1.2.2. Творчі завдання та вправи до теми
Завдання 1
Наведіть конкретні приклади (з особистого життя, художньої літератури, кінофільмів тощо) різних типів соціальних дій, які мають наведені нижче типи характеру.
Цілераціональний.
Ціннісно-раціональний.
Традиційний.
Афективний.
Хто з соціологів так визначав соціальну дію і чому?
Завдання 2
Як розумів Е. Дюркгейм аномію в суспільстві?
Наведіть приклади цього явища з сучасного життя українського суспільства.
Завдання 3
Яка стадія розвитку суспільства, за О. Контом, відсутня на рисунку?
Завдання 4
Суспільство, на думку Г. Спенсера, має не тільки загальні риси з організмом людини, але й суттєво відрізняється від нього. В чому полягає ця різниця?
Завдання 5
Прочитайте фрагмент із наукового соціологічного тексту, дайте відповідь на питання для роздумів.
Ф. Гіддінгс
Поняття суспільства як організму у Спенсера визначене більш чітко, ніж у Конта. На думку Спенсера, суспільство – це організм, який існує не лише у вигляді простої фантастичної аналогії, як у «Левіафані» Гоббса, але й у дійсності, і не лише морально, але також і фізіологічно, оскільки в будові суспільства спостерігається поділ праці, що переходить від окремих осіб на групи та організації цих осіб. У ньому існує система живлення, що складається з промислових груп; розподільча система, що складається з торгових дій; регулююча система, що складається з політичної та релігійної діяльності. Спенсер докладає чималих зусиль, щоб показати, що етичний прогрес і щастя роду людського залежать від цієї функціональної організації суспільства, однак він не розвиває настільки повно, наскільки ми могли б бажати, думку Платона, який розпізнав у соціальному розподілі праці підвалини і дійсний тип етичного життя і, таким чином, прокладав шлях до розуміння суспільства як засобу вдосконалення людської особистості. Хоча Спенсер не зовсім задовольняє нас у цьому відношенні, він, проте, вносить достатню визначеність у проблему об'єднання соціальної організації із всесвітнім фізичним процесом.
Професор Л. Гумплович зробив спробу довести, що істинні елементарні соціальні явища – це конфлікти, змішування та асиміляція різнорідних етнічних груп. Новиков пішов у своїх узагальненнях ще далі, він стверджував, що соціальна еволюція є по суті прогресивним перетворенням конфлікту на згоду, внаслідок чого сам конфлікт перетворюється з боротьби фізичної на боротьбу інтелектуальну. Г. Тард у своїх оригінальних і цікавих дослідженнях, які перебувають у сфері психологічних та соціологічних ідей, доводить, що первинний соціальний факт полягає у наслідуванні, тобто явищі, котре передує будь-якій взаємодопомозі, поділу праці та договору. Професор Е. Дюркгейм, не погоджуючись із висновком Г. Тарда, намагається довести, що суттєвий соціальний прогрес, а отже і первинне соціальне явище, полягає у підпорядкованості кожного індивідуального розуму зовнішнім по відношенню до нього видам дії, думки та почуття.
З усіх цих учених Тард та Дюркгейм безсумнівно найближче підійшли до вирішення питання про сутнісну природу соціальних явищ та до формулювання першого принципу соціології. Вони мали розбіжності у розумінні однин одного, але для неупередженого читача цих авторів цілком зрозуміло, що обидва вони дивляться по-різному на явища, тісно пов'язані між собою. Дюркгейм розглядає вплив, який чинить сукупність індивідуальних розумів на одиничний розум; Тард – відповідь-наслідування багатьох індивідуальних розумів на заразливу винахідливість одного.
Гиддингс Ф. Основа социологии. – М., 1998.