6.9.3. Зовнішньоекономічний договір /контракт/

Зовнішньоекономічний договір /контракт/ визначається законодавством України, як нотаріально оформлена угода двох або більше іноземних контрагентів, яка спрямована на зміну, припинення взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Предметом договору є речі, які складаються з переходу права власності на річ або передачі права оперативного управління чи повного господарського відання, сюди може відноситись: договори позики, купівлі - продажу, поставки.

Зовнішньоекономічний договір /контракт/ - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних контрагентів. Зовнішньоекономічний договір /контракт/ укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або представником у письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.

Договір /контракт/ може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародним договорам України.

Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються матеріальним та процесуальним правом місця її укладання, якщо сторони не погодили інше, і відображаються в умовах договору /контракту/.

Зовнішньоекономічна діяльність передбачає активний пошук партнерів за рубежем. Однак навіть успішний пошук зарубіжного партнера, готового налагодити перспективні взаємовигідні відносини, залишаться безрезультатними, якщо не буде Укладений відповідний до закону контракт.

У міжнародній комерційній практиці контрактом називають Договір купівлі - продажу товарів у матеріально-речовій формі.

141

Цей документ, що оформляє зовнішньоторгову угоду, містить ₄ письмову домовленість сторін про поставку товару: зобов 'язання << продавця передати певне майно у власність покупця та . зобов 'язання покупця прийняти не майно і оплатити за нього '". необхідну грошову суму чи зобов 'язання сторін, виконати умови \ товарообмінної операції. *

При укладанні зовнішньоторгової угоди, сторони повинні _: обумовити право якої держави використовуватиметься для \ регулювання форми угоди і прав та обов'язків сторін. Л

За українським законодавством права та обов'язки сторін І зовнішньоторгового контракту визначаються правом країни, || обраної сторонами при укладенні контракту чи в результаті подальшого узгодження. За відсутності такої згоди до контракту застосовується право країни, де засновано, розташовано штаб-квартиру чи основне місце діяльності сторони, котра виступає: продавцем у контракті купівлі-продажу, довірителем - у договорі доручення; перевізником - у договорі перевезення; поручителем - у договорі поруки; заставником - у договорі застави.

До зовнішньоекономічних договорів /контрактів/ про виробниче співробітництво, спеціалізацію і кооперування, ? виконання будівельно-монтажних робіт застосовується право і, країни, де здійснюється така діяльність. 4;

До зовнішньоекономічного договору про створенню спільного підприємства, застосовується право країни, на території якої спільне підприємство створюється і офіційно, реєструється.

До зовнішньоекономічного договору /контракту/, укладеног на аукціоні, в результаті конкурсу або на біржі, застосовуєтьсі право країни на території якої проходить - проводиться аукціоі конкурс або знаходиться біржа.

Окремі умови зовнішньоторгових контрактів мають свО специфіку, яку необхідно знати і враховувати при складаи контракту.

До таких умов належать: місце виконання контракту, ЦІе фінансові умови, комерційні документи.

142

Контрольні завдання та запитання для засвоєння матеріалу:

1. Назвіть визначення поняття зовнішньоекономічної діяльності.

2. Назвіть суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності.

3. Назвіть види зовнішньоекономічної діяльності.

4. В яких формах здійснюється державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності?

5. Які права мають суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності?

6. Якими ознаками характеризується зовнішньоекономічний договір?

7. Розкрийте зміст зовнішньоекономічного договору.

8. Хто може бути суб'єктами зовнішньоекономічного договору?

9. Які є форми зовнішньоекономічних договорів?

10. Яка особливість характерна для виконання зовнішньоекономічного договору?

143

Лекція №10

6.10. Тема: Фінансове забезпечення господарської діяльності

1. Правове регулювання банківської діяльності.

2. Організація кредитування.

3. Правові основи аудиторської діяльності.

*

Література

• В.С. Щербина, О.В. Щербина "Господарське законодавсгео \ України" (Збірник нормативних актів) К., Атіка 2001р.

• Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 20.03.1991р.

• Закон України "Про ціни і ціноутворення" ВВР України № 52, 1990р.

• Положення про кредитування, Затв. Пост. Правління НБУ від 28.09.95р. № 246.

6.10.1. Правове регулювання банківської діяльності

У сучасному розумінні, банківська діяльність - це широкий Щ спектр відносин, що передбачають і визначають фінансово- <§ економічну спроможність і потенціал держави. {»

Банківська діяльність - це один з елементів, що ^ч забезпечують функціонування фінансової системи. Через банківські правовідносини реалізовується грошово-кредитна політика.

Характеризуючи цю категорію в широкому розумінні, визначаємо банківську діяльність, як систематичну, на власний ризик, діяльність банків, відповідних фінансових установ, а також владно-організаційну і регулятивну діяльність НБУ, скеровану на функціонування та розвиток банківської системи. країни, реалізацію грошово-кредитної політики держави;-систематичне здійснення банківських операцій та надання: банківських послуг. До ринків фінансових послуг належать'-; професійні послуги на ринку банківських послуг, страхови послуг, операцій з цінними паперами та інші види ринків, ЩО| забезпечують обіг фінансових активів. В Законі "Про банки 1$ банківську діяльність" передбачається, що державне]

144

регулювання ринку фінансових послуг здійснюється: щодо ринку банківських послуг - Національним банком України; щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів - Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку; щодо інших ринків - спеціально уповноваженим у сфері регулювання ринків фінансових послуг органом виконавчої влади. При цьому законодавчо обумовлюється співпраця цих органів. У вищезгаданому законі вказано, що банківська діяльність - це залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення їх від власного імені, на власних умовах та власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. Зміст банківської діяльності спрямовано на виконання передбаченого комплексу банківських операцій.

Основною характерною ознакою банківських операцій є правові передумови щодо їх здійснення: наявність ліцензії або спеціального дозволу центрального банку країни на здійснення банківських операцій; нормативно-правова регламентація порядку здійснення банківської операції.

Банки в Україні мають право здійснювати банківські операції т|льки після отримання відповідної ліцензії Національного банку України.

Без отримання банківської ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно діяльність із залученням вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і надання кредитів, а також ведення рахунків. Національний банк України видає новоствореному банку ліцензію на здійснення банківських операцій на підставі відповідного клопотання.

Ліцензування - порядок видачі банкам чи фінансовим установам, які з моменту реєстрації Національним банком України набули статусу юридичної особи, дозволу на здійснення окремих чи всіх банківських операцій, якщо умови їх діяльності відповідають чинному законодавству України та нормативним актам Національного банку України, а також, якщо їх діяльність не загрожує інтересам їхніх клієнтів.

Ліцензування банківських операцій в Україні здійснюється у порядку, передбаченому в Положенні "Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на

145

виконання окремих операцій", затвердженого постановою НБУ №275 від 17.07.2001 року.