Відділ сакральних пам’яток

В цьому відділі виставлені всі ті речі, які ви зустрічали вже в церквах, але вони є значно старіші – мають і по сотні і 200 років.

Перша згадка про Долинський монастир сягає 1112 року. Біля монастиря була церква Вознесіння Господнього. В 1557 р. в Долині були вже три українські храми: народження найсвятішої Діви Марії, Архангела Михаїла та Архієпископа святого Миколая. В 1560-х роках в Долині проживав маляр-іконописець Дмитрій. Він намалював дуже багато ікон,. Його іконами були оздоблені також Долинські храми. В 1913 р. коли був створений Львівський національний музей з Долинщини в ньому зберігається поверх 130 ікон, і з них 27 ікон 16 століття. В цьому відділі ви бачите копії 4 Долинських ікон – Христос Пантократор, Спас Нерукотворний, Юрій Змієборець і та Собор Архангелів. Крім того у вітрині є репродукції ще 4 Долинських ікон: архангел Михаїл, Страшний суд. Спас у славі та Пантократор – це репродукції Долинських ікон 16 століття. Не кожне місто в Україні може похвалитись такою кількістю збережених старих ікон.

Як видно з експонатів, в Долині була потужна школа іконопису. Крім того в нас в музеї зберігається ікона з колекції В. Ющенка – Юрій Змієборець.

Найважливішою річчю в церкві вважається Антиміс. Якщо в церкві немає Антимісу, то Богослужіння відправляти не можна. Цінність Антимісу полягає в тому, що з тильної сторони зашивається частичка мощі когось зі святих і тільки один раз в рік в Великодний Четвер Єпископ посвячує цей Антиміс. Коли відбувається посвячення храму такий Антиміс дають до Церкви. Тут можна побачити і хоругви і колонки із навколишніх сіл.

Також ви бачите старий кований хрест. Подібні хрести були на кожній церкві, каплиці чи дзвіниці, але зверніть будь-ласка увагу на те, що нижче хреста ви бачите півмісяць, це пов’язано з тим, що колись давно на наші терени часто нападали монголо-татари, турки, кримські татари. Населення від них зазнавало великої шкоди, також з церков вони забирали цінні речі. На поч.. 18 ст. на церквах появилися такі хрести, що символізувало перемогу християнства над мусульманством.

На стендах залу «Побуту та етнографії» розміщені світлини бойків у національних строях: вишиті сорочки, камізельки, запаски, крайки, спідниці та хустки – у жінок; сорочки, полотняні штани та крайки – у чоловіків. Особливою прикрасою бойківчанок були коралі, намиста, «ланки» з бісеру. Чим більше шнурочків на шиї, тим багатшою вважалась дівчина. Взуття виготовляли з дерева, шкіри. Високі шкіряні чоботи носили багаті люди.

На Різдвяні свята бойки вивішували павука як символ успіху і щастя у новому році. Також він мав захищати будинок від злих духів. Конструкція виготовлялась з соломинок складених в трикутники. Згідго вірувань трикутник має позитивну енергію. Крім того, ставили «дідух» в куті біля святкового різдвяного столу. «Дідух» – це святвечірній символ хліба, добробуту, возвеличення працьовитих господарів.

Косівський музей народного мистецтва та побуту Гуцульщини

(адреса: Вул. Незалежності 55 Косів, Івано-Франківська обл.)

Косів здавна називають столицею народного мистецтва Гуцульщини. Саме тут зосереджувалися і розвивалися основні галузі народних ремесел: різьблення, гончарство, художнє ткання та вишиття, художня обробка металу та шкіри.

Сьогодні ця унікальна й багата історико-мистецька та етнографічна спадщина, що є складовою нашої національної культури, представлена в експозиції та фондах Косівського музею народного мистецтва та побуту Гуцульщини.

Косівський музей як відділ Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського був відкритий в 1969 році. В основу музею була закладена збірка творів народного мистецтва Є. Я. Сагайдачного (1886-1961) - відомого українського художника та мистецтвознавця.

Експозиція знайомить з народним декоративно-ужитковим мистецтвом ХІХ-ХХ століть. Привертають увагу речі господарсько-побутового призначення - черпаки, коновки, пасківники, кептарі та кожухи, тайстри, пояси-череси, свічники, глечики та миски, які відзначаються вишуканими формами, оригінальним декоруванням.

Широко представлені твори гончарів-класиків ІІ половини ХІХ ст. Олекси Бахматюка, Петра Баранюка, Петра Кошака. Традиційна косівська кераміка середини ХХ століття представлена творами Павлини Цвілик, подружжя Ганни та Михайла Розщиб'юків, Юрія та Розалії Ілюків, Надії Вербівської, Василя та Олександри Швеців, М. Рйопки, Валентини Джуранюк, Є. Зарицької, Василя Стрипка...

Цінною є колекція творів родини віртуоза гуцульської різьби Юрія Шкрібляка та його синів Василя й Миколи з села Яворова, що на Косівщині

Всебічно представлена творчість відомих майстрів різьби по дереву, заслужених майстрів народної творчості, членів Національної Спілки художників України Юрія Копанюка, Володимира Гуза, Василя Кабина, Івана Грималюка, Олександра Хованця, Івана Кочержука та багатьох інших.

Багато представлена збірка народного текстилю та художні вироби зі шкіри й металу.

У Музеї часто відбуваються розмаїті виставки. Оригінальне вирішення побудови всієї експозиції, екскурсії, консультації для фахівців та простих поціновувачів народного мистецтва дають можливість краще та глибше пізнати самобутню історію культури і мистецтва цього чарівного Карпатського краю.

Барильце

постоли

Шкарпетки-"капчурі"

Перстень "Арідник"