5.6. Засоби милозвучності української мови.

Мова як фізична величина має акустичні якості, з якими пов’язане поняття краси. Яскраво вираженою ознакою краси мови є евфонічність.

Кожна мова має свої засоби милозвучності. Для української характерне уникання важкого для вимови накопичення звуків. Існує думка, що українська мова посідає за мелозвучністю друге місце в світі після італійської.

Милозвучність властива всім стилям української мови та ґрунтується на дотриманні орфоепічних норм (МОЖЕ ЩЕ ЩОСЬ ДОПИСАТИ???)

Щоб уникнути важкої вимови звуків, в українській мові вживають фонетичні варіанти самостійних і службових слів. Таке вживання дозволяє уникати невмотивованого накопичення однакових голосних і приголосних звуків. До таких належать варіанти прийменників: у / в, сполучників: і /й тощо.

Чергування прийменників у / в

Щоб уникнути збігу приголосних, прийменник у вживається:

– Між приголосними: Наш учитель.

– На початку речення перед приголосним: Увійшов до класу.

• Незалежно від закінчення попереднього слова перед наступним в, ф, а також сполученням літер льв, хв., тв, св і под.: Була у Києві.

• Після паузи, що на письмі позначається комою, крапкою з комою, тире, двокрапкою тощо, перед приголосним: Це було…у Тернополі

Прийменник в вживається:

– Між голосними: Була в актовій залі.

• На початку речення перед голосним: В аудиторії було багато студентів.

• Після голосного перед більшістю приголосних (крім в, ф, льв, св, тв, хв і под.) Пішла в магазин.

Чергування сполучників і / й.

Сполучник і вживається:

– Після приголосного або паузи, що на письмі позначається крапкою, комою, тире, двокрапкою тощо перед словами з початковим приголосним звуком: Нема вже тієї хатини. І я в сивині, як у сні (Павличко),

• На початку речення: І долом геть собі село Понад водою простяглось (Шевченко).

Сполучник й вживається:

– Між голосними: актова зала й аудиторія.

• Після голосного перед приголосним: Програму написали Оксана й Тарас.

Прийменник з вживається:

1. Перед голосним початку слова незалежно від паузи та закінчення попереднього слова: Диктант з української мови

2. Перед приголосним (крім с, ш) , якщо попереднє слово закінчується голосним, а також на початку речення, після паузи: Плугатарі з плугами йдуть.

3. Прийменник із уживається переважно між свистячими (з, с, ц, дз) та шиплячими (ж, ш, ч, щ) та між групами приголосних: Лист із Бразилії. Із шовку виготовила вітрила.

4. Прийменник зі вживається перед сполученням приголосних початку слова, зокрема, коли початковими виступають з, с, ш, щ тощо: Бере книжку зі стола. Зі школи вийшли учні.

Тема 7. Етикет усної та писемної форм мовлення

План

7. 1. Зміст поняття «етикет». Мовленнєвий етикет.

7. 2. Норми етикету при усному професійному мовленні.

7. 3. Етикет писемної форми мовлення.

7. 1. Зміст поняття «етикет». Мовленнєвий етикет.

Етикет у широкому розумінні – це правила поведінки й спілкування людей, прийняті в певному суспільстві. Суспільство виробляє стандартизова-ні норми соціальної поведінки, уявлення про шаблони поведінки, яких очікують від людини в певних ситуаціях.

Певний набір типізованих частотних ситуацій веде до появи набору мовленнєвих засобів, які обслуговують ті ситуації. Так виникає мовний етикет, мікросистема національно специфічних формул спілкування, які прийняті в суспільстві для установлення й підтримання контакту мовців, їх спілкування в потрібній тональності.

Отже, вимагаючи від своїх членів виконання певних норм поведінки в певних ситуаціях, суспільство вимагає використання й конкретних форм мовленнєвої поведінки.

Як відомо, основна функція мови – функція спілкування (комунікативна). На її основі розвинулися спеціалізовані функції мовленнєвого етикету: контактна, функція ввічливості, регулювальна, функція впливу (дії), заклична (апелятивна).

Контактна функція – це призначеність мовних засобів для установлення й підтримання соціально-масового й індивідуального контакту, який повною мірою визначає поведінку адресата. У професійному мовленні – це установлення й підтримання офіційно-ввічливих стосунків через використання груп одиниць мовленнєвого етикету у ситуаціях звертання («Пане декане»! «Шановний Миколо Петровичу»!), вітання («Добрий день»!), прощання («До побачення»! «До зустрічі»!).

Функція ввічливості – це функція орієнтації на адресата. Невдалий чи неточний добір мовленнєвих формул може призвести до руйнування на лише бажаного спілкування, а й контакту в цілому (Наприклад, «Привіт»! – під час вітання з партнером в офіційній обстановці.

Функція впливу (дії) – властива мовленнєвому етикету в цілому, але яскраво проявляється вона в таких тематичних групах мовленнєвих засобів, як «Прохання», «Порада», «Запрошення», «Пропозиція»,

Заклична (апелятивна) функція особливо активно реалізується в ситуаціях звертання. Вона тісно пов’язана з функцією впливу (дії), оскільки привернути увагу співрозмовника – уже здійснювати дію щодо нього.