товського перетинатиме простір виробничих можливостей нижче точки поточної структури виробництва. Для встанов­лення оптимального стану необхідно збільшити виробництво товару X і знизити його ціну.

Запровадження акцизу веде до зміни відносних цін, ос­кільки ціна товару X зросте. Реакція ринку полягатиме у скороченні виробництва і споживання цього товару. Встано­виться структура економіки у точці, що лежить вище на трансформаційній кривій, ніж до запровадження податку. Таке порушення оптимальності можна врегулювати шляхом скасування акцизу (найкраще рішення) або запровадження аналогічного податку в галузі У (друге найкраще рішення).

Тема 14. Зовнішні ефекти

Тести

Графічні вправи

1)6;

К;

РСЕ;

ЄЖ;

ОСЕ;

ВС££>;

. АЕМО;

2. І)*¹;

2 )Е;

474

Відповіді та розв’язки до навчального тренінгу

РЕЯ,

БЕР-,

РЕКМ;

РЕКО;

РРМО.

1 )А;

2 )С;

3)Р>;

1)У;

Е;

З )в₂;

ні;

це визначається точкою С;

0А.

1)С;

С;

ВСЮ;

РРІГО і СТО;

СБ;

ВСЕ Б;

БЄ-йГО;

0.

Розрахункові задачі

За вільного доступу до пасовища кількість овець збіль­шуватиметься до рівня, за якого середня виручка дорівнюва­тиме граничним витратам. Отже, необхідно вирахувати ці два показники:

і

20 1000 N2 20 000

АЯ = = т—, МС = 500.

N -

N ²

475

Звідси:

20 000 20 000 і

г—= 500; = N*,N = 1600.

І 500

N2

Очевидно, що ця кількість буде більшою за оптимальну.

1) Необхідно спершу визначити граничні показники — граничні витрати, граничну шкоду, граничний суспільний виграш, а потім — граничні суспільні витрати.

З таблиці видно, що суспільно оптимальним обсягом ви­робництва є 3 тис. т, оскільки в цьому разі граничні суспільні витрати дорівнюють граничному суспільному виграшу.

Оптимальний випуск фірми буде забезпечено, якщо приватні граничні витрати дорівнюватимуть граничному виграшу фірми. З таблиці видно, що відповідне значення об­сягу випуску становить 5 тис. т, що є більшим, ніж оптималь­ний обсяг.

Ставка податку Піґу має дорівнювати різниці між су­спільними витратами та приватними витратами за суспільно оптимального обсягу виробництва. Отже, вона становитиме 4 тис. грн на 1 тис. т випуску продукції.

Обсяг суспільних втрат за оптимального обсягу вироб­ництва дорівнює сумі втрат, яких зазнає суспільство за умо­ви послідовного збільшення обсягу випуску від нульового до оптимального. Він становитиме: 2 + 3 + 4 = 9 тис. грн.

476

Відповіді та розв’язки до навчального тренінгу

Спочатку знайдемо результати ринкового розміщення. Його особливості полягають у тому, що жодний із госпо­дарських суб’єктів не бере до уваги того, як його господарська діяльність позначиться на результатах іншого.

Знайдемо функції граничного продукту для кожної фір­ми:

1

-для А:МР_Л= — = _Ш;

1

для В: МР_В=-— = —р=г.

^в дЬв 2 ЛГв

Використовуючи правило витрат, визначимо умови ін­дивідуальних оптимумів для кожної фірми:

для А: 8 —= 1;

2 уіЬа

дляВ: 8—~г= = 1.

2 у/Ьв

Визначимо обсяги ресурсів, які використовуються, обся­ги виробництва та величину прибутку для кожної фірми:

для А: ЬА* = 16; <3! = Лб = 4; Я = 8-4-1 • 16 = = 2-16 = 16;

для В: ЬВ* = 16;Я'_в = 7Ї6-0,5-4 = 4-2; П_в = 8 • 2 - -1-16 = 16-16 = 0.

Таким чином, ринкове розміщення дало такі результати: обсяги виробництва Я_А* = 4; ()_в* = 2; сукупний виграш су­спільства (сукупний прибуток) — 16 грн. Це розміщення не є оптимальним, оскільки не відбувається інтерналізації зов­нішнього ефекту, який справляє фірма А на фірму В.

Визначимо умови оптимального розміщення ресурсів. Воно буде, якщо фірми намагатимуться максимізувати су­купний, а не індивідуальний виграш. За цих умов має мак- симізуватися сукупний прибуток обох виробників. Функція сукупного прибутку матиме вигляд

Я =р_АЯ_д (Ь_А) + р_вЯ_в (Ь_в, 0_А) - и> (Ь_А + Ь_в).

Максимум цієї функції буде, якщо часткові похідні дорів­нюватимуть нулю, тобто:

477

дП д(2в

аІГ'^МЙГ“’^=0;

дП д(ІА д()в

= РА- + рв- IV - 0.

дЬа дЬл с)Яа дЬл

З урахуванням значення ціни та граничних продуктів, а дфв

також того, що -— = -0,5, маємо: дЯл

8—1= = 1; 8—7=-8—^=0,5 = 1.

2 \1Ьв 2 \ІЬа 2 \1Ьа

Звідси маємо результати для виробника А, скориговані з урахуванням зовнішнього ефекту: Ь * - 4, (?,* = 2; П, = = 8 • 2 - 1 • 4 = 16 - 4 = 12.

Для виробника В: Ь*_в = 16, <д*_в - л/Ї6-0,5-2 = 4-1 = З,

П_в = 8-3-1-16 = 24-16 = 8.

Таким чином, суспільно ефективний результат буде кра­щим, ніж той, якого досягали фірми, коли не брали до уваги наявність зовнішнього ефекту, оскільки загальна сума при­бутку (суспільного виграшу) стала більшою: 20 проти 16.

Аналітичні завдання

1) Якщо доступ до озера вільний, рівновага настає, коли середня виручка зрівняється з граничними витратами. Отже, має виконуватися умова

N

Якщо озеро перебуватиме у приватній власності, то власник озера прагнутиме збирати з рибалок плату. Її рівень має відповідати максимальному прибутку від вилову риби, який досягається за рівності граничної виручки і граничних витрат:

садило

СІМ

478

Таким чином, витрати рибалок збільшаться на величину плати за один човен, що приведе до оптимальної (з погляду суспільства) кількості човнів на озері.

1) Посилення кримінальної відповідальності збільшує альтернативні витрати вирощування коки, отже, може спри­яти підвищенню ціни та скороченню обсягів продукту. Про­те, оскільки за межею бідності перебуває значна частка се­лян, такі репресивні заходи суттєво не впливають на ситуа­цію.

Винищення плантацій у короткостроковому періоді може вести до скорочення виробництва коки, проте за наяв­ності великих площ незайнятих земель у країні цей захід не сприятиме радикальному вирішенню проблеми; у довгостро­ковому періоді селяни вироблятимуть стільки, скільки по­глинає ринок.

Встановлення права приватної власності на землю об­межує можливості збільшення у довільних розмірах вироб­ництва коки, оскільки незайнятих ділянок землі вже не буде. Викуп ділянок під коку в селян сприятиме зростанню їхньо­го добробуту і зменшенню стимулів до нелегального бізнесу.

По суті, це означає легалізацію виробництва коки. У цьому випадку приватні витрати виробників зростуть за ра­хунок оподаткування, але зменшаться альтернативні витра­ти, пов’язані з кримінальним покаранням за нелегальне ви­рощування. Результат невизначений: може відбутися як зниження ціни і зростання обсягу виробництва, так і підви­щення ціни і скорочення обсягу виробництва коки. Фінансу­вання поліції за рахунок податку сприятиме активізації її боротьби з нелегальним обігом наркотиків і зниженню попи­ту на зілля.

Проти впровадження такого підходу є й серйозні еконо­мічні міркування: навіть якщо буде досягнуто скорочення виробництва, то, оскільки воно має значні негативні зовніш­ні ефекти для суспільства, а легалізація виробництва коки сприятиме поширенню наркоманії, невідомо, чи потрібне таке скорочення тих втрат, яких зазнає суспільство. З огляду на це, варто було б застосувати третій підхід — встановлення

479

права приватної власності і надання селянам альтернатив­них джерел доходу.

1) Створення глобального ринку прав на забруднення дає можливість реалізувати механізм, аналогічний ринку лі­цензій на викиди. Країни, чиї викиди наразі менші від зафік­сованих у протоколі, можуть продавати їх іншим, які пере­вищують квоту. Це означає, що викиди отримують тепер свою “ціну”, що впливатиме на витрати виробництва та одно­значно сприятиме скороченню сукупних викидів парнико­вих газів в атмосферу, оскільки сукупний обсяг викидів є відносно фіксованим, але за умови, що всі країни є учасниця­ми такого ринку, тобто беруть на себе зобов’язання за Кіотсь- ким протоколом.

Найбільші забруднювачі атмосфери планети ще не при­єдналися до протоколу, що робить його реалізацію неефек­тивною. Причиною є те, що запровадження обмежень на ви­киди обмежуватиме розвиток економіки цих країн (зокрема тих, що розвиваються, і Китаю), яка характеризується поки що значним відставанням за рівнем екологічної шкоди дов­кіллю від країн Європи. Таким чином, неучасть в обмежен­нях протоколу знижує граничні витрати виробництва у цих країнах і сприяє підвищенню конкурентоспроможності ок­ремих галузей та економіки в цілому. Оскільки це означає, що права власності на викиди не встановлені, їх обсяг збіль­шуватиметься з усіма негативними наслідками для атмосфе­ри планети.

Це твердження неправильне, тому що у випадку пози­тивних зовнішніх ефектів гранична суспільна вигода є біль­шою, ніж оцінка ринку. Це означає, що без державної під­тримки надання блага суспільство матиме втрати, які визна­чаються як втрата суспільної вигоди внаслідок неоптималь­них обсягів надання блага. Обсяг цих втрат можна показати на рисунку (припускаючи, що граничні витрати — постій­ні).

480

МВ

Без державної підтримки обсяг надання блага з позитив­ним зовнішнім ефектом буде меншим за оптимальний (0£> проти 0Е), втрати суспільного добробуту становитимуть ве­личину, що відповідає площі фігури ВІ^С. Надання виробни­ку субсидії в сумі, яка відповідає площі фігури ВСЕБ, дасть змогу збільшити суспільний добробут, чистий виграш су­спільства становитиме ВРС.

Наявність ринку прав на забруднення з вільним обігом цих дозволів означає, що сукупний рівень забруднення не буде перевищено. Отже, ринок дає можливість досягати ви­значеного контрольними службами рівня забруднення, тобто реалізувати певні стандарти. Водночас цей метод має певну перевагу над стандартизацією, оскільки вона вимагає суттє­вих видатків на визначення стандартів та контроль за їх до­триманням з боку кожного виробника. Неефективні фірми мають купувати дозволи у більш ефективних, що збільшує їх граничні витрати, тобто ринок дозволів діє фактично подібно до податкових інструментів. Таким чином, наведене твер­дження правильне.

481