Тема 11

ти. Однак є й інші причини розвитку трудоголізму: загостре­не відчуття задоволення й самореалізації, що виникає у про­цесі роботи.

Трудоголік мало часу проводить у сім’ї, менше відпочиває і, як наслідок, страждає на розлади здоров’я, — роблять вис­новки економісти. “Вважається, що трудоголізм негативно впливає на розвиток компанії, адже втомлені працівники часто хворіють і помиляються”, — стверджують дослідники. Однак у короткостроковому періоді (рік — два) фінансові по­казники компанії можуть різко зрости саме завдяки трудо- голікам.

Висновки трьох бельгійців підтверджує бурхливий розви­ток інвестиційного бізнесу в світі. Більшість інвестбанкірів (менеджерів вищих ланок в інвестиційних банках на кшталт “Citigroup і JP Morgan”) працюють по 15 годин на добу шість днів на тиждень. їх приклад зазвичай наслідують усі підлег­лі. Щороку інвестбанки отримують по ЗО—40 млрд дол. до­ходу, належать до сотні найбільших за розмірами капіталіза­ції компаній світу.

Українські інвестбанкіри також працюють із повного віддачею і часто вимагають того самого від співробітників. Результат — щорічне зростання доходів вітчизняних ін- весткомпаній на 200—300 %. Щоправда, в українських ін- вестконторах дуже висока плинність кадрів — більше ніж рік в одній компанії амбітні аналітики і брокери не затриму­ються.

Джерело: Шкарпова О. Терпіння і труд / О. Шкарпова // Кон­тракти. — 2008. — № 1. — 14 січня.

1. Чи погоджуєтеся ви з тим, що причинами трудоголізму є професійні амбіції і жага наживи? Побудуйте моделі пропо­зиції праці.

2. Які фактори, на думку бельгійських учених, визнача­ють обсяг індивідуальної пропозиції праці?

3. Чому індивід не бажає більше часу відводити на відпо­чинок?

4. Чи справедлива така тенденція для українців?

266

5. Чому, на вашу думку, в українських інвестконторах дуже висока плинність кадрів?

Завдання 2 Випущено в Україні

У 2009 р. вкладення в єврооблігацй українських банків і компаній можуть принести інвесторам 100% прибутку. Однак ризик таких вкладень дуже високий.

Наприкінці 2008 — на початку 2009 р. єврооблігації українських емітентів на західних біржах продавалися з ве­личезним дисконтом: цінні папери можна було придбати зі знижкою 30—40, а іноді й 70—80 %. Однак, попри високу дохідність українських бондів, західні інвестори не поспіша­ють купувати папери, а навпаки — розпродують.

Вітчизняні інвестаналітики впевнені: іноземці налякані кризою і бояться вкладати гроші в боргові інструменти нена­дійних (у розумінні інвесторів-нерезидентів) країн, що роз­виваються. На думку українських експертів, багато емісій єврооблігацій вітчизняних компаній можна вважати надій­ними, вони будуть погашені в повному обсязі та вчасно.

Вкласти гроші в євробонди може лише досить заможний інвестор. Мінімальна сума інвестицій у період кризи — 30 тис. дол. Номінал однієї єврооблігації зазвичай становить 100 тис. дол. або 100 тис. евро, однак зараз бонди можна ку­пити з дисконтом до 70 % номіналу (за ЗО тис. дол.).

Українських емітентів єврооблігацій небагато — лише 27 (включно з урядом і муніципалітетами), чотири з яких уже погасили свої зобов’язання, а саме концерн “Стирол”, “Райф­файзен Банк Аваль”, “Союз-Віктан”, “Південмаш”. Зараз в обігу перебувають єврооблігації 49 випусків 23 українських емітентів.

Проте вкладення в єврооблігації мають і недоліки, про що умовчують інвестаналітики компаній — посередників на ринку євробондів. Один із них — викуп цінних паперів емі­тентом за ціною, нижчою від ринкової: у цьому випадку ін­вестор, який погодиться продати папери, втрачає частину вкладених грошей. Однак інвестор, безумовно, може відмо­

267