
- •Практикум з біогеохімії для екологів Навчальний посібник
- •Передмова
- •Частина і. Теоретичні основи експерименту в біогеохімії Розділ 1. Техніка лабораторної роботи
- •Посуд і обладнання
- •Види скла лабораторного призначення
- •Правила безпеки при роботі зі склом
- •Хімічний посуд
- •Основні операції і прийоми лабораторної роботи
- •Температурний режим
- •Осушення й осушувані
- •Фільтрування
- •1.2.4. Прожарювання
- •Методи поділу й очищення
- •Перекристалізація
- •Сублімація
- •Екстракція
- •Перегонка
- •Відомі класифікації методів аналізу
- •Хімічні методи аналізу
- •Якісний аналіз
- •Кількісний аналіз
- •Основи гравіметрії
- •Об’ємний аналіз
- •Фізичні методи аналізу
- •Активаційний аналіз
- •Спектральний аналіз
- •Метод ядерного магнітного резонансу (ямр)
- •Люмінесцентний аналіз
- •Радіометричний аналіз
- •Фізико-хімічні методи аналізу
- •Електрохімічні методи
- •Спектрофотометричний аналіз
- •Хроматографічний аналіз
- •Фотохімічний аналіз
- •Калориметрія
- •Біологічні методи аналізу
- •Біоіндикація
- •Біотестування
- •Математичні методи
- •Частина II. Практичні і лабораторні роботи Розділ 1. Біогеохімічне випробування
- •Правила техніки безпеки в хімічній лабораторії
- •Похибки вимірювань
- •Відбір проб компонентів біосфери
- •Відбір проб атмосферного повітря
- •Відбір проб ґрунту і мулів
- •Відбір проб води
- •Відбір проб завислої речовини
- •Відбір проб рослин
- •Відбір проб біосубстратів інших видів
- •1.4. Пробопідготовка живої речовини до аналізу
- •Загальні положення про хімічний склад літосфери і
- •Практична робота.
- •Біосистемах
- •Аналітичний контроль біогенних елементів
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Якісний нон чи реактив
- •Лабораторна робота.
- •Розділ 3. Дослідження компонентів біосфери в біогеохімії
- •Педосфера
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •IIі (гідролітічноїкислотності) /иМе(сн3соо)2
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Практична робота.
- •Гідросфера
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •До токсичності 802
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Жива речовина
- •Лабораторна робота.
- •Синє забарвлення комплексних адсорбційних сполук іоду.
- •(Розчин)
- •Приготов-
- •Практична робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Практична робота.
- •Біоіндикація
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Додатки
- •Кларки деяких хімічних елементів в літосфері і ґрунті (за даними о. II. Виноградова)
- •Коефіцієнти переведення рН ацетатної витяжки ґрунту в одиниці гідролітичної кислотності (за г. О. Білявським і л. І. Бутченко)
- •Типи і ступені засоленості ґрунтів залежно від концентрації солей (за н. І. Базилевич, є. І. Пайковою)
- •Література
Сублімація
Сублімація (от лат. виЬІіто - підніматись), або російською “возгонка” — це перехід речовини до газуватого стану, минаючи стадію плавлення, тобто рідку фазу. Цей процес випарювання твердої речовини при нагріванні з наступною конденсацією пари у твердий стан застосовують при очищенні камфори, бензойної кислоти, нафталіну, іоду. Сублімація - процес повільний, проводити його слід обережно, не припускаючи перегрівання, при температурі, нижчій за точку сублімації, щоб не допустити термічного розкладання речовини.
Прилад для сублімації дуже простий: нагрівають на плитці фарфорову чашку з речовиною, яка сублімується, закривають кружком фільтрувального паперу з отворами і зверху накривають лійкою, діаметр якої менший за діаметр чашки; трубочку лійки затикають ватним тампоном, а зверху охолоджують вологою тканиною. Сублімат конденсується на охолоджуваній поверхні лійки. Речовини, які повільно сублімують при атмосферному тиску, нагрівають у вакуумі в спеціальному приладі.
Перевага сублімації полягає в одержанні речовин високого ступеня чистоти навіть при роботі з мікрокількостями.
Екстракція
Під екстракцією, або екстрагуванням розуміють добування речовини з твердофазної суміші або з розчину (рідкої фази) за допомогою відповідного розчинника-екстрагента. Оптимальні умови цього процесу з рідкої фази можна визначити, користуючись законом Нернста: співвідношення концентрацій речовини (С), яка розчинена в двох рідинах, А і В, що не змішуються (напр., бензен і кода), і перебувають в рівновазі, при певній температурі є постійна величина:
Са
К= (1.1)
де С і С _ вміст речовини в розчинниках А і В;
К - коефіцієнт розподілу.
Екстракція буде ефективною, якщо розчинність даної сполуки в екстрагенті є вищою, ніж у фазі вихідного розчину, а коефіцієнт розподілу значно відрізняється від одиниці. Встановлено, що при К < 100 однієї екстракції недостатньо, якщо К > 100. екстракція легко здійснюється.
Таким чином, екстракція — це перехід речовини з однієї фази до іншої, більш близької їй хімічно і структурно, а екстракт - це екстрагент із захопленим з розчину (часто водного), суспензії або твердої речовини цільовим, (що добувається) продуктом. Основні прилади для екстракції і правила роботи описані в 1.1.3. Якщо речовину екстрагують з водної фази розчинниками, які є легші за воду (діетиловий етер, гексан, бензен), тоекстракт буде у верхньому шарі ділильної лійки після розшарування рідин. У випадку, якщо екстрагент важчий за воду (хлороформ, тетрахлорметан), то екстракт буде під водою в нижньому шарі.
Визначення закінчення екстракції роблять нанесенням краплі екстракту на скляну поверхню. Відсутність нальоту речовини після випаровування розчинника або відсутність
і. і ба рвлення екстракту при добуванні забарвлених речовин свідчать про закінчення екстракції. Сполучені витяжки в ділильній лійці підмивають від сторонніх домішок (кислот, основ, розчинників, іп хоплєних при екстракції) звичайно розчином соди або лугу, і не лоти або просто водою, у залежності від природи речовини, яку ■ і < трагують. Після промивання екстракт висушують відповідним ■є у 111увачем (див. 1.2.2), відфільтровують і відганяють розчинник.