Напрямки прогнозування у воєнній сфері

v воєнно-політичне прогнозування аналізує характерні риси воєнної політики держав, виявляє ймовірні тенденції розвитку обстановки, розкриває спрямованість і інтенсивність дій агресивних сил, що можуть привести до створення воєнної небезпеки, напруженим відносинам, кризовим ситуаціям, до локальних конфліктів і світової війни;

v воєнно-економічне прогнозування має на меті визначити тенденції, динаміку розвитку воєнної економіки, різні її показники на прогнозований період; кількість і якість людських ресурсів; національний доход, засоби, які виділяються на військові потреби; запаси стратегічної сировини і матеріалів;

v воєнно-технічне прогнозування цілями свого дослідження має на меті прогнозування властивостей нової зброї і можливих термінів надходження її у війська супротивника, оцінка ступеня небезпеки масованого застосування ним нових засобів збройної боротьби і підготовка даних для вироблення вимог до вітчизняних зразків зброї і бойової техніки;

v прогнозування розвитку військового мистецтва покликано відповісти на наступні питання: яким буде воєнно-стратегічний характер майбутньої війни і якими способами може розв'язати її агресор; як захопити й утримати стратегічну ініціативу, яка буде роль різних видів збройних сил і родів військ у війні і як організувати і підтримувати взаємодію між ними; які особливості набудуть стратегічні операції, спільні операції родів військ, способи ведення загальновійськового, морського і повітряного бою; як здійснити прорив оборони супротивника і т.д.

У воєнному прогнозуванні застосовуються наступні методи:

v евристичне прогнозування (процес вивчення якісних і кількісних сторін майбутнього процесу, або явища, що протікає в голові людини з використанням сформованих у мозку моделей цього процесу.

v математичне прогнозування (у сучасних умовах це - використання швидкодіючих комп'ютерів з великим обсягом пам'яті);

v комбіноване прогнозування (на базі евристичного і математичного методів).

Командний склад Збройних Сил України повинен постійно удосконалювати свої прогностичні рішення.

Основними шляхами цього процесу є:

v постійне удосконалювання світоглядної і методологічної підготовки;

v розвиток творчої ініціативи і сміливості;

v навчання офіцерського складу теоретичним основам наукового передбачення і прогнозування;

v постійна участь у військових навчаннях, військових іграх, польових заняттях, командно-штабних навчаннях;

v удосконалювання воєнно-наукової роботи, наукових досліджень, участь у винахідницькій і раціоналізаторській роботі;

v підвищення рівня загальної і спеціальної підготовки;

v самовиховання.

Оцінка воєнно-політичної обстановки здійснюється певними суб'єктами і може виконуватись на повсякденному і теоретичному (науковому) рівнях. В першому випадку її суб'єктом може бути будь-яка людина, або соціальна група, а в другому - в найбільш повному і природному вигляді вона доступна перш за все зовнішнім політичним, державним і військовим органам.

Разом з тим, в оцінці воєнно-політичних ситуацій в тій чи іншій мірі приймають участь командири і штаби усіх рівнів. При цьому практичне значення має уміння кожного офіцера вірно оцінити основний зміст конкретної воєнно-політичної обстановки, розпізнати справжні причини її виникнення і загострення, зробити вірні висновки для своєї службової діяльності.

Серцевиною оцінки воєнно-політичної обстановки в мирний час є виявлення ступеня воєнної безпеки для незалежної України та її союзників, а також виробки ефективних контрзаходів по її нейтралізації з метою можливих воєнних варіантів розвитку даної ситуації. Досягнення цього передбачає виділення конкретних завдань оцінки воєнно-політичної обстановки і розробки певної послідовності їх рішень.

По-перше, на основі одержаних і відпрацьованих фактів виявляються і уточнюються найбільш суттєві риси і протиріччя сучасної епохи, основних напрямків світової політики.

По-друге, оцінюється воєнно-політична обстановка в сучасному світі (в глобальному масштабі): дається характеристика воєнно-політичних угрупувань і союзів, що протистоять один одному, їх воєнно-політичних курсів і воєнно-стратегічних цілей; розглядаються найбільш небезпечні вогнища міжнародної і воєнно-політичної напруги, причини їх виникнення; визначаються найважливіші фактори і тенденції зміни світової воєнно-політичної ситуації.

По-третє, додається детальна характеристика кожному елементу змісту воєнно-політичної обстановки на театрі воєнних дій, в регіонах, воєнно-географічних районах, стратегічних і оперативних напрямках, окремих країнах.

По-четверте, закінчується оцінка воєнно-політичної обстановки загальними висновками, які включають характеристику складу і розміщення воєнно-політичних сил (супротивники, союзники, нейтральні сили), визначення рівнів напруги і стабільності відносин між ними, загального співвідношення потенціалів воєнної могутності сторін, характеру створюваної ними воєнної загрози і шляхи її запобігання, а в умовах воєнного часу - можливостей їх конкретного впливу на хід війни і результати війни.

Загальна логічна послідовність важливіших операцій розробки воєнно-політичного прогнозу зводиться до наступних основних етапів (Академік І. В. Бестужев-Лада пропонує 12 етапів, професор Б. І. Краснов - 10, ми пропонуємо для оцінки воєнно-політичної обстановки 3 етапи):

v Перший етап - оцінка обстановки. Іде пошук і аналіз інформації, вибір необхідних методів, вивчення міжнародної ситуації, аналізується могутність своєї держави і супротивників, тощо.

v Другий етап - розробка прогнозу. Дається детальна оцінка кожного конкретного елемента воєнно-політичної обстановки. Дається відповідь: є загрози для України, чи ні; вірогідні конфлікти, в які може бути втягнута Україна.

v Третій етап - оформлення прогнозу в декількох варіантах; розробка рекомендацій воєнно-політичному керівництву, корегування прогнозу відносно зміни обстановки.

Таким чином, успішне вирішення теоретичних і методологічних проблем аналізу, оцінки і прогнозування воєнно-політичної обстановки дозволяє краще передбачити її можливі зміни, забезпечити підготовку Збройних Сил України до дій в будь-яких умовах обстановки і виробити запобігаючи ефективні контрзаходи.

Висновки: на сучасному етапі в політичній науці посилився інтерес до проблеми політичного прогнозування і головними причинами цього є ускладнення політичного процесу, зростання ролі прогнозування в усіх сферах суспільного життя. Актуалізація політичного прогнозування в Україні обумовлена складністю і суперечливістю процесів державного будівництва, трансформацією тоталітарного суспільства в демократичне.

Зміни у воєнно-політичній обстановці впливають на характер внутрішніх установ кожної держави. Від результатів її оцінки і прогнозування в значній мірі залежить оборонні зусилля незалежної України.