6.4 Заставні операції

Банки можуть використовувати цінні папери, що перебувають у їхній власності, як предмет застави, тобто як предмет забезпечення своїх зобов’язань за угодами при одержанні кредиту (рефінансування) від Центрального банку або на міжбанківському ринку.

Застава цінних паперів оформляється договором про заставу або заставним зобов’язанням. Власник цінних паперів (у даному випадку банк-позичальник) у відносинах застави є заставодавцем. Передачацінних паперів заставодержателю (банку-кредитору) не означає, що йому переходить право власності. При виконанні своїх зобов’язань перед заставодержателем право власності на цінні папери залишається за заставодавцем. Згідно з законодавством заставодержатель (кредитор) має право в разі невиконання заставодавцем (позичальником) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення претензій із вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Заставні операції банків є похідними від кредитних операцій і здійснюються для гарантування своєчасного і повного погашення кредиту.

Цінні папери як предмет застави повинні задовольняти певні вимоги: належати заставодавцю; бути ліквідними і занесеними до Ломбардного списку, тобто списку цінних паперів, затвердженого Правлінням НБУ; їхня вартість має перевищувати суму позички і нарахованих процентів; строк погашення цінних

паперів має перевищувати строк користування кредитом. Маржа, тобто різниця між вартістю заставлених цінних паперів і позичкою, що надана під цінні папери з урахуванням процентів, залежить від якості цінних паперів. У світовій ______________________

Довідково: Обсяг торгівлі цінними паперами на фондовому ринку у 2008 р. перевищив обсяги у таких сферах як виробництво сільськогосподарської продукції, промислового виробництва та будівництва. На 31.12.2008 р. загальний обсяг випуску цінних паперів склав 577,3 млрд. грн.

банківській практиці найвищий рейтинг якості мають державні цінні папери,

зважаючи на їхню надійність, ліквідність і визначеність. Розмір позички може

досягати 90% від вартості заставлених державних цінних паперів, тобто маржа може становити близько 10%. При використанні для застави корпоративних цінних паперів береться до уваги, чи обертаються вони на біржі. Цінні папери, що котируються на біржі, оцінюються, як правило, вище, ніж ті, що не котируються, тому маржа при їх використанні під заставу буде нижчою.

Центральні банки виступають відносно комерційних банків у ролі кредиторів в останній інстанції. Вони надають банкам з метою підтримки їх поточної ліквідності кредит під заставу цінних паперів, що дістав назву ломбардного. Центральні банки можуть надавати ломбардний кредит як за заявками банків під фіксовану процентну ставку, так і шляхом проведення кредитних тендерів (аукціонів).

Національний банк України почав надавати ломбардні кредити з кінця 1995р., що пов’язано із започаткуванням у цьому році емісії облігацій внутрішньої державної позики. Комерційні банки використовували державні цінні папери як заставу і при купівлі кредитів на закритих кредитних аукціонах, які НБУ проводив з середини 1994 р. до 1998 р.

Комерційні банки можуть також самостійно надавати та отримувати від інших комерційних банків кредити під заставу облігацій внутрішньої державної позики. Облігації, що передаються як забезпечення кредиту (як застава), блокуються в депозитарії на підставі ДЕПО-розпорядження банку-заставодавця і повідомлення банку-кредитора (заставодержателя) про перерахування коштів. У разі повернення кредиту облігації розблоковуються на підставі відповідного розпорядження банку-заставодавця і повідомлення банку-кредитора про повернення кредиту. При невиконанні умов кредитної угоди заставлені облігації за письмовою угодою сторін переходять у власність банку-заставодержателя.

Новим видом операцій з цінними паперами для українських банків є операції Репо.

Операція репо (REPO, RP-repurchase agreement) - це фінансова операція, що складається з двох частин. У першій частині цієї операції одна сторона продає цінні папери іншій стороні. Водночас перша сторона бере на себе зобов’язання викупити вказані цінні папери у визначений термін або на вимогу другої сторони. Це зобов’язання на зворотну купівлю відповідає зобов’язанню на зворотний продаж, яке бере на себе друга сторона. Різниця між цінами і є тим процентним доходом, який повинна отримати сторона, що виступає покупцем цінних паперів (продавцем грошових коштів) у першій частині Репо. Ціна зворотного викупу являє собою суму первісної ціни продажу і деякого процента, що сплачується позичальником коштів. Ставка цього процента (ставка Репо) розраховується на основі року (365 днів), що дає певну підставу розглядати Репо як форму короткострокового кредиту, забезпеченого цінними паперами.

Починаючи з 1997 р. Національний банк проводить на позабіржовому ринку операції з державними цінними паперами на умовах угоди Репо.

Згідно з нормативними документами НБУ операції Репо поділяються на три види залежно від терміну дії і порядку встановлення процентної ставки:

• нічне Репо – термін дії становить один день. Процентна ставка є фіксованою на весь період проведення операції;

• відкрите Репо – термін операції в угоді не визначається, кожна зі сторін угоди може вимагати виконання операції Репо в будь-який час, але з обов’язковим повідомленням про завершення операції, процентна ставка не є фіксованою;

• строкове Репо – термін операції визначається в угоді, ставка є постійною протягом усього терміну проведення операції.