Програма соціологічного дослідження
У реальній соціальній або виробничій практиці будь-який процес раціональної трудової діяльності вимагає розробки та реалізації науково обґрунтованої програми. Соціологічне дослідження – один з найскладніших видів людської діяльності, і тому воно може бути ефективним тільки за умов наявності й використання досконалої програми. Програма соціологічного дослідження – це науковий документ, який включає методологічні і процедурні основи дослідження соціального об’єкта. Програма соціологічного дослідження включає і теорію, і методологію, і організацію конкретного вивчення, аналізу та висвітлення окремого соціального процесу або явища. Виходячи з цього, вона виконує три основні функції: методологічну, методичну та організаційну. Нижче наведено схему програми соціологічного дослідження.
Аналіз структури та функцій програми соціологічного дослідження дозволяє сформулювати основні вимоги до ідеальної програми, а саме:
Необхідність науково обґрунтованих, конкретних, чітко сформульованих визначень кожного елемента й програми дослідження в цілому.
Чіткість і точність, деталізація програми: всі її елементи мають бути продуманими та сформульованими відповідно до логіки дослідження.
Логічна послідовність усіх елементів програми: об'єкт дослідження, його мета, завдання, предмет, способи та методи дослідження тощо мають бути взаємопов’язані з точки зору логіки.
Гнучкість програми соціологічного дослідження, тобто систематичний аналіз процесу дослідження, всіх його елементів, виявлення та негайне усунення недоліків і помилок, внесення необхідних доповнень та уточнень для удосконалення та ефективної реалізації цієї програми.
Особливу увагу під час розробки програми соціологічного дослідження та формулювання її основних елементів потрібно приділяти правильному визначенню проблеми, об'єкта, предмета, мети, завдань і гіпотез дослідження.
Велике значення для ефективності будь-якого соціологічного дослідження має правильне визначення його об'єкта, яким може бути певна царина соціальної дійсності, реалії життя, діяльність людей, самі люди та їхні соціальні спільноти. Отже, об'єкт має характеризуватися таким чином:
чіткими визначеннями соціальної реальності за такими параметрами, як професійна (або галузева) належність; просторова обмеженість (регіон, місто, село); функціональна спрямованість (виробнича, політична, духовно-культурна та ін.);
певною часовою обмеженістю;
можливостями кількісних і якісних вимірів.
Визначивши об'єкт і проблему дослідження, соціолог, володіючи певними методиками і знаннями, виділяє найсуттєвіші зв'язки та характеристики об'єкта дослідження і робить деякі припущення, які, на його думку, щонайповніше охоплюють і пояснюють даний об'єкт (конкретну соціальну реальність, явище, процес), тобто формулює одну або декілька гіпотез. Гіпотези повинні відповідати таким вимогам:
відповідність вихідним початковим методологічним принципам філософії та соціології;
обов'язковість теоретичної інтерпретації понять, що становлять гіпотезу;
емпірична обґрунтованість, обов'язковість емпіричної та операційної інтерпретації гіпотези;
уточнення логічної форми передбачень, співвідношення обсягу та змісту понять, що виражають передбачення.
Схема програми соціологічного дослідження
Отже, розробка програми соціологічного дослідження – це його початковий, фундаментальний етап, який вимагає від дослідника певного рівня загальнонаукових і спеціальних знань, досвіду та навичок такої діяльності. Сама програма соціологічного дослідження – це основний науковий документ, що відображає методологічні та організаційно-процедурні основи дослідження соціальної реальності, конкретні явища і процеси суспільного життя.
Методи соціологічного дослідження – це способи одержання теоретичної або емпіричної інформації в процесі соціологічного дослідження (отримання нових знань про об’єкт вивчення). Методи соціологічного дослідження можуть носити загальнонауковий або спеціальний характер.
Загальнонаукові методи забезпечують необхідний науковий рівень дослідження. Нижче подано коротку характеристику цих методів.
Діалектика – це загальний метод пізнання, що дає змогу виявити й проаналізувати закономірності виникнення, функціонування та розвитку соціальної реальності – явищ, процесів, відносин, а також причинно-наслідкові зв’язки, детермінованість соціального життя людини і суспільства, малих і великих соціальних груп, обґрунтувати певні соціальні процеси.
Синергетика забезпечує виявлення та аналіз випадкових, самокерованих соціальних явищ і процесів, таких, що самі організуються, самі виникають, а також реальних і можливих біфуркацій (відхилень від норм) у соціальному житті й поведінці самоорганізованих соціальних суб’єктів та об’єктів, виявлення й аналіз соціальної акупунктури суспільства, найбільш складних і «больових» моментів у соціальних відносинах.
Історизм (порівняльно-історичний метод) дозволяє виявити, охарактеризувати й зіставити різні рівні еволюції досліджуваного соціального об’єкта, а також певною мірою визначити основні історичні тенденції його розвитку.
Спеціальні методи конкретного емпіричного дослідження забезпечують збір, накопичення, використання необхідної інформації про кількісні та якісні характеристики об’єкта вивчення і проведення грамотного якісного аналізу соціальних проблем. Кожен із спеціальних методів має своє призначення та власні характеристики.
Зазвичай, ці методи вживаються комплексно, що забезпечує максимальну надійність і об’єктивність отриманих даних.