Дозиметричний контроль

Під час проведення радіаційної розвідки використовуються такі дозиметричні прилади: Індікатор-сигналізатор ДП-64 призначений для постійного радіаційного спостереження і сповіщення про радіоактивне зараження місцевості. Він працює в режимі слідкування та забезпечує звукову та світлову сигналізацію при рівні радіації гама-випромінювання 0,2 Р/год. Розміщується в кімнаті чергового по частині.

Рентгенометр ДП-3 (ДП-3-Б) призначений для вимірювання рівня радіації на місцевості в діапазоні від 0,1 до 500 Р/год. Встановлюється на рухомих об'єктах (автомобіль, БРДМ-РХ, танк, гелікоптер). Рентгенометр-радіометр ДП-5-А призначений для виявлення та вимірювання ступеня зараження поверхні бета- і гамаактивними речовинами і рівня гама-радіації на місцевості. Діапазон вимірювання приладу від 0,05 мР/год до 200 Р/год

Вимірювач потужності дози (рентгенометр ДП-5В) призначений для вимірювання рівнів гама-радіації на місцевості, радіоактивної зараженості поверхней різних предметів по гама-випромінюванню в діапазоні від 0,05 мР/год до 200 Р/год та виявлення бета-випромінювання.

Вимірювач потужності дози ВПД-21 С (Б) застосовується на стаціонарних чи пересувних об'єктах і призначений для вимірювання потужності експозиційної дози гама-випромінювання в діапазоні від 1 до 10000 Р/год, має світловий сигнал про перевищення порогового значення потужності експозиційної дози гама-випромінювання 1,5,10,50 і 100 Р/год та інші прилади.

Сильнодiючi отруйні речовини (СДОР) – це токсичні хiмiчнi сполуки, що утворюються у великих кількостях в процесі промислового виробництва, i спроможні у випадку руйнувань (аварій) на хiмiчно небезпечних об’єктах надходити до атмосфери, викликаючи масові ураження цивільного населення і особового складу Збройних Сил та інших силових мiнiстерств і відомств.

Сьогодні в Україні нараховується понад 1500 різних об’єктів, які виробляють, зберігають або використовують більше 280 тис. тон різноманітних СДОР. У зонах цих об’єктів мешкають 22 млн. чоловік. Основну кількість (до 95%) із них складають об’єкти, що містять аміак та хлор. Окрім цього, цілодобово залізницями України транспортується близько 15000 одиниць рухомого складу з небезпечними вантажами.

Сьогодні є декілька офiцiйних пiдходiв до оцінки токсичності або ступеня небезпечності хiмiчної сполуки для людини i тварини. Тому існує велика кількість загальноприйнятих класифікацій, наприклад, за характером дії на організм людини отруйні речовини поділяються на п’ять груп: нервово-паралітичної дії; шкіряно-наривної дії; загально отруйні; задушливі; психохімічної.

До бойових отруйних речовин належать такі хімічні сполуки: зарін; зоман; V-гази; іприт; синільна кислота; фосген; диметиламід лізергінової кислоти.

До найбільш небезпечних отрут (окрім бойових отруйних речовин) відносять:

- деякі сполуки металів (органiчнi та неорганiчнi сполуки миш'яку, ртуті, свинцю, кадмію, талію, цинку, та iн.)

- карбоніли металів (тетракарбонiл нікелю, пектакарбонiл заліза та iншi);

- речовини, які мають циангрупу (синильна кислота та її солі, нітрили, органiчнi iзоцианати);

- сполуки фосфору (ФОС, хлорид фосфору, оксихлорид фосфору, фосфин);

- фтороорганiчнi сполуки (фторуксусна кислота та її ефіри, фтор етанол та iншi); - хлоргiдрини (етиленхлоргiдрин);

- галогени (хлор, бром);

- iншi сполуки (етиленоксид, метилбромiд, фосген).

Хімічна обстановка – це обстановка, яка складається на території адміністративного району, населеного пункту чи об’єкту народного господарства внаслідок викиду (виливу) СДОР, або застосування ворогом хімічної зброї, яка істотно впливає на боєздатність формувань ЦО, роботу підприємств, життєдіяльність населення і потребує вжиття заходів захисту.

Оцінка хімічної обстановки

Під оцінкою хімічної обстановки розуміють:

- визначення масштабів і характеру хімічного зараження приземних шарів атмосфери і місцевості;

- аналіз їх впливу на життєдіяльність населення, роботу об’єктів і дію формувань ЦО;

- висновки і заходи по зниженню (запобіганню) можливих втрат, найбільш цілеспрямовані дії в даній ситуації.

Способи оцінки хімічної обстановки:

- за формулами – математичні розрахунки;

- за таблицями складеними відповідно до основних видів СДОР.

Завдання, які вирішуються при оцінці хімічної обстановки:

- визначення розмірів району аварії (умови виходу СДОР у навколишнє середовище, площу зараження, глибину і ширину зони зараження);

- визначення числа потерпілих людей;

- визначення стійкості СДОР в навколишньому середовищі;

- визначення допустимого часу перебування людей в засобах захисту;

- визначення часу підходу зараженого повітря і часу уражаючої дії СДОР;

- визначення зараженості систем водопостачання, продуктів харчування та ін.

Методи оцінки хімічної обстановки:

Оцінку хімічної обстановки проводять методом прогнозування і за даними розвідки.

Основними способами захисту людей від ОР і СДОР є: - використання засобів індивідуального захисту; - укриття у сховищах; - евакуація за межі зон хімічного зараження.

Хімічна розвідка забезпечуються приладами хімічної розвідки, засобами зв’язку та подачі сигналів сповіщення, знаками обгородження ділянок зараження. Хімічну розвідку здійснює, виконуючи функції хімічного спостерігача, санітарний інструктор ― дозиметрист сортувального поста. Під час руху (розвідка нових районів розгортання та ін.) санітарний інструктор-дозиметрист включається до складу рекогносцирувальної групи медичного підрозділу (частини).

Хімічний контроль полягає у визначенні факту і ступеня зараження отруйними та сильнодіючими отруйними речовинами особового складу, поранених та хворих, засобів індивідуального захисту, обмундирування, взуття та спорядження, техніки та озброєння, майна, води, продовольства, фуражу та інших об’єктів.

До обов 'язків хімічних військ входить індикація ОР у повітрі, на ґрунті, озброєнні, техніці, засобах захисту, обмундируванні, спорядженні, матеріальних засобах, а також контроль за їх дегазацією.

До завдань медичної служби входить визначення ОР та отрут у воді, що призначена для пиття, приготування їжі та миття особового складу, а також у харчових продуктах, починаючи з продовольчих складів і закінчуючи казанком.

У медичних установах (частинах та підрозділах) здійснюються також такі заходи:

― контроль за зараженістю медичного та санітарно-господарчого майна;

― контроль за зараженістю обмундирування, спорядження та іншого майна уражених, поранених та хворих, що прибувають на етапи медичної евакуації;

― контроль за повнотою дегазації води, продовольства, медикаментів та іншого медичного та санітарно-господарчого майна;

― експертиза води та продовольства на предмет зараженості отрутами, які противник використав з диверсійною метою.

Хімічний контроль здійснюється після кожного випадку використання противником хімічної зброї і проводиться за допомогою приладів хімічної розвідки та хімічних лабораторій. Прилади хімічної розвідки забезпечують можливість встановлення факту зараження та визначення орієнтовної величини ступеня зараження об’єктів, а також відбір проб у заражених районах для лабораторного обстеження. Польові хімічні лабораторії використовуються для кількісного визначення ОР у різних заражених середовищах (пробах).