2.1. Правила вживання апострофа

Апостроф пишеться:

• після б, п, в, м, ф перед я, ю, є, ї, якщо перед ними не стоїть інший приголосний, крім р: м’яч, в’юн, торф’яний, але морквяний.

• після префіксів, що закінчуються на приголосний: від’їхати, без’ядерний

• після к у слові Лук’ян і похідних: Лк’янченко, Лук’янчук і под.

• після першої частини складних слів, що закінчуються на приголосний: пів’ящика, дит’ясла.

• після р у кінці складу: міжгір’я, сузір’я

У словах іншомовного походження апостроф пишеться:

– після б, п, в, м, ф, ж, ш, ч, г, к, х при роздільній вимові: комп’ютер, миш’як, Х’юстон

• після твердого р: кар’єра, бар’єр

• після іншомовних префіксів, що закінчуються на приголосний: об’єкт, суб’єкт, кон’юнктура

Апостроф не пишеться:

– якщо перед б, п, в, м, ф стоїть приголосний, що належить до кореня: цвях, святковий.

• після м’якого р у середині складу: ряд, буря.

• в іншомовних словах за відсутності роздільної вимови: бюро, Мюнхен

2. 2. Правила вживання м’якого знака

М’який знак пишеться:

• після приголосних д, т, з, с, ц, л, н, дз у кінці та середині слова: скільки, мідь

• у суфіксах -ськ(ий), -зьк(ий), -цьк(ий): львівський

• для позначення м’якості попереднього приголосного перед о: трьох, сьогодні

• у звукосполученнях -ньч-, -ньц- , які походять із –ньк- (тобто, якщо м’який знак є в Називному відмінку, то він є в усіх інших): неньчин ( бо ненька), голубоньці (бо голубонька)

• в особових формах дієслів дійсного та наказового способу: сміється, встань.

• після л перед іншим приголосним, крім л: кільце, більшість

• у більшості слів іншомовного походження: конферансьє, віньєтка

М’який знак не пишеться:

• після б, п, в, м, ф, ж, ч, ш: ніч, пишеш

• після р: Харків, секретар

• після н, т перед суфіксами -ськ, ств(о) та ж, ш, ч, щ: менший, Уманщина, безбатченко

2. 3. Правила написання найуживаніших префіксів

1. Префікси роз-, без-, через- завжди пишуться з буквою з: безпека, розписка

2. Префікс с- пишеться перед приголосними к, п, т, ф, х: спитати, сфотографувати.

3. Перед усіма іншими звуками (приголосними та голосними) пишеться префікс з-: збити, зшити.

4. Префікс пре- вживається для вираження збільшеної ознаки: предобрий, прекрасно.

5. Префікс при- вживається на позначення приближення, приєднання, частковості дії, результату дії: приміський, приїхати.

6. Префікс прі- вживається у словах: прірва, прізвисько, прізвище.

7. Після префіксів без-, дез- завжди пишеться буква і: безідейний.

2. 4. Подвоєння та подовження приголосних

Подвоєнні приголосні маємо при збігу однакових приголосних:

а) префікса й кореня: віддати, роззброїти:

б) кореня й суфікса: годинник, стінний;

в) кінця першої та початку другої частини складноскорочених слів: військкомат (військовий комісаріат), страйкком (страйковий комітет)

г) основи дієслова минулого часу на с і постфікса ся: пасся, розрісся;

д) у словах: овва,бовван, бовваніти, ллє, Ганна, ссати, ссавці тощо:

е) у прикметниках на –енн(ий) старослов’янського походження: священний, блаженний;

є) у збільшено-підсилювальному суфіксі на -енн(ий): здоровенний,

Увага! Якщо наголос у слові падає на суфікси –енн(ий). –анн(ий), -янн(ий), то подвоєння відбувається; здійсненний, нездоланний; якщо наголос залишається на основі слова, то подвоєння не відбувається:здійснений, нездоланий.

ж) перед я, ю, є, і в усіх іменниках середнього роду (ІІ відміна), крім родового множини: знаряддя, на знарядді, століття, у столітті. Але: знарядь, століть.

з) перед я, ю, і, е в усіх відмінках деяких іменників чоловічого та жіночого роду І відміни (крім родового множини): суддя, судді, стаття, статті. Але: статей.

к) перед я, ю у прислівниках типу спросоння, попідвіконню, зрання тощо.