ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА

Змістовий модуль 1, тема 2.

Медична служба цивільної оборони (мс цо). Основи організації і тактики мс цо

Медична служба цивільної оборони (МС ЦО) - спеціальна служба в системі охорони здоров'я, призначена для медичного забезпечення населення в зонах стихійних лих, аварій та катастроф, а також в осередках ураження за умови застосування у воєнний час зброї масового ураження.

Основні завдання МС ЦО:

своєчасне надання потерпілому населенню усіх видів медичної допомоги та лікування потерпілих з метою їх повного одужання;

попередження виникнення і розповсюдження серед населення масових інфекційних захворювань;

забезпечення санітарного благополуччя населення та виключення несприятливих санітарних наслідків виробничих аварій, стихійних лих або використання ворогом сучасних засобів ураження.

Організація медичного забезпечення населення при НС

Ці завдання органи охорони здоров'я та медичні служби вирішують шляхом проведення комплексу організаційних, лікувально-профілактичних, лікувально евакуаційних, санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів. Основними з них є;

підготовка органів та установ охорони здоров'я до роботи в умовах великих виробничих аварій та стихійних лих;

організація і підготовка пересувних медичних формувань для проведення рятувальних робіт, а також підготовка медичних установ до лікування потерпілих і хворих;

організація і проведення лікарняно-евакуаційних, санітарно-гігієнічних т протиепідемічних заходів в осередках ураження і на етапах медичної евакуації навчання медичного персоналу з медичних питань;

розробка планів підготовки органів і об'єктів охорони здоров'я до виконання заходів ЦО; організація забезпечення формувань та установ медичної служби медичним, господарським і спеціальним майном;

підготовка населення для надання само- та взаємодопомоги при отримані різних травм.

Для вирішення своїх завдань медична служба ЦО має відповідну структуру, яка забезпечує можливість їх виконання.

Медична служба Цивільної Оборони організовується за територіально-виробничим принципом. Начальниками служби є:

на об'єкті — старший медичний працівник об'єкта;

у сільському районі — головний лікар центральної районної лікарні;

у міському районі, місті, області — завідувачі відповідними відділами охорони здоров'я.

Начальником медичної служби Цивільної Оборони держави є Міністр охорони здоров'я.

Начальник медичної служби ЦО несе відповідальність за підготовку всіх медичних формувань.

До медичних формувань відносяться:

а) масові невоєнізовані медичні формування:

санітарні пости (СП). СП складається з 4 осіб і оснащується згідно з табелем.

санітарні дружини (СД). СД складається з 24 осіб та має 5 носилкових ланок по 4 особи.

загони санітарних дружин (ЗСД). ЗСД формуються на великих підприємствах.

Вони призначаються для надання першої медичної допомоги потерпілим;

б) спеціалізовані невоєнізовані медичні формування:

загони першої медичної допомоги (ЗПМ). Вони призначені для надання першої лікарської і невідкладної кваліфікованої медичної допомоги. Створюються у лікарнях поліклініках, диспансерах, медико-санітарних частинах підприємств (146 чоловік в т. ч, 8 лікарів, 38 — середнього медперсоналу);

бригади спеціалізованої медичної допомоги (БСМД). Вони призначені для надання спеціалізованої медичної допомоги в осередках ураження. Створюються в клініках медичних інститутів, великих лікарнях, поліклініках, диспансерах. Декілька БСМД (8—17) за основними профілями можуть об'єднуватись в загони спеціалізованої медичної допомоги (ЗСМД) — (2 лікаря + 2 м/сестри + машина);

пересувні протиепідемічні загони (ППЕЗ). Вони призначені для проведення протиепідемічних і санітарно-гігієнічних заходів в осередках бактеріологічного ураження. ППЕЗ створюються на базі санітарно-епідеміологічних станцій (СЕС), а також на базі інститутів епідеміології та мікробіології;

спеціалізовані протиепідемічні бригади (СПЕБ) , інфекційні рухомі госпіталі (ІРГ), групи епідеміологічної розвідки (ГЕР). Вони призначені для робіт головним чином в осередках особливо небезпечних інфекцій. Створюються на базі спеціалізованих установ.

За підпорядкованістю формування МС ЦО підрозділяються на об'єктові (СП, СД) і територіальні (всі інші формування МС ЦО).

До закладів МС ЦО належать: головні лікарні, багатопрофільні лікарні, профільні лікарні (травматологічні, терапевтичні, інфекційні тощо). Крім того, до роботи в системі МС ЦО залучаються СЕС, заклади служби крові, аптеки.

Усі формування та заклади МС ЦО оснащуються майном і технікою відповідно до Табеля оснащення.

До медичних установ ЦО відносяться: лікарняні установи — профільовані лікарні (ПЛ), головні лікарні (ГЛ), сортувально-евакуаційні шпиталі (СЕШ);

Радіаційна обстановка – це обстановка, яка склалася на території підприємства (об’єкту), населеного пункту або території адміністративного району внаслідок застосування противником ядерної зброї або аварії на атомній електростанції з викидом радіоактивних речовин. Це може призвести до радіоактивного зараження місцевості і необхідності прийняття заходів захисту населення.

До радіаційно небезпечних об'єктів належать:

• атомні електростанції (Запорізька, Південна Українська, Рівненська, Хмельницька і Чорнобильська);

• підприємства з виготовлення і переробки відпрацьованого ядерного палива;

• підприємства з поховання радіоактивних відходів;

• науково дослідні та проектні організації, які працюють з ядерними реакторами;

• ядерні реактори на об'єктах транспорту та інші.

Найнебезпечнішими зі всіх аварій на радіаційне небезпечних об'єктах є аварії з викидом радіонуклідів в атмосферу і гідрос­феру, що призводять до радіоактивного забруднення навколиш­нього природного середовища.

Ступінь забруднення характеризується поверхневою (об'ємною) щільністю зараження радіонуклідами і вимірюється активністю того чи іншого радіонукліда.

Радіаційна обстановка характеризується рівнями радіації і розмірами зон радіоактивного зараження, які є основними показниками небезпеки для життя людей і роботи промислових підприємств (об’єктів). Оцінка радіаційної обстановки є обов’язковим елементом роботи начальників і штабів ЦО.

Оцінка радіаційної обстановки це:

- визначення масштабів і характеру радіоактивного зараження (нанесення на карту зони, або рівнів радіації в окремих точках);

- аналіз його впливу на діяльність об’єктів, сил ЦО, населення;

- вибір найбільш оптимальних варіантів дій, при яких виключається радіоактивне зараження.

Мета проведення оцінки радіаційної обстановки – для прийняття заходів по захисту населення, які забезпечують виключення або зменшення радіоактивного опромінення, а також для визначення найбільш доцільних дій населення і формувань ЦО на зараженій місцевості. Радіаційна обстановка може бути визначена двома методами: методом прогнозування і за даними радіаційної розвідки.