Тема 15

му. Вона реалізовувалася на ринку через систему, яку він на­звав “Freeware” й охарактеризував як “скоріше економічний експеримент, аніж альтруїзм”. Ліцензія на “Freeware” нада­валася за умов, які стимулювали користувачів робити доб­ровільні (незначні за сумою) платежі за програму, і давала можливість вільно копіювати та передавати програму іншим, якщо не порушуються умови ліцензії та не змінюється сама програма.

Маркетингова стратегія виявилася успішною, оскільки надходження від платежів дали доволі значну суму, і набула наразі значного поширення.

Джерело: Вікіпедія [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/Andrew_Fluegelman)

1. Чому, на вашу думку, автор маркетингової стратегії вважав її “економічним експериментом”, а не “альтруїз­мом”?

2. У чому можуть полягати переваги цієї стратегії над ін­шими, наприклад, оформленням авторського права та забо­роною копіювання з позиції фірми та суспільства?

3. Які саме особивості стратегії “Freeware” дають мож­ливість мінімізувати “проблему безбілетника”?

Завдання 2

Відомий австрійський економіст Людвіг фон Мізес, аналізуючи проблеми функціонування сучасної держави у США, зазначив:

“Американець, якого попросили б конкретно назвати вади зростаючої бюрократизації, міг би відповісти приблиз­но так: “Наша традиційна американська система правління ґрунтувалася на поділі законодавчої, виконавчої та судової влади та на справедливому розподілі повноважень між цент­ром та штатами. Законодавці, вищі чиновники виконавчих органів і багато хто з суддів обиралися шляхом голосування. Таким чином забезпечувалося верховенство народу, вибор­ців. Більше того, жодна з гілок влади не мала права втруча­

360

тися у приватні справи громадян. Законослухняний грома­дянин був вільною людиною.

Проте вже чимало років — і надто після появи “Нового курсу” — могутні сили майже готові замінити цю стару ви­пробувану демократичну систему тиранічним правлінням свавільної бюрократії, яка не відповідає за свої дії. Бюрократ отримує свою посаду не з волі виборців, його призначає ін­ший бюрократ. Він уже привласнив собі суттєву частку зако­нодавчої влади. Урядові комітети та бюро видають декрети і постанови, які претендують на те, щоб спрямовувати та кон­тролювати всі сторони життя громадян. Вони не тільки рег­ламентують те, що раніше залишалося на розсуд індивіда, а й по суті скасовують ухвалені раніше закони. Шляхом такої квазізаконодавчої діяльності різноманітні бюро узурпують право вирішувати чимало важливих питань відповідно до власних уявлень про характер тієї чи іншої справи, тобто ціл­ком довільно. Постанови і рішення різноманітних бюро втілюються в життя федеральними службовцями. Судовий нагляд, що передбачається, насправді є цілком ілюзорним. З кожним днем бюрократи привласнюють собі все більше вла­ди: дуже скоро вони будуть керувати всією країною”.

Джерело: Мизес Л. Бюрократия. Запланированный хаос. Анти- капиталистическая ментальность / Л. Мизес — М. : Каталаксия, 1993.

1. Які проблеми породжує представницька демократія порівняно з прямою демократією?

2. Наскільки відображаються уподобання індивідів у діяльності держави за представницької демократії?

3. На чому ґрунтуються підстави для узурпації бюро­кратією влади у суспільстві?

4. У чому полягають вигоди та втрати діяльності бюро­кратії для суспільства? Як можна змінити їх співвідношення на краще?

361