Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ФР і ФВ1.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
6.35 Mб
Скачать

Стислий огляд теми і

Статистика є могутнім засобом аналізу кількісної інформації в галузі фізичного виховання і фізичної реабілітації на основі застосування статистичної методології. Це дає можливість виявити чітку систему взаємозв’язків в різних аспектах зазначених галузей, показати картину і динаміку їх розвитку. Статистика має п’ять принципових рис, які відрізняють її від інших суспільних наук, а саме, вона вивчає:

- масові явища, а не окремі факти;

- кількісну сторону масових явищ в конкретних умовах простору і часу;

- структуру масових явищ;

- масові явища і їх розвиток в динаміці;

- виявляє взаємозв’язки між явищами.

З врахуванням сказаного, термін „статистика” означає суспільну науку, яка вивчає закономірності формування і змін кількісних характеристик масових явищ в безпосередньому зв’язку із їх якісним змістом в конкретних умовах простору і часу.

Предметом вивчення статистики є кількісні характеристики масових явищ на основі методів збирання, обробки, аналізу статистичної інформації з метою обчислення узагальнюючих показників та виявлення статистичних закономірностей.

Теоретичною базою статистики є загальна теорія статистики (ЗТС) на основі якої розвинулись соціальна і економічна статистика, а на фундаменті двох останніх - галузеві статистики, тобто, сучасна статистична наука має, як бачимо, три рівні. Статистику фізичного виховання і фізичної реабілітації в цій схемі можна поставити як галузь соціальної статистики.

Основними категоріями ЗТС є наступні:

Статистична сукупність – це маса однорідних в певному відношенні елементів, що мають єдину якісну основу, але різняться між собою по певній ознаці і підлягають певному закону розподілу.

Сукупність може бути однорідною і неоднорідною.

Однорідна сукупність – якщо вивчається ознака, яка є загальною для всіх одиниць.

Неоднорідна сукупність – об’єднує явища різного типу.

Статистична ознака: певна властивість окремої одиниці сукупності.

Атрибутивна ознака: характеризує стан або якість певного елемента статистичної сукупності (наприклад: професія, національність, колір шкіри).

Кількісна ознака: виражає властивість певного елемента статистичної сукупності числом; значення цього числа, властиве даному елементу сукупності називають варіантом.

Ознака, яка приймає в межах певної сукупності різні значення називається варіюючою. Коливання значень ознаки від елемента сукупності до елемента називають варіацією ознаки. Кількісні ознаки поділяють на дискретні і неперервні.

Для відображення рівнів ознак застосовують наступні шкали вимірювання:

  • метрична – це звичайна числова шкала, яку використовують для виміру фізичних величин (ваги, площі, часу тощо);

  • порядкова – встановлює порядок елементів по певній ознаці (рейтинг спортсменів по заробітку, рейтинг команд тощо);

  • номінальна – шкала цифрових кодувань якісних об’єктів (наприклад, самець має код І, самка О);

Відповідно до цього, виміри виконані за допомогою метричної шкали називають метричними, порядкової – порядковими або рейтинговими, номінальної – номінальними.

Статистичні закономірності встановлюють на основі дії закону великих чисел (ЗВЧ), математичне обґрунтування якого дає теорія ймовірностей. Зміст ЗВЧ в наступному: в масі індивідуальних подій загальна закономірність виявляється тим точніше, чим більше спостережень. Отже, статистична закономірність – це кількісна закономірність змін статистичної сукупності в просторі і часі. Вона властива не окремим елементом сукупності, а всій масі, - сукупності в цілому.

Одне із основних завдань статистики – це створення показників, які найкращим чином характеризують певну популяцію чи сукупність.

Статистичний показник – це число, яке характеризує певну властивість статистичної сукупності в конкретних умовах простору і часу. Проте процеси в спорті, фізичній реабілітації складні і багатогранні. Тому для характеристики таких процесів використовують не один, а систему статистичних показників, яка мусить мати дві риси:

  • бути всебічною по кількісному відображенню явища;

  • мати органічний зв’язок окремих показників.

Будь-яке статистичне дослідження має три етапи:

  • статистичне спостереження (збір первинного статистичного матеріалу шляхом реєстрації вимірів у спорті чи фізичній реабілітації);

  • зведення і групування зібраних даних;

  • аналіз і синтез отриманих зведених матеріалів.

В цілому статистичне дослідження базується на статистичній методології – це комплекс спеціальних, властивих лише статистиці засобів дослідження кількісних закономірностей в структурі, динаміці і у взаємозв’язках досліджуваних явищ.

Статистичне спостереження – це спланована, науково-організована реєстрація масових даних про досліджуваний процес і є першим етапом будь - якого статистичного дослідження.

В статистичній практиці застосовують три організаційні форми статистичного спостереження: звітність, спеціально-організовані спостереження, статистичні реєстри. Із спеціально-організованих спостережень в практиці статистики фізичного виховання і фізичної реабілітації застосовують: обліки, спеціальні обстеження, опитування. Статистичні реєстри дають відомості, що неперервно доповнюються, наприклад, про офіційно зареєстровані спортивні організації, товариства.

За ступенем охоплення одиниць сукупності статистичне спостереження буває суцільним (коли охоплює всіх обстежуваних спортсменів) і несуцільним (коли досліджується лише їх частка). Несуцільне спостереження має п’ять видів: основного масиву, вибіркове, монографічне, анкетне, моніторинг. В практиці статистики фізичного виховання і фізичної реабілітації широкого застосування набули монографічне спостереження (за видатними спортсменами) і моніторинг – систематичне спостереження за фізичним станом спортсмена, реабілітанта, тощо.

Другим етапом будь якого статистичного дослідження є зведення і групування даних, отриманих в результаті статистичного спостереження (групи спортсменів, чи окремих реабілітантів).

Зведення – це комплекс послідовних операцій по узагальненню конкретних одиничних фактів спостережень з метою виявлення типових рис і закономірностей, властивих досліджуваному об’єкту. Результати зведення подають, як правило у вигляді статистичних таблиць.

Зведення є простими (це простий підсумок результатів по певній ознаці) і груповими – це комплекс операцій, що включають групування, підрахунок групових і загальних підсумків. Групування – це розбиття результатів спостереження на групи по певній ознаці. Число груп визначають за правилом Старджеса при n<500.

,

де nкількість спостережень по даній ознаці.

При n>500 кількість груп визначають за формулою:

.

Ширина інтервалу групування визначається за формолою:

,

де і називається: розмах варіації; і - відповідно максимальне і мінімальне значення ознаки в групі з n – спостережень.

Література: [1.1] c. 14-22, [1.2] , [1.4] с. 3-42, [2.8] с. 3-38.

Тема ІІ.

Показники у статистиці - 2 год.

План

  1. Форми статистичних показників. Абсолютні і відносні величини.

  2. Загальна форма середньої.

  3. Середня арифметична проста і зважена. Означення ваги спостереження.

  4. Середня геометрична проста і зважена.

Самостійна робота.

  1. Властивості середньої арифметичної – 2 год.

  2. Вправи на обчислення видів середніх - 2 год.

Базові поняття, які необхідно засвоїти:

  • статистичний показник інтервальний і моментний;

  • абсолютні, відносні, середні величини як форми статистичних показників;

  • відносні величини інтенсивності, динаміки, порівняння, структури,

координації;

  • середні (прості і зважені): арифметична, геометрична.