Задача № 3.4.

1. Як називається збудник сифілісу латинською мовою?

Treponema pallidum.

2. Які методи мікроскопії використовують для виявлення збудника сифілісу?

Основними методами мікробіологічної діагностики сифілісу є бактеріоскопічний і серологічний. При первин­ному і вторинному сифілісі матеріалом для мікроскопії служать ви­ділення з виразок, папул, ерозій або пунктат лімфатичних вузлів. Поверхню виразки очищають від нальоту стерильним ватним тампо­ном, змоченим в ізотонічному розчині хлориду натрію, потім її подраз­нюють, легко поскрібуючи скальпелем або гострою ложечкою. Рідину відсмоктують пастерівською піпеткою і досліджують у темному полі зору, де чітко видно яскраво освітлені спірохети і характерний рух. Для забарвлення трепонем краплю рідини наносять на предметне скло, виготовляють мазок (як мазок крові), висушують, фіксують метиловим спиртом і декілька годин забарвлюють за Романовським-Гімзою. Бліда спірохета стає блідо-рожевою, а сапрофітні спірохети - голубими. Можна фарбувати трепонеми і за методом сріблення.

Серологічна діагностика сифілісу грунтується на постановці реакції Вассермана й осадових реакцій Кана і Закса-Вітебського. Методика постановки реакції Вассермана не відрізняється від постановки реакції зв’язування комплементу, вона може бути негативною протягом трьох тижнів первинного (серонегативного) періо­ду. Позитивна реакція Вассермана, крім сифілісу, зрідка буває і при інших гострих інфекційних хворобах (бруцельоз, кір, малярія), тубер­кульозі й лепрі, в пізній період вагітності й після пологів. Для серо­логічної діагностики сифілісу широко використовують реакцію іммобілізації трепонем і непряму реакцію імунофлуоресценсії, які вважа­ються найбільш специфічними в лабораторній діагностиці захворю­вання.

3. Які інші методи діагностики сифілісу використовують для постановки діагнозу?

Для діагностики сифілісу можна використовувати й інші методи:

- імуноферментний аналіз (ІФА) з реакцією мікропреципітації (РПМ) або реакцією пасивної гемаглютинації (РПГА) з РМП (у тому числі зарубіжних аналогів РМП - RPR або VDRL). При проведенні клініко-серологічного контролю після специфічного лікування (для визначення ефективності терапії) допускається кількісне дослідження РМП (вивчення титру реакції в динаміці).

- реакція пасивної гемаглютинації (РПГА). Встановлено високу чутливість та специфічність РПГА, особливо при пізніх формах сифілісу. Простота постановки, низька вартість та висока чутливість РПГА дає можливість використовувати її як відбіркову реакцію на сифіліс. РПГА ставлять в якісному і кількісному варіантах, існують макро-і мікромодифікаціі.

4. Яка з серологічних реакцій найбільш чутлива?

Реакція імунофлуоресценсії - більш чутлива реакція, тому що вона буває позитивною вже в первинному серонегативному періоді сифілісу у 80% хворих.

Принцип реакції полягає в тому, що специфічний антиген (бліді трепонеми) з'єднують з сироваткою крові хворого (антитіла) і антивидовою флуоресцентною сироваткою (кроляча сироватка проти глобулінів людини, поєднана з флуоресцеїном, - речовиною, що світиться при ультрафіолетовому світлі). При позитивній реакції в люмінесцентному мікроскопі можна бачити жовто-зелене свічення блідих трепонем, оскільки вони виявляються оточеними приліплюються до них флуоресцентними антитілами. Ступінь світіння оцінюється плюсами, як і при КСР. Позитивна реакція констатується 4+, 3+ і 2+. При ступені світіння 1+ і відсутності світіння реакція вважається негативною. При вторинному сифілісі РІФ позитивна майже в 100% випадків. Вона завжди позитивна при латентному сифілісі (99-100%), а при третинних формах і природженому сифілісі позитивна в 95-100% ..