Рівень і

1.Ферменти, до складу яких входять йони металів називаються :

а) заквасками; б) металоферментами; в) каталізаторами; г) інгібіторами.

2.Вкажіть назву лікарського засобу, що належить до групи ферментних препаратів:

а) седалгін; б) нітрогліцерин; в) фенобарбітал; г) фестал; д) ферум – лек.

3.У якому інтервалі температур виявляється каталітична активність ферментів:

а) -10⁰С – 0⁰С; б) 0⁰С – 20⁰С; в) 10⁰С – 30⁰С; г) 10⁰С – 36⁰С; д) 10⁰С – 56⁰С.

Рівень іі

4.Визначення активності ферментів для діагностики захворювань називається:

а) ензимотерапією; б) системною ензимотерапією; в) ензимодіагностикою;

в) каталітичною активністю.

5. Проміжною стадією ферментативних реакцій є:

а) утворення активного центру ферменту;

б) утворення фермент – субстратного комплексу;

в) розпад проміжного комплексу на вихідний субстрат і фермент;

г) розпад проміжного комплексу з утворенням продуктів реакції і вивільненням ферменту.

6.Вказати вірне твердження:

а) швидкість ферментативних реакцій прямо пропорційна добутку концентрації ферменту та субстрату;

б) швидкість ферментних реакцій прямо пропорційна концентрації ферменту;

в) швидкість ферментних реакцій обернено пропорційна концентрації ферменту;

г) швидкість ферментних реакцій не залежить від концентрації ферменту.

Рівень ііі

7. Частина ферменту, яка бере участь у безпосередній взаємодії з субстратом має назву:

а) фермент – субстратний комплекс;

б) активний проміжний комплекс;

в) активний каталітичний центр;

г) активний центр ферменту.

8. Вказати послідовність стадій, за якими відбувається процес ферментативного каталізу за теорією Михаеліса – Ментен:

а) розпад проміжного комплексу на вихідний субстрат і фермент;

б) розпад проміжного комплексу з утворенням кінцевих продуктів реакції та вивільненням ферменту;

в) взаємодія активних центрів ферменту із субстратом та утворення фермент – субстратного комплексу.

Позааудиторна самостійна робота № 11

Тема: Біологічна роль дифузійних та мембранних потенціалів.

Потенціал дії та потенціал спокою

План

1. Поняття про дифузійний потенціал, механізм його виникнення.

2. Причини виникнення мембранного потенціалу.

3. Потенціал дії та потенціал спокою.

4. Біологічне значення дифузійного та мембранного потенціалів.

Час виконання: 2 години.

Мета роботи: ознайомитися з механізмами виникнення дифузійного та мембранного потенціалів та їх біологічним значенням.

У гальванічних колах, які складаються з двох напівелементів, що відрізняються складом розчинів (як в елементі Якобі - Даніеля) або концентрацією (концентраційні кола), крім потенціалів на межі електрод - розчин виникає додатковий потенціал на межі розчин - розчин. Цей по­тенціал називають дифузійним. Причиною його виникнення є різна швидкість руху катіонів та аніонів солі. Розглянемо причини виникнення дифузійного потенціалу на межі двох розчинів аргентум нітрату різної концентрації у срібному концентраційному елементі.

На мал. зображені два контактуючі розчини АgNO₃ різної ак­тивності. Внаслідок дифузії позитивні і негативні йони переміщуються від розчину з більшою активністю до розчину з меншою активністю. Нітрат-іони NO₃^- характеризуються більшою швидкістю переміщення, ніж йони Аргентуму Аg⁺. Унаслідок цього в розчині з меншою активні­стю солі виникає надлишок аніонів, а в розчині з більшою - надлишок катіонів. Отже, у цьому випадку розчин з меншою концентрацією солі набуває негативного заряду, а з більшою - позитивного, і виникає різни­ця потенціалів, яку називають дифузійним потенціалом.

Мал. 1 . Схема виникнення дифузійного потенціалу

Виникнення дифузійного потенціалу призводить до гальмування руху швидких та прискорення руху повільніших йонів. Величину дифузійного потенціалу обчислюють за рівнянням Гендерсона:

= * ln

де U- рухливість катіонів; V-рухливість аніонів.

Максимальну величину дифузійний потенціал має в розчинах кис­лот та лугів, оскільки у йонів Н₃О⁺ і ОН^- найбільша рухливість. Значно менша величина _d в розчинах солей. Наприклад, на межі поділу 0,1 і 0,001М розчинів НС1 дифузійний потенціал досягає величини 75 мВ, а на межі розчинів NaС1 тих самих концентрацій - 25 мВ.

Дифузійний потенціал виникає не тільки на межі поділу розчинів різної концентрації, а й у таких гальванічних колах, де контактують роз­чини з однаковою активністю йонів, але з різними за швидкістю руху катіонами чи аніонами.

Дифузійний потенціал суттєво ускладнює електрохімічні вимірю­вання, тому його зменшують. Для цього між розчинами різних концент­рацій вміщують проміжний розчин будь-якої солі, швидкість руху обох йонів якої приблизно однакова, наприклад, розчини КС1,NH₄СІ, NH₄N0₃ тощо. З'єднання електродних розчинів здійснюють сифоном (сольовим містком), заповненим агар-агаром, настояним на концентрованому роз­чині однієї із вказаних солей.

Близьким за своєю природою до дифузійного є мембранний по­тенціал. Якщо між двома розчинами є мембрана, яка вибірково про­пускає катіони і затримує аніони, то по обидві її сторони накопичуються йони протилежного знака і одна з них заряджається позитивно, а інша негативно, тобто виникає мембранний потенціал _м. Дифузія катіонів крізь мембрану не є нескінченною, оскільки їх притягують аніони, що залишилися по інший бік мембрани. На мембрані встановлюється рівно­вага між швидкістю дифузії та її електричним полем, потенціал якого визначають за рівнянням Нернста для ЕРС концентраційного кола:

_д =

де а_] та а₂- активності катіонів по різні боки мембрани, причому а₁ >a₂ Мембранні та дифузійні потенціали виникають у клітинах рослин­них та тваринних організмів і призводять до утворення різних біопотен­ціалів та біострумів. Мембранний потенціал може існувати без змін три­валий час.

Як відомо, нервова клітина людини складається з тіла клітини та одного довгого відростка діаметром 10^-5-10^-7 м, який називають аксо­ном. Клітина та аксон, що відходить від неї, оточені мембраною, тому концентрація йонів усередині клітини відрізняється від концентрації тих самих йонів у зовнішньому середовищі. Йонний склад нервової клітини та середовища наведений у табл. 1.