Питання для роздумів

1. Д. Норт трактує соціальні інституції як певні обмеження, які накладає суспільство на людей. Чи означає це, що інституції зменшують свободу особистого вибору індивіда, примушують його діяти за певними стандартами, а не так, як він того бажає? Чи вступали коли-небудь Ваші інтереси у суперечність з вимогами якихось інституцій?

2. Чи можна вважати, що обмеження, які накладає суспільство, створюючи соціальні інституції, є корисними і потрібними не лише суспільству, але й самим особистостям?

3. Якими причинами, на думку Д. Норта, викликані зміни соціальних інституцій? Чи може окрема особистість впливати на дію соціальних інституцій, змінювати їх у потрібному їй напрямі? До яких наслідків це може призвести ?

2.3.3. Завдання на семінар

Семінарське заняття проводиться у вигляді науково-практичної конференції конференцію з аналізу стану різних соціальних інститутів України на основі вторинної інформації за даними опублікованих соціологічних досліджень, а також на основі періодичної преси. Приблизна тема заняття: «Українське суспільство в дзеркалі соціології». На цій конференції студенти можуть зробити невеликі повідомлення (по 5 – 10 хвилин). До семінару можна підготувати реферат з проблем націоналістичних рухів, національного самовизначення, процесів дезінтеграції, що відбуваються в сучасному українському суспільстві.

На семінарі дається характеристика неформальної організації як суспільного явища, для чого наводяться приклади з життя, літератури, кінофільмів, що ілюструють, як функціонує неформальна організація та яку роль вона відіграє в житті людей.

РОЗДІЛ 3. СУСПІЛЬСТВО ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНА ДІЙСНІСТЬ

3.1. Соціальна взаємодія, соціальні зміни, соціальні процеси. Конфлікт як соціальний процес

• сутність інтеракції та форми соціальної взаємодії;

• типи соціальних змін;

• класифікацію соціальних процесів;

• соціальну природу, сутність і функції соціального конфлікту.

• розрізняти прогресивні та регресивні зміни;

• класифікувати соціальні конфлікти за їх основними характеристиками;

• застосовувати підходи і методи соціологічного дослідження до розуміння соціальних змін та рухів у суспільстві;

• розкрити сутність керування соціальними конфліктами, тобто визначати шляхи їхнього запобігання та подолання.

• соціальний конфлікт;

• еволюційні та революційні зміни, види соціальних змін;

• інтеракція;

• асиміляція;

• соціальна взаємодія.

3.1.1. Пояснення основних категорій теми за допомогою структурно-логічних схем і таблиць

Соціальна взаємодія (інтеракція) складається з окремих актів, які називаються соціальними діями, і включають статуси, ролі, соціальні відносини, символи і значення.

Основні ознаки соціальної взаємодії

Предметність	Наявність зовнішніх, по відношенню до індивідів чи груп, цілей, причин тощо, які спонукають цих суб’єктів до взаємодії
Ситуативність	Достатньо жорстка регламентація взаємодії з конкретними умовами тієї ситуації, в якій цей процес відбувається, наприклад, поведінка людей на роботі, в театрі, на стадіоні, на пікніку суттєво відрізняється
Експліціювання	Доступність для стороннього спостерігача зовнішньої вираженості процесу взаємодії залежно від ситуації (чи то робота на заводі, гра, танці)
Рефлективна багатозначність	Можливість прояву основних суб’єктивних намірів, неусвідомлених чи усвідомлених внаслідок спільної участі людей у міжіндивідуальних чи групових видах діяльності (наприклад, спільна робота)

Основні форми соціальної взаємодії

Кооперація	Співпраця декількох індивідів (груп) заради спільного завдання. Простим прикладом є кооперація, яка виникає там і тоді, де і коли стає очевидною перевага спільних зусиль над індивідуальними. Під кооперацією розуміється розподіл праці
Конкуренція	Індивідуальна чи групова боротьба за володіння дефіцитними цінностями (благами). Ними можуть бути гроші, власність, популярність, престиж, влада. Дефіцитними вони є тому, що обмежені, не можуть бути поділені порівну на всіх. Конкуруючі сторони (групи, партії) прагнуть отримати якомога більше для себе за рахунок інших. Це соціальна взаємодія, тому що люди діють за «правилами гри»
Конфлікт	Приховане чи відкрите зіткнення конкуруючих сторін. Воно може виникнути і в конкуренції, і в кооперації. Коли рівні суперники, наприклад, індустріальні країни, змагаються за владу, престиж, ресурси мирним шляхом, це називається конкуренцією, а коли це відбувається немирним шляхом, виникає збройний конфлікт – війна

Проблеми соціальної взаємодії активно вивчались Г. Зіммелем, П. Сорокіним, Дж. Хомансом, Т. Парсонсом, Р. Мертоном та іншими соціологами. Специфічна риса взаємодії, яка відрізняє її від просто дій – обмін. Будь-яку взаємодію можна назвати обміном. Обмінюватися можна чим завгодно: знаками уваги, словами, жестами, символами, матеріальними предметами. Напевно, не можна знайти нічого такого, що не могло б слугувати засобом обміну. Таким чином, гроші, з якими у нас пов’язаний процес обміну, посідають далеко не перше місце.

Напрями соціальної взаємодії

Суб’єктивний – свідоме ставлення індивідів один до одного, що ґрунтується на взаємних очікуваннях відповідної поведінки

Об’єктивний – зв’язки, не залежні від окремих особистостей, але такі, що опосередковують і контролюють зміст і характер їхньої взаємодії

Основні теорії соціальної взаємодії

Теорія обміну	Дж. Хоманс	На основі психологічної концепції біхевіоризму поведінка людини зумовлена очікуваним результатом, а саме, винагородою, яку вона очікує отримати. Згідно з «принципом дистрибутивної справедливості», будь-які стосунки обміну припускають прагнення до пропорційної нагороди його учасників (тобто нагороди відповідно до витрачених зусиль). Завдяки цьому принципу пояснюється соціальна нерівність людей у суспільстві
Теорія соціальної взаємодії символічного інтеракціонізму	Дж. Г. Мід, Г. Блумер	Дія не може бути зведена до ланцюга «стимул – реакція», оскільки людина повинна інтерпретувати стимул перш ніж реагувати на нього. Між стимулом і реакцією повинен бути символ. Символом може бути будь-яка річ, явище, тобто все те, чому ми надаємо якогось значення
Драматургічна теорія	І. Гофман	Теорія будується на понятті «управління враженнями». Люди зацікавлені в тому, щоб інші ставились до них добре, а тому самі створюють ситуації, в яких вони можуть справити добре враження на оточення
Етнометодоло-гія	Г. Гарфінкель	Відносини між людьми регулюються правилами, які приймаються на віру. Такі правила зазвичай не витримують перевірки, бо в дійсності порушуються досить часто. Але все одно люди постійно повертаються до них