Тема 14

4. З яких елементів складаються суспільні витрати і як визначається суспільний оптимум за наявності зовнішнього ефекту?

Завдання 11

Використовуючи матеріал завдання 5 теми 3, дайте від­повіді на такі питання.

1. Покажіть за допомогою графічної моделі, за яких об­ставин зростання акцизу на тютюнові вироби сприятиме зменшенню їх споживання.

2. Які методи інтерналізації негативних наслідків від паління тютюну можна застосувати додатково для того, щоб їх мінімізувати?

342

1. Основні поняття і категорії

Аналіз “витрати — вигоди” — зіставлення вигід і витрат у вартісному вираженні, на основі якого з’ясовується, чи вар­то реалізовувати ту чи іншу суспільну альтернативу, чи набір суспільних благ, пропонований урядом, виправдовує ті ви­трати, які має здійснити суспільство на реалізацію програм їх надання. Альтернативу варто реалізовувати лише тоді, коли вигоди переважать витрати. Головним недоліком цього підходу є неможливість знаходження вартісної оцінки бага­тьох вигод і витрат.

Асиметрія інформації — нерівномірний розподіл інфор­мації між учасниками трансакцій. Завдяки цьому явищу бю­рократія може витрачати на суспільні потреби більше кош­тів, ніж необхідно.

Бюрократія — представники виконавчої гілки влади, чий інтерес полягає у максимізації бюджету установи, а не су­спільного добробуту; тому виробляються більші, ніж опти­мальні, обсяги суспільних благ.

Відсутність конкуренції у споживанні (неконкурентність) — властивість суспільного блага, яка полягає в тому, що зі збільшенням кількості споживачів таких благ корисність

343

для окремого індивіда не зменшується. За наявного обсягу суспільного блага зростання чисельності споживачів не при­зводить, як це характерно для приватних благ, до збільшен­ня ринкового забезпечення таким благом, яке є результатом збільшення попиту. Граничні витрати на надання блага до­датковому індивіду дорівнюють нулю.

Голосування — один із механізмів ухвалення рішення під час здійснення суспільного вибору. Голосування може здійс­нюватися за принципом абсолютної чи відносної більшості (мажоритарне), одностайності, а також бути ранговим.

Групове суспільне благо — благо, що виявляє риси “су­спільності” лише для членів групи, тоді як для всіх інших, які не належать до неї, воно є приватним благом.

“Ефект дверей, що крутяться” — переміщення працівни­ків державних органів влади між державним та приватним секторами, що породжує особливу прихильність чиновників до певних галузей економіки чи окремих фірм під час роз­поділу державних замовлень, субсидій, різних пільг. Після полишення державної служби чиновники отримують гарні посади у приватних фірмах і організаціях.

Змішане благо •— благо, яке поєднує риси як суспільного, так і приватного блага. Воно характеризується певною не- конкурентністю у споживанні та певним ступнем вилучення зі споживання.

Клубне благо — змішане благо, для якого характерне об­меження чисельності споживачів, оскільки збільшення їх кількості понад оптимальну веде до зниження корисності ін­дивідів.

Лобіювання — способи комунікації зацікавлених осіб з вибраними офіційними особами, які мають на меті ухвален­ня конкретних політичних рішень на свою користь. До інс­трументів лобіювання належать також хабарі.

Логролінг (“торгівля голосами”) — обіцянка сприятливо­го голосування за проект, поданий одним представником, в обмін на зобов’язання проголосувати за проект, поданий тим, хто вступає в угоду.

Модель Кларка — Ґровза — модель, згідно з якою індиві­ди можуть намагатися викривляти інформацію про свої по­

344

треби в суспільному блазі; вона припускає, що за наявності належних стимулів індивіди не будуть зацікавлені у викрив­ленні своїх уподобань щодо суспільного блага, а тому обсяг надання блага буде оптимальним. Якщо індивід занижує свій попит, йому доведеться заплатити спеціальний податок (по­даток Кларка) за те, щоб усі члени суспільства погодилися на збільшення обсягу суспільного блага. Є альтернативою мо­делі Ліндала.

Модель медіанного виборця — модель, за допомогою якої можна проаналізувати хід виборів до представницьких ор­ганів влади, якщо у програмі партій наявне лише одне су­спільне благо. Перемагає партія, програмні пропозиції якої найбільше відповідають уподобанням медіанного виборця, який перебуває посередині спектра суспільних уподобань.

Модель Тібу — аналог ринкової моделі для суспільних благ, коли люди мігрують між територіальними громадами у пошуку найбільшого фінансового залишку — різниці між вигодами і витратами, які надають суспільні блага.

Неможливість вилучення зі споживання — властивість суспільних благ, пов’язана з тим, що немає технічної можли­вості позбавлення доступу до споживання окремим спожива­чам або це економічно невигідно.

Несхильність до ризику — несхильність бюрократів ухва­лювати ризиковані рішення через побоювання стати об’єктом суспільної критики. Сприяє неефективності виробництва су­спільних благ.

Нетранзитивність суспільних уподобань — якщо суспіль­ство ранжує альтернативні стани як X > У, а У > Е, то звідси випливає, що X > Z. Проте зміна порядку зіставлення аль­тернатив може дати і протилежний результат, коли Z > X. Результат, стосовно якого здійснює свій вибір суспільство, визначається порядком голосування щодо альтернатив.

Податкова ціна — частка видатків на фінансування су­спільного блага, яка припадає на окремого індивіда у моделі Ліндала.

Пошук політичної ренти — отримання окремими особами чи групами особливих вигід від перебування при владі пред­ставників, які захищають їхні інтереси.

345