К.Д.Ушинський, а.С.Макаренко, в.О.Сухомлинський, про шляхи формування дисциплінованості.

К.Д.Ушинський виступав проти сліпої, палочної дисципліни. Він писав, що в старій школі дисципліна була заснована на страху перед учителем, який роздає нагороди і покарання. Цей страх заставляв дітей сидіти нерухомо, у шкідливому для них положенні. Ушинський вимагав гуманного ставлення до дітей, але з проявом справедливої вимогливості, виховуючи в них почуття обов'язку, відповідальності, дисциплінованості. Він виділив такі засоби морального виховання: навчання (в його книгах вміло поєднувались розвиток мовлення, повідомлення знань і моральне виховання учнів), особистий приклад учителя (за його влучним висловом, це "промінь сонця для молодої душі, який нічим замінити не можна"), переконування, якому він надавав дуже велике значення, уміле спілкування з учнями (педагогічний такт), міри попередження, заохочення і покарання.

А.С.Макаренко писав: "Гадати, що дисципліну можна створити тільки самою проповіддю, самими роз'ясненнями, — це означає розраховувати на результат надзвичайно слабкий.

Отже, виховання дисципліни за допомогою міркувань і переконування може перетворитися тільки в безконечні суперечки. А все ж я перший наполягаю на тому, що наша дисципліна, на відміну від старої дисципліни, як явище моральне і політичне повинне супроводжуватися свідомістю, тобто цілковитим розумінням того, що таке дисципліна і для чого вона потрібна.

Дисципліна в колективі — це цілковита захищеність, цілковита впевненість у своєму праві, шляхах і можливостях саме для кожної окремої особи."

В.О.Сухомлинський писав:

"Учіть вимогливості, найжорстокішої педантичності в питаннях моралі. Учіть своїх вихованців контролювати самих себе. З першого ж дня перебування дитини в школі ми вчимо її: якщо ти робиш щось на самоті, знай, що про тебе думає в цю мить найлюбиміша в світі людина — мама — і якщо ти робиш щось недобре, сподіваючись, що тебе ніхто не бачить, ти помиляєшся. Твій поганій вчинок болем відгукується в материнському серці. Вона бачить тебе, коли навіть і не бачить тебе. Вона з тобою, якщо навіть і немає з тобою. Ти прийдеш додому, і вона в очах твоїх побачить, що ти зробив щось негоже. Тому краще зразу ж розкажи про свій поганий вчинок. А ще краще -— не роби поганого. Пам'ятай, що на тебе завжди дивиться мама."

Особливості використання у моральному вихованні молодших школярів національної символіки.

Глибокі почуття патріота, поборника дружби народів, миру в усьому світі пробуджують в учнів символи Вітчизни-матері, Вічного вогню та інші святині народної пам'яті.

Кожен народ, нація має національну символіку, яка відображає важливі культурно-історичні традиції. Культурна спадщина українського народу зберігає філософські, політичні, моральні скарби народу. Народні символи втілюють у собі глибоку духовність, культурно-історичну пам'ять. Синівські почуття любові до рідного народу, отчого краю споконвіку виховували у дітей символи-обереги етнічної пам'яті - калина в лузі, верба над ставом, тополя край дороги - які в своїй сукупності символізують рідний край, землю, природу. Вони відігрівають серце, збагачують душу, надихають на творчу працю і подвиги.

Державні символи - Гімн, Герб, Прапор - святиня держави. З раннього дитинства необхідно виховувати в дітей повагу до державних символів, гордість за свою державу.