Тема 1

ні блага (товари-речі та товари-послуги), використовуючи обмежені економічні ресурси.

Позитивізм — напрям у науці, який спирається на дане, фактичне, стійке, безсумнівне, досліджує тільки це, ігнору­ючи метафізичні пояснення як теоретично нездійсненні та практично безплідні. Позитивізм є філософією позитивної мікроекономіки, яка досліджує факти, вивчає те, що наявне.

Позитивна мікроекономіка — частина мікроекономіки як науки, яка вивчає об’єктивні економічні факти.

Поняття — етап процесу пізнання, який надає інформа­цію про суттєві властивості об’єкта. Мікроекономіка оперує поняттями: “ціна”, “попит”, “ринок”, “споживач” та ін.

Потоки — тривалі безперервні економічні процеси, які вимірюються в певних одиницях (грошових або натураль­них) за певний період часу.

Потреба — необхідність чого-небудь для підтримки жит­тєдіяльності та розвитку особи, фірми, колективу чи суспіль­ства. Спонукає економічних суб’єктів до активних дій.

Предмет мікроекономіки — поведінка господарських суб’єктів, на основі якої вони обирають: які товари (що) ви­робляти, як їх виробляти, як розподілити ресурси для вироб­ництва належного обсягу благ, для кого виробляти блага в умовах обмежених економічних ресурсів. Мікроекономіка вивчає також проблеми індивідуального вибору та поведінку груп людей на окремих ринках і взаємодію ринків.

Проблема — форма наукового пізнання, за якої дослід­ник на основі власних і суспільних знань формує питання, щоб зробити науковий висновок або відкриття.

Раціональна поведінка — тип поведінки економічного суб’єкта, за якої він максимізує задоволення своїх потреб відповідно до власних ресурсів.

Раціоналістичні моделі — метод пізнання, який ґрун­тується на припущенні, що всі економічні суб’єкти діють ра­ціонально. В основі раціональних дій економічного суб’єкта лежить критерій “затрати — вигоди”.

Рівноважні моделі — метод пізнання, який ґрунтується на припущенні, що ринковій системі, як і її складовим, при­родно притаманна рівновага, тобто під час її порушення вона

16

може самовідновлюватись. Наприклад, ціна будь-якого това­ру на певному ринку може піднятися вище рівноважного рів­ня. За цих умов утвориться надлишок нереалізованих то­варів. Для їх реалізації з метою відновлення рівноваги попи­ту та пропозиції на цьому товарному ринку необхідно знизи­ти ціну до попереднього рівня.

Синтез — уявне поєднання в єдине ціле розчленованих аналізом частин.

Спостереження — метод дослідження, за якого дослідник пізнає риси, властивості, функції об’єкта, не змінюючи сам об’єкт. Наприклад, з метою виявлення поведінки споживача щодо розподілу доходу на поточне і відстрочене споживання дослідник вивчає, чому одні соціальні чи вікові групи людей більше споживають у поточному періоді, інші — будуть спо­живати більше у майбутньому, а треті прагнуть зберегти при­близно однаковий рівень споживання впродовж усього свого життя.

Судження — ствердження або заперечення певного поло­ження, конкретної ситуації. Наприклад, ціна — це грошове вираження вартості товару.

Теорія — найвища форма організації наукового знання, яка дає цілісне уявлення про закономірності та закони (сут­тєві структурні, функціональні, причинно-наслідкові, гене­тичні зв’язки) тієї чи іншої галузі дослідження. На відміну від гіпотези, теорія є достовірним знанням, істинність якого доведена і перевірена практикою. Теорія порівняно з іншими формами достовірного знання має логічну організацію змісту об’єкта, який досліджується, що дає змогу не лише зрозумі­ти явище чи процес у внутрішніх зв’язках і цілісності під час їх дослідження, а й передбачити їх зміни та поведінку в май­бутньому.

Узагальнення — метод пізнання, за допомогою якого здійснюється сходження від одиничних до особливих та за­гальних ознак і властивостей певної групи чи класу об’єктів. Наприклад, окремий споживач зі зростанням доходів збіль­шує обсяг споживання. Оскільки так поводиться значна кіль­кість споживачів, є підстави стверджувати, що підвищення

17