Соціальна організація

Соціальна організація (від лат. organize – повідомляю, влаштовую) – цільова структурована, ієрархізована група, створена для досягнення певної мети за допомогою раціональних засобів. Це сукупність індивідів, ролей та інших, систематично взаємопов’язаних елементів для досягнення конкретного результату.

Автор	Основний зміст поняття
К. Бернард	Вид кооперації, яка відрізняється від інших соціальних груп свідомістю, передбачуваністю та цілеспрямованістю
Г. Саймон	Співтовариство взаємодіючих людських істот з впорядкованими зв’язками усередині нього
М. Вебер	Раціональна система, що спрямовується на досягнення цілей
А. Етані	Соціальні групи, орієнтовані на досягнення взаємопов’язаних і специфічних цілей
Н. Смелзер	Складні взаємопов’язані ієрархічні соціальні системи, що утворюються для досягнення певних цілей

Основними елементами соціальної організації є:

• структура відповідно до статусів і ролей її членів;

• персонал, який забезпечує діяльність організації, досягнення поставлених перед організацією цілей; технології, за якими діє організація.

Організації можуть бути формальними, дія яких регулюється певними нормативними актами (навчальний заклад, фірма), та неформальними, які створюються найчастіше самими її членами для задоволення власних інтересів (наприклад, коло друзів).

Типи організацій

1. Добровільні асоціації.

2. Виробничо-господарські.

3. Кредитно-фінансові.

4. Науково-дослідні.

5. Заклади охорони здоров’я та соціального забезпечення.

6. Заклади культури та дозвілля для обслуговування населення.

7. Заклади правоохоронних органів.

8. Організації збройних сил.

9. Адміністративно-управлінські організації.

2.3.2. Творчі завдання та вправи до теми

Завдання 1

Опишіть явище інституціалізації відносин у групі безпосереднього контакту на прикладі Вашого життя чи художнього твору.

Завдання 2

Яким чином, організація своїми діями може впливати на оточення? Наведіть приклади позитивного та негативного впливу організації на зовнішнє середовище.

Завдання 3

Чому соціологію цікавлять скоріше формальні організації, ніж неформальні? Опишіть суттєві ознаки формальної організації. Покажіть на прикладах з життя, літератури, кінофільмів, як ці ознаки проявляються в діяльності різних організацій.

Завдання 4

Визначте цілі політичних, економічних, соціально-культурних інститутів, держави, права, релігії, сім’ї.

Завдання 5

Покажіть на прикладі одного з соціальних інститутів українського суспільства, чим розрізняються латентні та явні функції цього інституту, назвіть їх.

Завдання 6

Прочитайте фрагмент із наукового соціологічного тексту, дайте відповідь на питання для роздумів.

Д. Норт

«Інституція» – це правила гри в суспільстві або, точніше, придумані людьми обмеження, що спрямовують людську взаємодію в певне русло, і, як наслідок, вони структурують стимули в процесі людського обміну – політичного, соціального чи економічного. Інституційна зміна визначає шлях, яким суспільства розвиваються в часі, і тому є ключем до розуміння історичної зміни.

Інституції зменшують невизначеність за допомогою структурування повсякденного життя. Вони служать дороговказом для людської взаємодії, бо коли ми хочемо привітатися з друзями на вулиці, керувати автомобілем, купувати апельсини, позичати в когось гроші, стати підприємцем, поховати когось з близьких тощо, знаємо (або можемо легко дізнатися), як це здійснити. Ми легко переконалися б, що інституції бувають різні, якби спробували здійснити такі самі справи деінде, скажімо, в Бангладеш. Використовуючи мову економістів, можна сказати, що інституції визначають та обмежують сукупність варіантів вибору для індивідів.

Інституції охоплюють будь-які види обмежень, придумані для спрямування людської взаємодії. Чи інституції бувають офіційними й неофіційними? Вони можуть бути будь-якими, і мене цікавлять як офіційні обмеження – наприклад, правила, створені людьми, – так і неофіційні обмеження – наприклад, кодекси поведінки.

Головна роль інституцій у суспільстві полягає в тому, щоб зменшити невизначеність шляхом встановлення постійної (але не обов'язково ефективної) структури людської взаємодії. Однак, стабільність інституцій у жодному разі не суперечить тому факту, що вони змінюються. Усі інституції – від звичаїв, кодексів і норм поведінки до статутного і загального права та контрактів між індивідами – поступово змінюються, а тому безперервно змінюють доступні нам варіанти вибору. Наростання таких змін може бути настільки повільне й незначне, що помітити їх може хіба що історик. Хоча ми живемо у світі, де швидкість інституційної зміни очевидна.

Норт Д. Інституції, інституційна зміна та функціонування економіки. – К., 2001.