозволяє;

• не слід перешкоджати сумісному спілкуванню матері та дитини, тривалість якого повинна залежати від бажання матері;

• необхідно заохочувати матір якомога раніше починати грудне вигодовування – протягом першої години після народження і продовжувати до 1 року, а при можливості і довше.

З урахуванням положень цих рекомендацій, в Україні була розроблена нормативна база щодо забезпечення жіночого населення та дітей акушерсько-гінекологічною амбулаторною, стаціонарною та неонатологічною допомогою. Стратегія розвитку родопомічних закладів надання акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги, що базується на принципах ВООЗ, знайшла своє відображення у низці наказів Міністерства охорони здоров'я України, якими регламентується переорієнтація акушерсько-гінекологічної служби України на сучасні принципи перинатальної допомоги, що рекомендуються ВООЗ (2002 р.):

• широка інформаційно-освітня робота з питань планування сім'ї та підготовки вагітних до пологів;

• організація індивідуальних пологових залів, індивідуальних та сімейних пологових палат;

• психологічна підтримка та участь членів родини у пологах;

• демедикалізація перинатальної допомоги;

• сумісне перебування матері та дитини після пологів;

• виключне природне вигодовування новонароджених;

• профілактична спрямованість у роботі акушерських та неонатологічних стаціонарів.

Важливо відмітити, що сучасні клінічні протоколи дозволяють отримати головний результат – це поліпшення надання медичної допомоги у галузі репродуктивного здоров’я та збільшення кількості дітей з фізіологічним початком життя.