Питання для роздумів

1. Які ознаки суспільства аналізує Е. Шілз?

2. Які умови необхідно задовольнити, щоб село можна було назвати суспільством?

Завдання 8

Прочитайте фрагмент із наукового соціологічного тексту, дайте відповідь на питання для роздумів.

Ч. Кулі

Під людською природою я розумію ті почуття й пориви, які є людськими тому, що вони перевершують такі в нижчих тварин, а також тому, що вони властиві людству в цілому, а не якій-небудь окремій расі або епосі. Мова йде про такі почуття як любов, обурення, амбіції, марнославство, глибока пошана до героїв, почуття соціальної справедливості й несправедливості. У цьому сенсі людська природа – порівняно стійкий елемент суспільства. Завжди й усюди люди домагалися пошани й уникали глузувань, зважали на громадську думку, піклувалися про благо дітей, захоплювалися мужністю, шляхетністю й успіхом. Можна із впевненістю стверджувати, що люди були й залишаються гуманними. Чим більше вникаєш у життя дикунів, навіть тих, що стоять на найнижчому щаблі розвитку, тим більше людяними й схожими на нас вони виявляються.

Візьміть для прикладу корінних жителів центральної Австралії, описаних Г. Спенсером. У них немає ніякої влади або культу, вони ледь здатні рахувати до п'яти. Але вони великодушні один до одного, прагнуть чесності, як вони її розуміють, прихильні до дітей і жінок. Порівнюючи між собою народи й історичні епохи, ми переконуємося в тому, що їх розбіжності йдуть від соціальної організації та ієрархії відносин, і аж ніяк не від людської природи та людських здібностей.

Повертаючись до первинних груп, скажу: позиція, яка тут відстоюється, полягає в тому, що людська природа – це щось таке, що не існує в окремому індивіді. Це групова природа або первинна фаза суспільства, простий стан соціального розуму. З одного боку, це щось більше, ніж просто інстинкт, з іншого – щось менше, ніж розвинені ідеї й почуття, які породили сучасні інститути.

Людська природа розвивається й виражає себе в тих міжособистісних групах, які певною мірою подібні у всіх суспільствах, – у спортивно-ігрових, сімейних, сусідських. Їхня подібність – основа для подібності ідей і почуттів людської душі. Тут і міститься людська природа. Ми не одержуємо її від народження; вона здобувається тільки через товариські відносини. В ізоляції вона занепадає.

Суспільство й індивід – нероздільні сторони єдиного цілого. Там, де ми виявляємо індивідуальний факт, скрізь повинні шукати супутній йому соціальний факт. Якщо особистості властива універсальна природа, то повинне бути щось універсальне також у спілкуванні людей. Чим ще може бути людська природа, як не характерною рисою первинної групи?

Цитуємо за Кравченко А.И. Основы социологии. – Екатеринбург. – М., 1999. – С. 272 – 274.

Питання для роздумів

1. Чи згодні ви з висновком автора про те, що людська природа у всіх народів, усіх поколінь однакова? Наведіть свої приклади на підтвердження чи заперечення цієї теорії.

2. Згідно з авторською точкою зору, людська природа розвивається завдяки розвитку соціальних властивостей. Чи можна сказати, що змінюється зміст любові, дружби тощо? Наведіть приклади.