4. Вроджений токсоплазмоз у новонароджених

Етіологія. Токсоплазма – внутріклітинний паразит з класу Spoozoa, основним господарем якого є тварини родини кошачих. В клітинах кишківника клітин відбувається статеве розмноження паразита з утворенням ооцист, які відразу після дозрівання в землі аліментарним шляхом попадають в кишківник проміжних господарів (в т.ч. людини). В цистах паразит в формі брадозоїда може знаходитись у стані vita minima, активуючись у випадку зниження імунітету. Клітинний і гуморальний імунітет забезпечує надійний і пожиттєвий захист від повторного інфікування і активації бродозоїдів, які знаходяться в цисті. Імуногенез, зокрема безперервна продукція антитіл, який індукується за рахунок контакту клітин імунної системи з цистними антигенами паразита. Такий імунітет називають нестерильним.

Іфікованість населення паразитом Toxoplsma gondii складає від 10 до 37% у віці 10-20 років і до 80% у віці 50-60 років. Якщо інфікування більшості людей не приводить до захворювання, то інфікування плода, а також дітей і дорослих з імунодефіцитом може викликати генералізований чи локальний процес з незворотними наслідками.

Частота випадків вродженої інфекції складає 1/1000-1/10000 живонароджених.

Фактори ризику вродженого токсоплазмозу. Ризик інфікування новонародженого значний при первинному інфікування вагітної токсоплазмою. T. gondi може потрапити при контакті з землею або сміттєвими ящиками, що забруднені фекаліями кішок. Також вона може потрапити до організму людини з непастеризованим молоком, погано просмаженим м’ясом (особливо свининою), з препаратами крові при їх переливанні (з лейкоцитами).

Імунітет жінки, інфікованої до вагітності надійно захищає плід при повторних контактах з паразитом у випадку можливої реінфекції в періоди вагітності – даної чи наступних Винятком є імунодефіцитні стани, які рідко зустрічаються. Число неімунних вагітних складає близько 60-70%. Під час вагітності первинно інфікується близько 1% жінок. В Європі частота первинного інфікування під час вагітності: 2,4-16/1000, у США – 2-6/1000.

Ризик вертикальної трансмісії залежить від часу зараження матері:

• Близько 10% плодів інфікується при первинній інфекції у матері в І триместрі, 70% з них мають важкі враження

• Близько 65% плодів інфікується при первинній інфекції у матері в ІІІ триместрі, 1% з них мають важкі враження.

Клініка. Токсоплазмозменна ембріопатія малоймовірна, хоча є поодинокі непідтверджені дані про токсичне порушення ембріогенезу в результаті перенесеного плацентиту без контакту паразиту з ембріоном. Наслідком гострого токсоплазмозу під час вагітності в ранній період фетального розвитку (9-29 тиждень) часто є викидень, недоношеність чи народження дитини у важкому стані (генералізована інфекція з ураженням ЦНС та очей). Часто внутрішньоутробний запальний процес приводить до фіброзно-склеротичних змін у органах з їх деформацією та порушенням функції, т.з. несправжні вади розвитку.

Пізня фетопатія проявляється широким спектром клінічних проявів, від легких до дуже важких. Характерними проявами вродженого токсоплазмозу є хоріоретиніт, обструктивна гідроцефалія, внутрішньочерепні кальцифікати – так звана класична тріада токсоплазмозу. Є дані, що безсимптомні та субклінічні форми також не проходять безслідно: у частини дітей через багато років спостерігаються неврологічні розлади, наслідки хоріоретиніту, глухота, відставання в психомоторному розвитку.