Основні інформаційні джерела. Технологія пошуку інформації засобами Інтернету.

Сьогодні Інтернет є досить доступним джерелом інформації. Він виник наприкінці 60-х років минулого століття як дослідницький проект, що виконувався на замовлення військових США. Тоді була створена мережа під назвою ARPANET. Вона охоплювала велику частину території США. Пізніше мережа кілька разів поліпшувалась із використанням нових технологій і отримала назву Інтернет (Internet). На початку 90-х років Інтернет-компанії почали пропонувати послуги, орієнтовані на потреби звичайних користувачів. Так поступово мережа стала розростатися й залучати користувачів з усього світу. Фізично Інтернет складається із сотень тисяч поєднаних між собою комп’ютерів, розкиданих по всьому світу. Комп’ютери в глобальній мережі взаємодіють між собою, використовуючи набір протоколів, що мають назву TCP/IP (Transmission Control Protocol/Internet Protocol). Це набір правил, що регламентують способи передачі даних між комп’ютерами в мережі. Протоколи TCP/IP дозволяють комп’ютерам обмінюватися інформацією так, начебто вони підключені один до одного безпосередньо.

1. Довідково-бібліографічний апарат бібліотеки

Для пошуку літератури, що містить необхідні відомості, доцільно звернутися в бібліотеку (шкільну, районну, міську тощо). Для пошуку джерел ви можете використовувати довідково-бібліографічний апарат бібліотеки, що складається з алфавітного й систематичного каталогів, систематичної картотеки статей та

електронного каталогу. В алфавітному каталозі бібліографічні записи розташовані за абеткою. Ним доцільно скористатися в тому випадку, якщо у вас є конкретний список літератури й вам необхідно уточнити, де міститься джерело в бібліотечному фонді. У систематичному каталозі бібліографічні записи розташовані за певними галузями знань. Індекс потрібного розділу можна з’ясувати за ключовим словом (наприклад, «техніка»). Якщо в бібліотеці створена автоматизована інформаційно-бібліотечна система, тоді можна скористатися електронним каталогом. Це машинопрочитуваний бібліотечний каталог, що працює в режимі реального часу і є центральною ланкою бібліотеки. В електронному каталозі зберігаються дані про книжковий фонд

бібліотеки, періодичні видання.

2. Принципи складання бібліографічного списку

З моменту визначення теми проекту доцільно почати складання списку літератури з цього питання. До списку літератури рекомендується включати вітчизняні й закордонні джерела, що досить широко висвітлюють розглянуту проблему. Список обов’язково повинен мати заголовок, що характеризує його зміст, наприклад: «Список використаної літератури» або «Список джерел». Особливу увагу слід приділяти групуванню матеріалу в бібліографічному списку. Існують такі способи групування:

• алфавітний;

• систематичний;

• хронологічний;

• за розділами роботи;

• за порядком згадування в тексті.

Можна вибрати будь-який із наведених способів групування. Але якщо список відносно невеликий за обсягом, то рекомендується зупинитися на алфавітному способі групування матеріалу. У цьому випадку прізвища авторів або заголовки (якщо автори не вказані) розташовують за алфавітом. Роботи одного автора також розміщують за алфавітом заголовків. Твори авторів із однаковими прізвищами групують за алфавітом ініціалів. Якщо при підготовці роботи були використані документи іноземними мовами, то їх розташовують після вітчизняної літератури за латинським алфавітом. Усі документи мають суцільну нумерацію залежно від місця в списку.

Приклади складання бібліографічних записів для особистої картотеки.

Рищов В. При гончарному крузі: З мистец. практики.—К.: Молодь, 1987.— 184с.

Герус Л. Українська народна іграшка.— Львів: Інститут народознавства НАН України, 2004.— 264 с.

При ознайомленні з кожним джерелом бібліографічні дані обов’язково перевіряють на достовірність і уточнюють. Результатомобробки інформації, знайденої таким шляхом, є написання рефератів, а також створення особистої картотеки.