Тема 15

в) неможливість точного з’ясування уподобань членів су­спільства щодо суспільних благ;

г) міграція індивідів та капіталів між територіальними колективами.

12. Власний інтерес державної установи полягає у:

а) максимізації бюджету;

б) зменшенні кількості зайнятого персоналу;

в) підвищенні ефективності використання суспільних коштів;

г) з’ясуванні дійсних уподобань індивідів щодо суспіль­них благ.

13. Якщо обсяг надання суспільного блага перевищує ефективний, то має місце:

а) суспільний оптимум;

б) зменшення суспільного добробуту;

в) збільшення суспільного добробуту;

г) обсяг суспільного попиту на це благо більший за обсяг його пропозиції.

14. Якщо вигоди від споживання суспільного блага роз­поділяються однаково, а витрати на його фінансування неод­наково, то його обсяг буде:

а) більшим за оптимальний;

б) оптимальним;

в) меншим за оптимальний;

г) будь-яким.

15. Парадокс Ерроу виникає, якщо суспільні уподобання індивідів щодо суспільного стану характеризуються:

а) транзитивністю;

б) нетранзитивністю;

в) раціональністю;

г) повнотою.

16. Характерною рисою механізму Ліндала є: (

а) зростаюча гранична корисність суспільного блага;

350

б) розподіл податкового навантаження згідно з індивіду­альною готовністю до платежу;

в) наявність компенсаційних платежів між членами ко­лективу;

г) відсутність індивідуальної диференціації ставок опо­даткування.

17. Модель Тібу показує можливість установлення опти­мального рівня забезпечення суспільними благами на під­ставі припущення про:

а) високий рівень свободи місцевих колективів у подат­ковій політиці;

б) наявність високих бар’єрів для міграції;

в) можливість мінімізації індивідами податкового наван­таження;

г) централізоване державне забезпечення суспільних благ.

18. Специфіка чистого суспільного блага полягає у тому,

що:

а) його продаж здійснюється за цінами, нижчими за гра­ничні витрати;

б) його надання додатковому споживачу здійснюється з нульовими граничними витратами;

в) його виробляє держава;

г) його не можуть виробляти приватні фірми.

19. “Проблему безбілетника” економісти розуміють як:

а) схильність людей до отримання вигоди без відповідної компенсації витрат її виробнику;

б) неефективність системи контролю за споживанням су­спільних благ;

в) наявність благ, споживання яких важко проконтролю­вати;

г) технічну неможливість забезпечити збирання плати за користування суспільним благом.

351

20. Якщо виробництво суспільних благ державою фі­нансується за рахунок примусових податків, то найбільша ефективність у їх виробництві можлива за умови:

а) безоплатного надання благ;

б) обмеження кола споживачів благ;

в) застосування однакової ставки податку;

г) застосування диференційованих ставок оподатку­вання.

Графічні вправи

1. На рисунку показано криві попиту і пропозиції бензи­ну. Виробники бензину звернулися до уряду з проханням дозволити створення картелю, мотивуючи це необхідністю захисту вітчизняного виробника від конкуренції з боку іно­земних виробників, яка посилюється.

1. Визначте рівень ціни й обсяг випуску до створення кар­телю.

2. З’ясуйте рівень ціни й обсяг випуску після створення картелю.

3. Розрахуйте площу фігури, що відповідатиме прибутку учасників картелю.

4. Який обсяг видатків на лобіювання можуть собі дозво­лити учасники картелю (назвіть фігуру, площа якої відпові­дає цій величині)?

5. Якщо споживачі бензину створять асоціацію і бороти­муться проти створення картелю, який обсяг коштів вони мо­жуть витратити на це?

6. Чий лобістський тиск — виробників чи споживачів — може бути вагомішим під час ухвалення рішення урядом?

352

О

Н

Я

2. На рисунку зображена ситуація визначення оптималь­ного обсягу суспільного блага. МВ позначає граничну виго­ду; МС — граничні витрати.

Визначте:

1. оптимальний обсяг надання суспільного блага;

2. фігуру, площа якої відповідає сумі витрат, потрібних для того, щоб перший індивід погодився на надання суспіль­ного блага в оптимальному обсязі;

3. чи можна досягти оптимального рішення щодо обсягу суспільного блага за принципом одностайності;

353