Тема 8

“Фармація” наркотичних та психотропних лікарських за­собів і прекурсорів, установлені непоодинокі випадки засто­сування до аптечних закладів різних торговельних надбавок (від 8 до ЗО %) на один і той самий лікарський засіб, з однако­вим терміном поставки, незалежно від обсягів їх реалізації, за однаковими умовами поставки та розрахунків, зазначених у договорах.

Враховуючи, що аптеки належать до єдиної категорії оп­тових покупців, установлення різних торговельних надба­вок, залежно від джерела фінансування лікарських засобів для кінцевих споживачів (державний, місцевий бюджет, власні кошти населення), не можна вважати обґрунтованим.

Отже, в ОКП “Фармація” не було об’єктивних причин для встановлення в 2007 році аптекам Запорізької області різних торговельних надбавок на лікарські засоби.

Запорізьким обласним територіальним відділенням Комі­тету дії Обласного комунального підприємства “Аптечне об’єднання “Фармація” визнано зловживанням монополь­ним (домінуючим) становищем шляхом застосування різних цін до рівнозначних угод із покупцями без об’єктивно ви­правданих на те причин. На порушника накладено штраф”.

Джерело: Огляд показових справ, розглянутих Антимонополь- ним комітетом: Зловживання монопольним (домінуючим) станови­щем, III квартал 2008 року: [Електронний ресурс]. — Режим досту­пу: http://www.kmu.gov.ua/ атс/сопіго1/ик/риЬ1І8Іі/агіїс1е?агі_ іс1=141987&саі_ісІ=141986

1. Який вид цінової дискримінації продемонстровано у матеріалі?

2. Для яких категорій покупців було встановлено різні надбавки?

3. Які наслідки встановлення різних надбавок?

4. Чому різні торговельні надбавки мають негативні на­слідки саме на цьому ринку?

Завдання 5

Хижацька поведінка — це дії фірми, які призводять до витіснення з ринку конкурента, що характеризується та­

194

кою самою чи навіть вищою ефективністю з метою під­тримки або монополізації ринку. Хижацькі дії можуть бути ціновими та неціновими. Світовий досвід розгляду справ щодо хижацьких дій як засобу монополізації ринку надзви­чайно великий. Наведемо такий приклад.

Справа “United Shoe”

Компанія “United Shoe” постачала 75—85 % обладнання для пошиття взуття у СІЛА. Компанія не продавала свої ма­шини виробникам взуття, а надавала їх у лізинг терміном на 10 років. Згідно з лізинговою угодою, в разі наявності роботи користувачі мали застосовувати виключно машини “United Shoe”. Крім того, компанія практикувала надання послуг з безоплатного ремонту свого обладнання.

Суд у 1953 р. визнав таку практику обмеженням входжен­ня нових конкурентів, оскільки конкуренти “United Shoe” також змушені були надавати послуги з ремонту. Враховую­чи нульову ціну ремонту, незалежні ремонтні фірми не могли працювати на цьому ринку. Необхідність продавати разом з обладнанням ремонтні послуги викликала підвищення ви­мог щодо наявного в “United Shoe” капіталу в потенційно но­вого конкурента та була додатковим бар’єром входження на ринок.

Як засіб вирішення проблеми пропонувалося очищення практики лізингу від обмежувальних елементів. Проте, на думку деяких критиків, лізингова практика “United Shoe” не могла забезпечити результативного усунення конкурентів.

Джерело: Віскузі К.В. Економічна теорія регулювання та анти- монопольна політика / К.В. Віскузі ; пер. з англ. О. Кілієвич. — К. : Основи, 2004. — С. 345.

1. Припустимо, що конкуруючі постачальники обладнан­ня були відокремлені від споживачів, пов’язаних 10-річною лізинговою угодою. Однак чи стало б таке відокремлення меншим, якби споживачі купували обладнання?

2. Чому виробники взуття були готові погодитися на об­межувальні лізингові угоди?

195