Ю.А. Левада.

Якщо виходити з об'єктів, на вивчення яких спрямована соціологія, то варто почати із суспільства як цілого, тому що людина, як і будь-яка соціальна група, соціальні організації та інститути, матеріальна й духовна культура – словом, усе, що існує в суспільстві, є продуктом його розвитку і має соціальну природу. Та й до природи люди ставляться, виходячи переважно зі своїх соціально-економічних, естетичних та інших потреб і інтересів. Навіть потреби людини в їжі або продовженні роду не відносяться до чисто природних. Це її біосоціальні за своїм змістом потреби. Вони мають біологічну основу, але виступають у соціальній формі й задовольняються соціальними засобами на основі розвитку матеріального виробництва і найчастіше в межах родини.

Левада Ю.А.. Лекции по социологии. – М., 1969.

Питання для роздумів

1. Чому Ю. Левада пропонує виділити в ролі основного об’єкта соціології не людину, а суспільство?

2. Яким чином Ви можете пояснити запропонований Ю. Левадою метод соціології, згідно з яким кожне соціальне явище розглядається як елемент суспільства?

Завдання 8

Прочитайте фрагмент із наукового соціологічного тексту, дайте відповідь на питання для роздумів.

В. Ядов

Протягом півтора сторіччя у визначенні предмета соціології існують дві протилежні тенденції, джерела яких – у класичній філософській антиномії. Мова йде про те, що в соціології паралельно розвиваються дві теоретичні парадигми, що погано узгоджуються: макро- і мікросоціологічна.

«Макротеоретики» оперують поняттями суспільства, культури, соціальних інститутів, соціальних систем і структур, глобальних соціальних процесів. «Мікротеоретики» працюють із поняттями соціальної поведінки, акцентуючи увагу на її механізмах, включаючи міжособистісну взаємодію, мотивацію, стимули до групових дій.

Звідси два зовсім різних підходи до визначення соціології: один полягає у розгортанні її предмета як науки про цілісність суспільного організму, про соціальні організації й соціальну систему, інший розглядає як науку про масові соціальні процеси та масову поведінку. Було б помилково вважати перший теоретичним, а другий прикладним: вони реалізують обидві функції науки. При першому підході соціологія близька до демографічних, економічних і політичних наук, при другому – до соціальної психології.

Щоб підійти до визначення предмета соціології, треба знайти основне, ключове поняття. Що виступає такою ключовою категорією в нашій науці? Може поняття суспільства? Ні, це занадто висока абстракція, що сама є підсумком багатьох визначень, скоріше, кінцевим пунктом аналізу, а не вихідним його моментом. Соціальна система? Так, поняття соціальної системи виступає ключовою соціологічною категорією в багатьох макросоціологічних теоріях. Це поняття є основним у теорії структурно-функціонального аналізу.

Тим часом, форми соціальної організації є формами буття соціального суб'єкта – соціальних спільнот, і саме соціальна спільнота може розглядатися в ролі ключової, основної категорії соціологічного аналізу.

Соціальна спільнота – такий взаємозв'язок людських індивідів, який зумовлений спільністю їх інтересів завдяки подібності умов буття й діяльності людей, що становлять дану спільноту, їх матеріальної, виробничої та іншої діяльності, близькості їхніх поглядів, вірувань, суб'єктивних уявлень про цілі й засоби діяльності.

Поняття соціальної спільноти уявляється нам ключовим у визначенні предмета соціології, тому що містить якість саморуху. Це джерело зіткнення інтересів суб'єктів, класів, інших утворень.

Соціологія – це наука про становлення, розвиток і функціонування соціальних спільнот, соціальних організацій і соціальних процесів як модусів їхнього існування, наука про соціальні відносини як механізми взаємозв'язку та взаємодії між різними соціальними спільнотами, між особистістю й спільнотами, наука про закономірності соціальних дій і масової поведінки.

Як наука про соціальні спільноти соціологія досліджує масові соціальні процеси та поведінку, стани й форми соціальної взаємодії і соціальних взаємозв'язків, сукупну життєдіяльність людей, які утворюють соціальні спільноти.

Ядов В. Предмет социологии // Социологические исследования. – 1990. – № 2.