3. Сучасний стан ресурсів України

Земельні ресурси — вид природних ресурсів суходолу; частина земельного фонду, що використовується або може бути використана для конкретних господарських цілей. На території України переважають землі сільськогосподарського призначення (понад 70 %), тобто сільськогосподарські угіддя .Іншу частину земель займають дороги, населені пункти, ліси тощо.Близько 80 % сільськогосподарських угідь займають орні землі. 13 % припадає на пасовища і 5 % на сіножаті. Структура сільськогосподарських угідь має територіальні відмінності. На території Лісостепу і Степу сільськогосподарські угіддя займають 70—80 %, а в Карпатах і Поліссі їхня частка є значно нижчою.Забезпеченість Украни сільськогосподарськи­ми угіддями дуже висока і становить 0,8 га на одного жителя. Площа ор­них земель становила на 1 січня 2006 р. 32 989 тис. га, пасовищ — 6758 тис. га. На кожного жителя України припадає 0,65 га ріллі. У результаті меліоративних робіт осушено 3299 тис. га і зрошується 2585 тис. га землі.У структурі ґрунтового покриву України домінують різновиди чорноземів, поширені майже на 55 % площ орних земель. 10 % ор­них земель займають ошдзолені й деградовані чорноземи, 9 — каш­танові, 7 — підзолисті, 6,7 — сірі лісові, 2,5 — солонцюваті, 2 % — лужні та ін. Останніми роками порушується баланс гумусу, особли­во в чорноземах. У зв'язку з цим погіршується родючість грунтів. Для України характерний високий рівень освоєння території. Найвищий рівень мають західні і центральні області, Донбас і При­дніпров'я. В Степовій і Лісостеповій зонах рівень розораності перевищує 70 %. Одним з наслідків цього є зростання ерозійних процесів, частка яких перевищує третину загальної площі ріллі. Закарпатській області забезпечення ріллею становить 0,15 га на одного жителя, в південних областях — до 1,5 га, тоді як у середньому в Україні - 0,65 га. За рівнем забезпе­чення ріллею Україна займає одне з перших місць в Європі.Для ефективного використання орних земель велике значення мають кліматичні ресурси території. Кількісні параметри агрокліматичних ресурсів у межах України територіально диференційовані. Агрокліматичні ресурси півдня Криму да­ють змогу вирощувати субтропічні культури, а в цілому територія України придатна для вирощування всіх культур помірного поясу.Земельні ресурси є основою матеріального і духовного виробництва. Від характеру і рівня ефективності використання землі залежить розвиток продуктивних сил, масштаби виробництва і матеріальне благополуччя народу. Земельні ресурси необхідні всім галузям народного господарства, однак їх роль у різних сферах суспільного виробництва не однакова. Якщо в промисловості, крім добувної, земля є лише просторовим базисом, то в сільському господарстві вона — головний засіб виробництва. Роль землі в сільськогосподарському виробництві визначається тим, що їй притаманна специфічна унікальна властивість — родючість. Завдяки цій властивості земля активно впливає на процес сільськогосподарського виробництва. Родючість визначається здатністю ґрунту нагромаджувати й утримувати вологу та забезпечувати нею рослини, нагромаджувати і трансформувати поживні речовини в доступній для рослин формі, а також забезпечувати доступ кисню в зону кореневої системи рослин, тобто здійснювати аерацію. Проте ці визначальні для родючості ґрунту фактори ніколи не бувають однаковими і мають різне співвідношення між собою, що безпосередньо позначається і на рівні родючості. Розрізняють такі види родючості землі:

1. природна — характеризується здатністю ґрунту забезпечувати рослини необхідними поживними речовинами за рахунок запасу, створеного внаслідок ґрунтоутворюючих процесів, а також визначається кліматичними умовами;

2. штучна — створюється в процесі виробництва матеріальних благ, коли людина, не задовольняючись потенційними можливостями землі, сформованими під впливом природних факторів, своєю діяльністю намагається поліпшити фізико-хімічні і біологічні властивості ґрунту;

3. економічна (ефективна) — наслідок органічної єдності природної і штучної родючості;

4. абсолютна — визначається врожайністю культур з гектара посіву;

5. відносна — кількісне співвідношення врожаю з виробничими витратами на нього.

Останні два види родючості є кількісним виразом економічної родючості землі.

Слід також зазначити, що в умовах зрошення місцеположення угідь підприємств щодо водних джерел значно впливає на собівартість кубічного метра зрошувальної води, отже, і на витрати виробництва продукції та на прибуток від її реалізації.Земля як головний засіб виробництва в сільському господарстві, крім уже розглянутих, має ще ряд особливостей, які потрібно враховувати в процесі її використання для виробництва продукції. Так, земля як продукт природи не має вартості, не переносить її, як звичайні засоби праці, на продукцію, в створенні якої вони брали участь. У процесі виробництва вона за правильного її використання підвищує свою родючість, а тому є вічним засобом виробництва. Однак вона обмежена в просторі і штучно не відновлюється. Як матеріальну основу розвитку сільськогосподарського виробництва землю не можна замінити жодними іншими засобами праці.

Крім того, в сільському господарстві земля водночас є і предметом праці. В процесі обробітку землю піддають різним формам впливу. Завдання полягає в тому, щоб цей вплив не руйнував структуру ґрунту, зберігав його властивості, створював умови для підвищення родючості земельних ділянок. Але оскільки її рівень на різних за якістю землях не однаковий, то це призводить і до неоднакової віддачі вкладених у землю коштів. Через це виникає необхідність у розробці та застосуванні ефективних заходів, спрямованих на державну підтримку доходів тих підприємств, що опинилися в гірших природних умовах. Розглянуті особливості землі потрібно враховувати комплексно, у тісному взаємозв’язку, що дасть можливість підвищувати її продуктивну здатність відповідно до досягнутого рівня розвитку продуктивних сил.Загальна земельна територія України становить 60,36 млн га. Серед усіх земельних угідь найбільшу господарську цінність мають сільськогосподарські угіддя, площа яких на початок 2001 р. становила 41,83 млн га, або 69,4 % усієї території країни. Сюди включено ріллю, багаторічні культурні насадження, залежі і перелоги, сінокоси і пасовища.У відсотковому відношенні окремих видів сільськогосподарських угідь до їх загальної площі визначає структуру сільськогосподарських угідь. Найінтенсивніше використовуються рілля і багаторічні культурні насадження. Тут виробляють найбільший обсяг валової і товарної продукції сільського господарства. Незважаючи на це, підвищувати їх питому вагу можна лише до раціональної межі, перехід за яку може призвести до вітрової і водної ерозії, руйнування родючості ґрунту і, як наслідок, до істотного зниження врожайності. На початок 2001 р. частка ріллі у структурі сільськогосподарських угідь становила 77,9 %. Це — занадто високий показник, що значно перевищує оптимальний рівень.З урахуванням даної обставини і з метою широкомасштабного впровадження природоохоронних заходів у найближчій перспективі необхідно вивести із сільськогосподарського обороту 10—12 млн га еродованих земель, що дасть змогу істотно знизити ступінь розораності угідь.Перехід одних земельних угідь в інші називають трансформацією земельного фонду. Завдання підприємств — забезпечити переведення менш продуктивних угідь у більш продуктивні, наприклад, заліснення ярів і балок, залуження деградованих земель, переведення природних пасовищ у сіножаті тощо. Важливим народногосподарським показником є землезабезпеченість. Його визначають як відношення площі відповідних угідь до наявного населення країни (області, району, підприємства). Даний показник становив по Україні на початок 2001 р. 84,9 га сільськогосподарських угідь і 66,1 га ріллі на 100 жителів. Це — досить високий рівень землезабезпечення порівняно з іншими країнами світу. За кількістю ріллі на 100 жителів попереду України йде лише Австралія (153 га), Канада (167,5 га), США (67 га), тоді як у Данії цей показник дорівнює 50,1 га, Угорщині — 49,5, Фінляндії — 50, Іспанії — 39,1, Франції — 31,4, Англії — 11, в Японії — 3 га.

Зі зростанням населення показник землезабезпечення знижується. Тому необхідно постійно поліпшувати земельні ресурси, бережливо використовувати їх, не допускаючи невиправданого вилучення сільськогосподарських угідь для потреб інших галузей народного господарства. Крім землезабезпечення, не менш важливим народногосподарським показником є якість земельних угідь. Сільськогосподарські угіддя України представлені різноманітними ґрунтами, але більшість з них мають високу родючість. Так, у структурі генетичних типів ґрунтів України, що зайняті під орними землями, чорноземи і лучно-чорноземні ґрунти як найбільш родючі займають майже 73 %, сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені — понад 12 %, каштанові — близько 4 %.

За роки земельної реформи в Україні істотних змін набула структура землекористувачів. На початку 2001 р. площа сільськогосподарських угідь недержавних аграрних підприємств становила 25,68 млн га, або 61,4 % від усіх сільськогосподарських угідь країни, в тому числі ріллі — відповідно 21,69 млн га і 66,6 %. В розпорядженні громадян знаходиться 10,9 млн га сільськогосподарських угідь (26,0 %) і ріллі — 8,2 млн га (25,2 %).

Зараз в нашій країні робляться спроби створити діючі механізми раціонального природокористування, охорони і використання земельних ресурсів, ведення моніторингу земель. Певні успіхи вже досягнуті, але цю роботу потрібно продовжувати. Найбільш слабкою ланкою діючого механізму керування природокористуванням є недостатня економічна зацікавленість підприємств в ефективнім використанні природних ресурсів і охороні навколишнього середовища. Практика функціонування підприємств показує, що в теперішній час економічний збиток від нераціонального використання природних ресурсів безпосередньо на кінцевих показниках їх господарської діяльності позначається незначно. Це ж можна сказати й про заохочення трудових колективів тих підприємств, які мають досягнення в раціональнім використанні природних ресурсів і дотриманні екологічних нормативів. У системі заходів щодо стимулювання природоохоронної й енергозберігаючої діяльності важливе значення мають розробка й цілеспрямоване використання економічного механізму впливу на виробництво, який повинен створити умови для підвищення безпосередньої матеріальної зацікавленості трудових колективів підприємств у забезпеченні раціонального використання, охорони й відтворення природних ресурсів. Земельні ресурси відіграють більшу роль в агро-промисловому комплексі України. У цей час земельні ресурси сильно виснажені, причина тому - екологія й пов'язані з нею проблеми.