Поява українського козацтва

План

1. Причини та джерела появи козацтва.

2. Створення Запорізької Січі. Дмитро Вишневецький

3. Козацько-селянські повстання наприкінці XVI – поч. XVII ст.

4. Козацтво як впливовий чинник міжнародного життя.

Література:

1. О.Д.Бойко Історія України. Навчальний посібник. – К., «Академвидав» 2005. – Ст. 126-144

2. Світлична В.В. Історія України: Навчальний посібник. – К., 2003. – Ст. 57-79.

3. Мицик Ю.А., Бажан О.Г., Власов В.С. Історія України. Навч. посібник 2010 – Ст. 65-68

4. Упорядника: С.Крупчан., О.Скопненко., О.Іванюк Історія України – К. «Казка» 2010. – Ст. 137-145.

3. Перші письмові згадки про українських козаків датовані 1492 р. Але різке зростання чисельності козацтва припадає на XVI ст.

Козацтво виникло в південноукраїнських землях – на території від середнього Подніпров`я і майже до Дністра. Ці землі називалися Диким Полем: після монгольської навали та внаслідокв нападів Кримського ханства ці землі обезлюділи і залишалися незаселеними. Центром козацтва стало Запоріжжя – степи за порогами Дніпра.

Причини виникнення козацтва:

• Наявність в українському суспільстві окремих прошарків вільних людей, що займали проміжне становище між незалежною шляхтою та селянством.

• Посилення соціального та релігійного тиску, закріпачення селянства. Селяни та міщани тікали від феодальних повинностей та державних податків.

• Постійна військова небезпека з боку Кримського ханства та кочових татарських орд.

• В окремих випадках – організаторська роль місцевих прикордонних землевласників і урядовців.

Козаки користувалися господарськими угіддями, займалися промислами, брали участь у самоуправлінні. Для оборони від турецько-татарської агресії козаки об`єднувалися у військові загони. Вони і самі завдавали ударів татарам та туркам: спускаючись по Дніпру на своїх великих човнах – “Чайках”, нападали на татарські гарнізони, турецькі галери, фортеці.

Утворення Запорозької Січі:

У 1552-1556 рр. Канівський і черкаський староста Дмитро (Байда) Вишневецький (?-1563) об`єднуе козаків, створюючи за порогами Дніпра на о.Мала Хортиця козацький центр – Запорозьку Січ. Згодом Січ неодноразово змінювала місце свого розташування, проте назва “Запрозька Січ” поширювалося на все об`єднане навколо Січі козацтво.

Запорозька Січ стала зародком нової української (козацької) державності. Її, як державне утворення, характеризують такі ознаки:

• Військовий устрій. Січові козаки складали військо - кіш, кіш поділявся на військові одиниці – курені (38 куренів).

• Територіальний устрій. Територія, яку контролювала Січ, поділялася на паланки (5-10 паланок) на чолі з полковниками. Паланкове козацтво проживало на хуторах та в містечках.

• Форма правління. Запорозька Січ була козацькою республікою. Верховна влада на Січі належала козацькій раді, брати участь в якій мали право всі козаки. Козацька рада обирала старшину: кошового отамана (гетьмана), писаря, обозного, суддю, осавулівю. Кожен курінь обирав аналогічну курінну старшину. Козацька рада збиралася щороку 1 січня.

• Правова система. Вживалося звичаєве козацьке право, яке склалося в XV- сер. XVI ст. Козаки були рівними перед законом, рівними у праві користуватися землею й іншими угіддями, брати участь у радах, обирати старшину.

Запорізька Січ як державне утворення і як соціальна організація мала яскраво виражений демократичний характер. Це пояснюється тим, що:

• По-перше, Запорозьку Січ створив сам народ, втіливши в ній свій свободолюбивий характер і ідеали суспільного життя;

• По-друге, щоб вижити в умовах постійної зовнішньої загрози (з боку Криму, Туреччини, Речі Посполитої ), козацтву потрібна була внутрішня злагода і стабільність, які забезпечувалися демократичними порядками.

Уряд Річі Посполитої прагнув контролювати козаків та використовувати їх

у своїх інтересах: для захисту своїх володінь від татар, турків, у протистоянні з Москвою. З цією метою у 1572 р. польський король прийняв на військову службу 300 крозаків. Вони були вписані в список – реєстр, тому і називалися реєстровими. В різні часи кількість реєстрових козаків весь час змінювалася.

Реєстрові козаки користувалися особливими привілеями: отримували землю, плату грошима, звільнялися від податків і повинностей, мали власне самоуправління. Реєстрові повинні були також контролювати нереєстрових козаків, придушувати повстання. Але козаки часто брали участь у козацько-селянських повстаннях.

Запорозька Січ посіла важливе важливе місце в міжнародних відносинах країн Європи та Азії. Основні напрямки зовнішньої політики Запорозької Січі:

• боротьба проти турецько-татарської агресії;

• відносини з Московською державою, які характеризувалися складністю та неоднозначністю: від спльної боротьби проти татар і турок до взаємних конфліктів;

• уряди ряду європейських країн (Австрії, Франції) запрошували козаків на військову службу.

Успіхи Запорозької Січі на міжнародній арені сприяли її зміцненню,

стимулювали її внутрішньополітичну діяльність, спрямовану на захист українських інтересів. Наприкінці XVI - на поч. XVII ст. Січ стала центром визвольного руху українського народу.

Багато зусиль для мирного розвитку стосунків з Польщею доклав Петро Конашевич-Сагайдачний (1616-1622). Історики оцінюють П.Конашевича-Сагайдачного як найвизначнішого гетьмана до Б.Хмельницького. Намагаючись зміцнити становище України та козаків, Сагайдачний проводив компромісну політику щодо Річі Посполитої.

Він здійснив реформу козацького війська, вперше перетворивши його на регулярне військо з жорсткою дисципліною. Козацьке військо піднялося до рівня кращих європейських армій.

Найбільшою заслугою Сагайдачного було те, що він залучив українське козацтво до підтримки української культури та православної церкви. Так у 1620 р. Сагайдачний разом з усім козацьким військом вступив до Київського братства, відраховуючина його діяльність значні кошти.

У 1620 р. розпочалася війна між Туреччиною та Річчю Посполитою. Річ Посполита опинилася на межі втрати державної незалежності. У битві під Хотином у 1621 р. військо Сагайдачного врятувало Польщу від політичної катастрофи. Але сам гетьман був важко поранений і помер у Києві в 1622 р.