Література

Лікарська медична

В.Хендерсон

(1966)

Н.Роупер (1976)

Д.Джонсон

(1968)

К.Рой (1976)

Д.Орем (1971)

Потреби пацієнта

Потреби є наслідком змін, що відбуваються у фізіологічних і біохімічних системах організму. Людина розглядається як пасивний носій хвороби.

1.Нормально дихати.

2.Вживати достатню кількість їжі і рідини.

3.Виділяти продукти життєділяльності.

4.Рухатися і підтримувати потрібне положення тіла.

5.Спати і відпочивати.

6.Самостійно вдягатися і роздягатися, обирати одяг.

7.Підтримувати темпера--туру тіла в нормальних межах.

8.Дбати про особисту гігієну.

9.Дбати про власну безпеку і не шкодити іншим.

10.Підтримувати спілкування.

11.Виконувати релігійні обряди.

12.Займатися улюбленою справою.

13.Відпочивати.

14.Задоволь-няти свою зацікавле-ність.

1.Підтримання безпеки навколишнього середовища.

2.Спілкування.

3.Дихання.

4.Вживання їжі і рідини.

5.Виділення продуктів життєдіяльності.

6.Дотриман-ня особистої гігієни.

7.Регулювання температури тіла.

8.Рухова активність.

9.Робота, дозвілля, розваги.

10.Сексуальність.

11.Сон.

12.Вмирання

Потреби, пов’язані з поведінкою лбдини. Виділено 7 взаємопов’язаних підсистем поведінки. Потреба в балансі і рівновазі всередині підсистем:

1.Досягнен-ня: контроль над собою і власним оточенням.

2.Встанов-лення: близькі взаємовідносини з іншими людьми.

3.Агресивність: самозахист від загрози, самоствердження.

4.Залежність: залежність від інших.

5.Виділення: виділення продуктів життєдіяльності.

6.Травлення: підтримання цілісності організму, стану тілесного задоволення.

7.Сексуальність:-сексуальне задоволення.

Підтримання стану відносної рівноваги (адаптація).Подразники, які впливають на рівень адаптації:

-осередкові:

знаходяться в оточені людини;

-ситуаційні: виникають під час надання сестринської допомоги;

-остаточні системи: результат минулих переживань. Системи адаптації:

-фізіологічні (реакція на температуру, вологість, атмосферний тиск, їжу, рідину та ін.).

-я-концепція (бажання людини зрозуміти самого себе);

-роль-функція (зміна власної ролі у житті через певні обставини);

-взаємозалежність (прагнення людей досягти стану відносного балансу у різних взаємовідно-синах)

З групи потреб у самодогляді:

1.Універсальні:-достатнє споживання повітря;

-достатнє споживання рідини;

-достатнє споживання їжі;

-достатня змога виділення і потреби, пов’язані з цим процесом;

-збереження балансу між активністю і відпочинком;

-збереження балансу між часом усамітнення і часом у товаристві;

-уникання небезпеки для життя;

-стимулювання бажання відповідати певній соціальній групі.

2.Потреби, пов’язані зі стадією розвитку (від дитинства до старості і в період вагітності).

3.Потреби пов’язані з порушенням здоров’я:

-анатомічні зміни;

-фізіологічні зміни;

-зміни поведінки

Джерело проблем пацієнта

Порушення функцій анатомічних органів або фізіологічних систем

Хвороба, дитячий або старечий вік, недостатність сили волі у пацієнта, відсутність знань.

Інвалідність. Патологчні і дегенеративні зміни у тканинах. Нещасний випадок. Інфекційне захворюван-ня. Наслідки впливу чинників середовища.

Неспроможність змінити свою поведінку залежно від обставин (розбалансо-ваність системи поведінки)

Недолік або надлишок засобів і можливос-тей для застосування певного способу адаптації.

Якщо потреби самодогляду перевищу-ють можливості пацієнта, виникає необхідність у сесртинському втручанні

Спрямованність сестринсь-кого втручання

Сестра знайомиться з симптомами, описаними лікарем в історії хвороби, оцінює стан пацієнта і констатує факти: задишка, пронос тощо.

Втручання визначається неможливістю здійснювати догляд за собою.

Втручання визначається неможливістю здійснювати догляд за собою.

Втручання визначається зміненою поведінкою і причинами порушення поведінки.

Встановлен-ня ефективних способів адаптації у тих випадках, коли поведінка пацієнта дає привід для неспокою і виявлення подразників.

Втручання визначається дефіцитом самодогляду (відсутність знань, невміння виконувати окремі дії щодо самодогляду, нерозумінні важливості самодогляду)і здійсню-ється за активної участі пацієнта.

Мета догляду

Відновити діяльність фізіологічних і анатомічних систем до колишнього стійкого рівня.

Відновлення незалежності пацієнта під час задоволення ним фундамен-тальних потреб.

Задоволення усіх потреб

Відновити рівновагу у поведінці людини і визначити причини порушення.

Допомога в адаптації до постійно змінного навколишнього снредовища і розширення рівня адаптації в конкретній системі.

Встановлення поетапних цілей (короткострокових, проміжних і довгострокових) забезпечен-ня самодогляду

Способи сестринсь-кого втручання

Спрямовані на усунення порушень діяльності органа або системи; сестринські втручання практично однакові для різних пацієнтів

Спрямовані на виконання медичною сестрою лікарських призначень.

Спрямовані на задоволення потреб пацієнта (збільшення ступення рухомості, навчання навичкам самодогляду та ін.)

Контроль або обмеження поведінки якимись рамками. Захист від загрози та інших чинників, що сричиню-ють стрес. Пригнічення нефективних реакцій. Стимулювання до зміни поведінки, партнерство, опіка та ін.

Спрямовані на зміну подразника таким чином, щоб він діяв у межах рівня адаптації

6 способів сестринського втручання: 1) робити що-небудь за пацієнта;

2)спрямовувати дії пацієнта;

3)надавати фізичну підтримку;

4)надавати психологічну підтримку;

5)створюва-ти середови-ще для самодогляду

6)навчати пацієнта (його родичів)

Оцінка якості та результатів догляду

Не обов’язкова і зводиться до оцінки функцій анатомічних і фізіологічних систем організму.

Оцінюється відновлення незалежності пацієнта під час задоволення ним потреб

Проводиться безперервно. Оцінюється ступінь задоволення кожної потреби

Оцінку можна провести, якщо результати, на які сподіваються, пов’язані зі змінами навколиш-нього середовища. Зміна поведінки може бути зумовлена сестринським втручанням у зв’язку з функціональними змінами.

Оцінюється стан пацієнта. Сестринське втручання ефективне лише у тому випадку, якщо досягнуто мету у конкретних адапційних способах.

Оцінка ефективна, якщо відновлено рівновагу між можливостями і потребами в самодогляді. Хворий обходиться без сторонньої допомоги.

Роль медичної сестри

Зводиться до ролі помічника лікаря

Медична сестра – помічник лікаря; медична сестра-самостійний і незалежний спеціаліст

Незалежна-планування догляду. Залежна (допомога лікарям). Взаємозалежна-робота у складі бригади.

Допомога в діяльності лікаря, але робота незалежно від нього.

Спеціаліст, що допомагає адаптуватися до дії стресорів

Допомога пацієнту здійснювати самодогляд.