
- •Практикум з біогеохімії для екологів Навчальний посібник
- •Передмова
- •Частина і. Теоретичні основи експерименту в біогеохімії Розділ 1. Техніка лабораторної роботи
- •Посуд і обладнання
- •Види скла лабораторного призначення
- •Правила безпеки при роботі зі склом
- •Хімічний посуд
- •Основні операції і прийоми лабораторної роботи
- •Температурний режим
- •Осушення й осушувані
- •Фільтрування
- •1.2.4. Прожарювання
- •Методи поділу й очищення
- •Перекристалізація
- •Сублімація
- •Екстракція
- •Перегонка
- •Відомі класифікації методів аналізу
- •Хімічні методи аналізу
- •Якісний аналіз
- •Кількісний аналіз
- •Основи гравіметрії
- •Об’ємний аналіз
- •Фізичні методи аналізу
- •Активаційний аналіз
- •Спектральний аналіз
- •Метод ядерного магнітного резонансу (ямр)
- •Люмінесцентний аналіз
- •Радіометричний аналіз
- •Фізико-хімічні методи аналізу
- •Електрохімічні методи
- •Спектрофотометричний аналіз
- •Хроматографічний аналіз
- •Фотохімічний аналіз
- •Калориметрія
- •Біологічні методи аналізу
- •Біоіндикація
- •Біотестування
- •Математичні методи
- •Частина II. Практичні і лабораторні роботи Розділ 1. Біогеохімічне випробування
- •Правила техніки безпеки в хімічній лабораторії
- •Похибки вимірювань
- •Відбір проб компонентів біосфери
- •Відбір проб атмосферного повітря
- •Відбір проб ґрунту і мулів
- •Відбір проб води
- •Відбір проб завислої речовини
- •Відбір проб рослин
- •Відбір проб біосубстратів інших видів
- •1.4. Пробопідготовка живої речовини до аналізу
- •Загальні положення про хімічний склад літосфери і
- •Практична робота.
- •Біосистемах
- •Аналітичний контроль біогенних елементів
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Якісний нон чи реактив
- •Лабораторна робота.
- •Розділ 3. Дослідження компонентів біосфери в біогеохімії
- •Педосфера
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •IIі (гідролітічноїкислотності) /иМе(сн3соо)2
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Практична робота.
- •Гідросфера
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •До токсичності 802
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Жива речовина
- •Лабораторна робота.
- •Синє забарвлення комплексних адсорбційних сполук іоду.
- •(Розчин)
- •Приготов-
- •Практична робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Практична робота.
- •Біоіндикація
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Лабораторна робота.
- •Додатки
- •Кларки деяких хімічних елементів в літосфері і ґрунті (за даними о. II. Виноградова)
- •Коефіцієнти переведення рН ацетатної витяжки ґрунту в одиниці гідролітичної кислотності (за г. О. Білявським і л. І. Бутченко)
- •Типи і ступені засоленості ґрунтів залежно від концентрації солей (за н. І. Базилевич, є. І. Пайковою)
- •Література
Спектрофотометричний аналіз
*
Спектрофотометричний аналіз включає сукупність інструментальних і візуальних методів, в основі яких лежить здатність речовин поглинати світло УФ, видимої і 14 областей довжин хвиль.
♦ Колориметричний аналіз (від лат. color — колір) — візуальний метод, різновид фотоколориметри, заснований на встановленні концентрації розчиненої забарвленої сполуки за інтенсивністю забарвлення або відтінку. У ході аналізу звичайно ішкористовують підходящий реагент, а після завершення реакції порівнюють з кольором серії стандартів з відомими концентраціями. Метод є швидким і простим, однак недостатньо трчним; нижня межа встановлюваних концентрацій варіюється від 10'8 до 10'3моль/л. Метод застосовний в біогеохімічних польових і лабораторних експрес-дослідженнях.
*Фотометричний і спектрофотометричний аналіз розчинів і твердих речовин базується на вивченні спектрів поглинання в ультрафіолетовій (200 - 400 нм), видимій (400 - 760 нм) і інфрачервоній (760 - 50000 нм) областях спектру; тому цей метод також відноситься до адсорбційної спектроскопії, а для видимої області поглинання виділяють фотоколориметрію. Про теоретичний зміст методу, в основі якого лежить закон Бугера- Ламберта - Бера, див. ч. II, 3.2.7.
Принцип методу полягає у визначенні оптичної густини аналізованої забарвленої речовини і наступному знаходженні її концентрації за попередньо побудованим калібрувальним графіком D = f(c). Методи надзвичайно чутливі (10 8 %), а методики фотоколориметричного визначення розроблені майже для всіх хімічних елементів.
215
250
500
300 350 400
Довжина
хвилі, нм Рис. 2.5. Одночасне визначення
забруднень Fe,
Pb,
Си
і Sn
(за
G.E.
James)
Приладами для здійснення цих аналізів є фотоелектро- колориметри (ФЭК- 60, КФК-2), спектрометри для видимої області спектра, УФ- і 14- спектрофотометри. Сучасний спектрофотометр із діодною матрицею (НР 8452 А) здатний зареєструвати повний спектр в інтервалі 190 - 820 нм за 0,1 с з високою відтворюваністю. У сполученні з методами хемометрики цей прилад дозволяє швидко і надійно проводити багатокомпонентний аналіз, напр., одночасне визначення важких металів в інтервалі концентрацій 5 — 20 мкг/мл, (рис. 2.5).
Спектрофотометричний інструментальний аналіз має високу чутливість і можливість використання для широкого кола сполук біогенних елементів, визначення полютантів: нафтопродуктів, фенолів, детергентів, добрив, катіонів важких металів у вигляді забарвлених комплексів.
Різновидом оптичних методів аналізу є нефелометрія (від грецьк. УБфєХє - хмара) - метод вивчення дисперсних систем, що базується на вимірі інтенсивності світлового потоку, розсіяного диспергованими частками. Виміри в нефелометрії підкоряються законові Релея:
ЛЩ2
1р=10К~4-> (2.14)
/і
де І — інтенсивність розсіяного світла; І0 — інтенсивність падаючого світла; К - коефіцієнт пропорційності; X - довжина хвилі падаючого світла; N - загальне число часток; V - об’єм частки. Відношення інтенсивності світла, що пройшло крізь розчин до вихідного потоку — внутрішнє пропускання, пов’язане з концентрацією досліджуваного розчину законом Бугера - Ламберта - Бера.
Нефелометрія вимагає певних умов виконання: осади мають бути важкорозчинними, розчини — свіжоприготовленими і розведеними, обов’язковою є побудова калібрувального графіка.
Іефелометричні порівняння приблизно можна проводити візуально, порівнюючи досліджуваний розчин зі шкалою стандартів,
риготовлених із заздалегідь відомою концентрацією. Для точного встановлення концентрації використовують прилади - фотометри- пефелометри, (напр., ЛМФ-72), призначені для виміру величини пропускання або оптичної густини зразків, за величиною якої знаходять концентрацію за графіком.
Запитання для контролю знань
У чому принципова відмінність нефелометрії від спектрофотометрії?
Наукові інтереси яких учених стосуються проблем і иітлопоглинання і світлорозсіювання?
Що є спільним між спектрофотометром і фотоелектро- і.олориметром і чим вони відрізняються?