6. Міжбюджетні відносини (гл.13).

Міжбюджетні відносини – фінансові відносини між державою, АРК, та органами місцевого самоврядування шодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, які необхідні для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами (взаємні відносини між органами всіх рівнів влади, які мають бюджет). Існування таких відносин забезпечено ст. 95 КУ, що обумовлено:

а) існуванням місцевого самоврядування (гарантованого права та реальної спроможності територіальної громади самостійно чи під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення);

б) неоднаковим розподілом доходних джерел бюджетів, нерівномірним розміщенням споживачів фінансових ресурсів бюджетів на території України.

Міжбюджетні відносини відображають взаємозв’язок державного та місцевого бюджетів, а також місцевих бюджетів між собою.

Мета таких відносин – забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, що закріплюються за відповідними бюджетами та грошовими коштами, що виділяються з бюджетів для виконання таких повноважень.

Бюджетне регулювання – це надання коштів із загальнодержавних джерел, що закріплені за бюджетом вищого рівня бюджетам нижчих рівнів з метою збалансування їх на рівні, необхідному для здійснення відповідних повноважень, виконання планів економічного й соціального розвитку на певній території.

Міжбюджетні трансферти (від лат – переносити, передавати) – кошти, що надаються безоплатно і безповоротно з одного бюджету до іншого (з державного до місцевих, із місцевих до місцевих) (п.32 ст.2 БК). Головна мета – забезпечити фін ресурсами можливість виконання повноважень із місцевого самоврядування, закріплених за органами місцевого самоврядування зак-м України, оскільки це можливо тільки за умов фінансового забезпечення.

М.т. місцевим бюджетам надаються із застосуванням методів розподілу бюджетних ресурсів, встановлених законодавством України.

Ст.96 БК встановлює:

1) дотація вирівнювання – це міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, що його отримує (тобто, дохідна спроможність бюджету недостатня для фінансування делегованих державою видатків). Дотації вирівнювання місцевим бюд (ст..98, 99). Слід звернути увагу, що термін «дотація» походить від лат. «dotatio» – «пожертвування» (лат. doto - наділяю). Кодекс дає юридичне визначення тільки терміна «дотація вирівнювання».

Міські та районні ради можуть передбачати у відповідних бюджетах дотації вирівнювання бюджетам районів у містах, бюджетам сіл, селищ, міст районного значення та їх обєднань.

Взагалі такі дотації є однією із форм дотацій, що використовуються у фінансовій діяльності держави (наприклад ще є: кошти, які виділяються державою для певних категорій громадян чи для окремих організацій у вигляді доплат з метою покриття збитків чи на ін. цілі – напр. Дотація на створення додаткових робочих місць для інвалідів; кошти, які виділяються із бюджетів для фінансової підтримки збиткових підриємств, де витрати на виробництво і реалізацію продукції не покриваються отриманими прибутками).

2) субвенція – міжбюджетний трансферт для використання з певною метою в порядку визначеному тим органом, що прийняв рішення про її надання (п. 48 ст.2). Отже, на відміну від дотацій субвенція має цільовий характер і виділяється на конкретні цілі. Субвенція – від лат «допомога» - надається з чітко обумовленим цільовим призначенням як допомога на часткове фінансування прогам і заходів соціального та ін. розвитку, і підлягає поверненню за її невикористання (у межах невикористаної суми) або за нецільового використання (у межах повної суми) (Постанова КМУ від 11.04.02 № 495); надається за умови часткової участі коштів місцевого бюджету-отимувача цих коштів. Розміри й умови визначаються ЗУ «Про Держ бюд», Постановами КМУ, рішеннями органів місцевого самоврядування. В Україні введено із 1992 року. Основні умови надання та використання субвенцій:

• спрямування на фінансування конкретних заходів;

• здійснюється у формі часткової участі у видатках відповідного бюджету;

• орган, який надає субвенцію, встановлює призначення, обсяг, отриувача та порядок використання коштів та має право здійснювати контроль за цим процесом;

• отримувач зобов’язаний звітувати про їх викорристання;

• отримувачами є лише органи місцевого самоврядування;

• надання субвенцій є доцільним, коли для покриття тих чи інших видатків не вистачає ін.. бюджетних доходів.

Із Держ бюд. можуть надаватися наступні види субвенцій:

а) субвенція на здійснення програм соціального захисту (ч.9 ст.75; ст.102). Наприклад видатки місцевих бюджетів, передбачені в пп.б п.4 ст.89 (пільги ветеранам війни та праці, допомога сімям з детьми, додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати ЖКГ) фінансуються за рахунок субвенцій з Держ бюд у порядку, встановленому КМУ;

б) субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою (ч.3 ст.102;;

в) субвеції на виконання інвестиційних проектів (напр: виконання інвест проектів із будівництва, водопостачання, газофікації та ін. п.4 ч.2 ст.101). Перелік таких заходів формується на підставі пропозицій нар деп. Та затверджується Постановю КМУ. При цьому встановлено заборону на їх витрачання на виконання ремонт робіт. Грошові кошти, що перераховуються із Днрж бюд до бюд АРК, областного, міст Києва та Севастополя обовязквого перерозподіялються між бюджетами місцевого самоврядування.;

г) ін. субвенції

Ст. 101 БК встановила, що ВР АРК, міські та районні ради можуть визначати такі види м.т.:

а) субвенції на утримання об’єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності цих обкатів;

б) субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад, сіл.,селищ, міст та обєднань;

в) субвенції на виконання інцест проектів (слід звернути увагу, що ст. 107 БК допускає можливість надання субвенцій на підставі договору між надавачем та отримувачем на виконання ін. проектів);

г) ін.. субвенції

Всі субвенції можна поділити на 2 види: поточні (забезпечують часткове покриття поточних видатків конкретних місцевих бюджетів) та інвестиційні (капітальні).

3) кошти, що передаються до Державного бюджету та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів. До Держ бюд з бюджетів АРК, обласних і районних бюджетів, міських (м. Києва, Севастополя та міст обласного значення) кошти передаються у тих випадках, коли прогнозні показники цих бюджетів перевищують розрахунковий обсяг відповідних бюджетів, обрахований із застосуванням фінансових нормативів та коефіцієнтів коригування (Постанова КМУ від 23.04.10 р. № 327) . Фактично, якщо доходи від закріплених за місцевими бюджетами податків і зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до Держ бюд частину надлишку. Трансферти до Держ бюд передаються не для цільового використання, а для покриття видатків Держ бюд (ст. 100). Слід звернути увагу на те, що такі кошти є різновидом трансфертів, але не є дотаціями чи субвенціями, оскільки вони не призначені для балансування доходів та видатків Держ бюджету, а також не мають цільового призначення щодо фінансування видатків Держ бюджету.

Розміри міжбюджетних трансфертів визначають за фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості, а затверджує їх ВРУ в ЗУ «Про ДБУ» на відповідний рік.

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості обчислюють діленням загального обсягу і фінансових ресурсів, спрямованих для виконання бюджетних програм на кількість мешканців або споживачів соціальних послуг (наприклад при розрахунку на освіту – на одну дитину дошкольного возрасту; на соц. забезпеч – на одну особу в інтернатах для неповноліт). Відповідно до п. 50 ст. 2 БК це гарантований державою в межах наявних бюджетних ресурсів рівень фінансового забезпечення виконання повноважень РМ АРК, місцевих держ адміністрацій, виконав орг. місцевого самоврядування, який використовується для розрахунку міжбюджетних трансфертів. Тобто, це відповідна сума коштів, яка є мінімальною для надання конкретної бюджетної послуги і яка забезпечена державою. Ці нормати розраховуються для кожної окремої галузі, сфери. З урахуванням цього видіялють фінансові нормативи бюд забезпечності: на утримання органів управління; охорону здоровя; освіту; культуру; та ін..