- •Практикум з біогеохімії для екологів Навчальний посібник
- •Передмова
- •Частина і. Теоретичні основи експерименту в біогеохімії Розділ 1. Техніка лабораторної роботи
- •Посуд і обладнання
- •Види скла лабораторного призначення
- •Правила безпеки при роботі зі склом
- •Хімічний посуд
- •Основні операції і прийоми лабораторної роботи
- •Температурний режим
- •Осушення й осушувані
- •Фільтрування
- •1.2.4. Прожарювання
- •Методи поділу й очищення
- •Перекристалізація
- •Сублімація
- •Екстракція
- •Перегонка
- •Відомі класифікації методів аналізу
- •Хімічні методи аналізу
- •Якісний аналіз
- •Кількісний аналіз
- •Основи гравіметрії
- •Об’ємний аналіз
- •Фізичні методи аналізу
- •Активаційний аналіз
- •Спектральний аналіз
- •Метод ядерного магнітного резонансу (ямр)
- •Люмінесцентний аналіз
- •Радіометричний аналіз
- •Фізико-хімічні методи аналізу
- •Електрохімічні методи
- •Спектрофотометричний аналіз
- •Хроматографічний аналіз
- •Фотохімічний аналіз
- •Калориметрія
- •Біологічні методи аналізу
- •Біоіндикація
- •Біотестування
- •Математичні методи
- •Частина II. Практичні і лабораторні роботи Розділ 1. Біогеохімічне випробування
- •Правила техніки безпеки в хімічній лабораторії
- •Похибки вимірювань
- •Відбір проб компонентів біосфери
- •Відбір проб атмосферного повітря
- •Відбір проб ґрунту і мулів
- •Відбір проб води
- •Відбір проб завислої речовини
- •Відбір проб рослин
- •Відбір проб біосубстратів інших видів
- •1.4. Пробопідготовка живої речовини до аналізу
- •Загальні положення про хімічний склад літосфери і
- •Практична робота.
- •Біосистемах
- •Аналітичний контроль біогенних елементів
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Якісний нон чи реактив
- •Лабораторна робота.
- •Розділ 3. Дослідження компонентів біосфери в біогеохімії
- •Педосфера
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •IIі (гідролітічноїкислотності) /иМе(сн3соо)2
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Практична робота.
- •Гідросфера
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •До токсичності 802
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Жива речовина
- •Лабораторна робота.
- •Синє забарвлення комплексних адсорбційних сполук іоду.
- •(Розчин)
- •Приготов-
- •Практична робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Практична робота.
- •Біоіндикація
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Додатки
- •Кларки деяких хімічних елементів в літосфері і ґрунті (за даними о. II. Виноградова)
- •Коефіцієнти переведення рН ацетатної витяжки ґрунту в одиниці гідролітичної кислотності (за г. О. Білявським і л. І. Бутченко)
- •Типи і ступені засоленості ґрунтів залежно від концентрації солей (за н. І. Базилевич, є. І. Пайковою)
- •Література
Відбір проб компонентів біосфери
Випробування - основний метод вивчення компонентів біосфери, їхньої зміни в результаті забруднення, встановлення біогеохімічних і техногенних аномалій. Тільки шляхом випробування можна одержати достовірні дані про склад і стан природних об’єктів, особливостях антропогенного забруднення й інформацію для екологічного прогнозу.
Відбір проб атмосферного повітря
Відбір проб повітря здійснюється на стаціонарних (систематичні спостереження), маршрутних (за допомогою автолабораторії) і пересувних постах (разові спостереження).
Існують 3 способи відбору проб повітря; обмінний, вакуумний і аспіраційний. При обмінному способі проби повітря беруть з газоприймача (газові піпетки, посудини, гумова камера), пропускаючи досліджуване повітря крізь посудину в 10-разовому об’ємі або виливаючи з нього індиферентний розчин. Вакуумний спосіб відбору здіснюється в евакуйовані посудини; на місці відбору проб посудину відкривають і досліджуване повітря його заповнює. Для аспіраційного способу відбору необхідний аспіратор, що реєструє кількість протягненого повітря, і поглинальні прилади.
Незважаючи на складність аспіраційного методу, його застосування є широко поширеним. Принцип відбору полягає в тім, що повітря з певною швидкістю пропускається крізь поглинальні прилади — скляні посудини різних конструкцій; найбільш розповсюджені зображені на рис. 1.8 (ч. І). Поглинальні прилади використовуються для пропускання повітря крізь рідкі сорбенти - речовини, здатні поглинати визначуваний інгредієнт повітря. Як рідкі поглиначі для газоподібних речовин за принципом хімічної адсорбції використовують розчини кислот, основ, солей, органічних речовин і навіть звичайну воду, напр., БО, з повітря поглинається лугом; гідроген ціанід — водою (бідистиллят); фтор — розчином калій іодиду; N02” розчином суміші ІМ-(І-нафтіл)- етилендіаміну і сульфанілової кислоти.
Крім рідких, існують тверді поглиначі, дія яких базується на фізичній адсорбції. До них відносяться речовини гідрофобної природи: активоване вугілля, торф, кокс, синтетичні мікропористі органічні матеріали (порапак і полісорб) і гідрофільні неорганічні речовини — силікагель, молекулярні сита. Головною характеристикою цих адсорбентів різних марок є висока питома поверхня (200- 1000 м2/г). Тверді адсорбенти завантажують у спеціальні сорбційні грубки, зазвичай 7 см завдовжки і діаметром 4 мм.
Для прокачування повітря крізь розчини поглинальних приладів можуть використовуватися водоструминні насоси, компресорні установки, ежекторні аспіратори, напр., марки АЗРА; спеціальні, заводського монтажу електроаспіратори (М-822, ЗА-1, ЗА-2, ЗА-2С) - прилади, що дозволяють заміряти об’єм повітря, знаючи постійну швидкість його прокачування. Апарат працює від мережі змінного струму (220 В) і забезпечує добір 4 проб повітря з різними швидкостями прокачування 0,1; 1; 5; 20л/хв.У польових умовах можна використовувати карбюратор автомобіля. Існують переносні малогабаритні моделі електроаспіраторів ПМБ, ПРГ, І ІМЗ, ПМП - мембранні насоси для прокачування повітря.
Оптимальний об’єм повітря (Г), необхідний для визначення токсичних домішок із заданою точністю при відборі проби повітря з рідким поглиначем визначається за формулою:
у-
V ■к-гдк ’ (!-6)
п
де А — нижня межа визначення в аналізованому об’ємі, мкг; Уд - об’єм проби, мл; V — об’єм проби, узятий для аналізу, мл; ГДК - гранично допустима концентрація аналізованої речовини, мг/м3; /і - коефіцієнт, звичайно 0,5, що відповідає частці ГДК.
При відборі проб повітря з використанням твердих сорбентів оптимальний об’єм повітря для аналізу обчислюють за формулою:
у А
ГДК• (1-7)
Тверді часточки (пил, сажа) і аерозолі з повітря визначають прокачуванням повітря крізь фільтри, що тримаються у фільтро- тримачах. Фільтри аерозольні (АФА) виготовлені з волокнистих матеріалів: ацетилцелюлози (АФА-ХА і АФА-АХА-18), полісти- рену (АФА-ХС), поліхлорвінілу (АФА-ХП), скловолокна (ФСВА); текстилю з тонкошаровим активованим вугіллям (АФАС-У); волокон, просочених хімічними речовинами для досягнення високого ступеня захоплення досліджуваемого компоненту у вигляді аерозолю або пилу. Новий вид фільтрів - тришаровий, типу ФПАР, дозволяє затримувати частки аерозолю більш 1 мкм на верхньому і 0,5 мкм на внутрішньому шарі.
Запитання до контролю знань
Які існують способи відбору проб атмосферного повітря?
Чи мають відношення до фільтрів молекулярні сита?
Оптимальний об’єм повітря для визначення аміаку -2 л. Як зміниться об’єм повітря, необхідний для аналізу, якщо ГДК аналізованого інгредієнта є меншою за ГДКШ ?
