5. Адміністрування податків

Адміністрування федеральних податків покладено на фіскальне відомство США – Службу внутрішніх доходів (СВД, Internal Revenue Service, ІRS), котра входить до складу Міністерства фінансів. Очолює СВД директор (Commissioner), який приймає рішення при участі головного радника (Chef Counsel). Призначення СВД (ІRS Mission): «Забезпечити в американських платників податків високоякісними послугами, допомагаючи їм усвідомити й виконати податкові зобов'язання, при неухильному дотриманні податкового законодавства та справедливому ставленні до всіх».

СВД діє згідно з положеннями Податкового кодексу США (U.S. Іпternal Revепие Соdе), до якого додано Білль прав платників податків (Taxpauer Bill of Rights). Оn-lіnе обсяг Податкового кодексу займає 24 мегабайти, містить 3,4 мільйона слів. У друкованої варіанті в книзі великого формату (21 х 28 см) Кодекс налічує 75 сторінок (без врахування чималих офіційних коментарів і докладних пояснень). Американський Податковий кодекс – 26-та частина (Тitle) консолідованого Кодексу США (U.S. Сodе) у складі 49 частин з інших галузей права і державної діяльності.

При СВД знаходиться Служба захисту прав платника (Office of the Taxpayer), представники якої виконують функції свого роду омбудсменів по захисту інтересів платників. Передбачено особливу юридичну процедуру taxpayer suit – позов платника податків до властей, щоб запобігти нецільовому витрачанню бюджетних коштів, фактично належних платникам податків.

За своїм статусом СВД відноситься до типу напівавтономних податкових адміністрацій з наглядовою радою, чим істоті відрізняється від фіскальних відомств Німеччини і Франції. Наглядова рада (IRS Oversight Board) – колегіальний орган з 9 членів, який оцінює всю діяльність СВД. Крім членів, призначених Президентом, до її складу входить сам директор СВД, а також Генеральний інспектор казначейства для податкової адміністрації (Тreasureinspector-general for tax administration) як незалежна зовнішня інстанція.

Структурно СВД поділено на дев’ять департаментів, вісім із яких стосуються внутрішньої організації роботи Служби. Безпосередньо платників торкається діяльність лише Департаменту оподаткування (Tax Compliance) у складі п'яти підрозділів:

1) Експертизи та інформації (Examination),

2) Апеляцій (Appeals),

3) Збору податків (Collections),

4) Кримінальних розслідувань (Criminal Investigations),

5) Міжнародних операцій (International Operations).

Основні напрями фіскально-адміністративної діяльності СВД зосереджені в чотирьох функціональних управліннях, створених за ознакою найбільш важливих категорій платників:

1. Оподаткування заробітної плати та інвестицій,

2. Оподаткування великого і середнього бізнесу,

3. Оподаткування малого бізнесу та само зайнятості,

4. Податкових пільг та оподаткування державного сектору.

На центральний апарат СВД покладено задачі організації роботи відомства та реалізації податкової політики. Безпосередньо адміністрування податків здійснюють на місцях. У країні діють 4 регіональні податкові служби за географічною ознакою: Північна, Південна, Центральна, Західна, до складу яких входять 33 окружних податкових служб (district tax offices) з численними місцевими відділами (local offices). Останні виконують функції по мобілізації федеральних податків, перевірці декларацій, проведенню податко­вих. розслідувань. Податкова інформація від 10 сервісних центрів (IRS Campuses) по електронній обробці документації стікається до електронного «мозку» СВД – Національного комп'ютерного центру. Центр аналізує інформацію та за комп'ютерною програмою відбирає податкові декларацій для контролю.

У 2009 ф. р. СВД зібрав 1,9 трлн дол. податків, а комп’ютерний центр обробив 236 млн. декларацій, з яких під перевірку попало менше 1%. Однак СВД – потужна і грізна організація, «супермен» серед державних установ. Американці вважають, що ніколи й нікому не варто недооцінювати компетенцію і силу СВД, пам’ять її комп'ютерів, професіоналізм її персоналу.

Органи і порядки адміністрування податків у штатах настільки різноманітні, що немає двох штатів з однаковою організаційною структурою фіскальних відомств. Це наслідок колоніальних часів, коли регіони тепер єдиної країни були розірвані. У половині штатів податкові служби носять назву департамент доходів (Department of revenue). Серед інших найменувань: Арканзас – Департамент фінаyсів та адміністрації; Нью-Гемпшір – Департамент адміністрації і доходів; Каліфорнія – Палата франшизних податків (Franchise board), тобто податків, переданих у відання властям штату; Кентуккі – Кабінет доходів; Айдахо – Податкова комісія штату та ін. У деяких штатах глава податкової служби обирається населенням.

Місцеві податки адмініструють фіскальні служби органів самоуправління територіальних громад. Повного аналога вітчизняній податковій інспекції в США не існує. Функціонально найближче до неї низовою інстанцією податкової адміністрації в США можна вважати соипtу tах оffiсе – податкову службу графства (тауна, тауншіпа, міста) з тією різницею, що в Україні інспекція адмініструє державні і місцеві податки, а в США – лише місцеві.

Місія і мета діяльності мають формулювати всі податкові органи: зверху – донизу. Наприклад, місія податкової служби графства Тravis (штат Техас) визначено дуже просто: оцінювати майно, збирати і при потребі відшкодовувати майнові податки. Реєструвати транспортні засоби, а також тих осіб, які мають право голосу на виборах. Мета діяльності більш змістовна: створювати сприятливі умови для росту зайнятості та рівня життя, бути лідером в обслуговуванні населення, нести відповідальність перед платниками графства, надавати послуги вищої якості.

З даного прикладу помітно, що податкові органи виконують нефіскальну функцію – ведуть облік виборців. У 2006-2009 рр. проводився експеримент по передачі збирання податкового боргу приватним організаціям, тобто в порядку аутсорсингу.

Американці по праву гордяться масовою добровільною сплатою податків, що знімає величезний тягар роботи і відповідальності з фіскальних органів. Щоправда, добровільна сплата – результат не однієї громадянської свідомості платників. Велику роль відігріє загроза суворих законів, невідворотність покарань, ефективна діяльність податкової служби. Податковий аудит залишається першою необхідною складовою адміністрування податків.

У силу міжнародної однотипності фіскально-адміністративних технологій у демократично-правових державах методи роботи американських і українських податківців відрізняються мало. У США проводять виїздні перевірки (field audits) і документальні (камеральні) перевірки (correspondence audits), що нагадує контрольну практику податкових інспекцій в Україні. У нас результати перевірки оформляють актом, у США – звітом (revenue agent’s report). У США, як і в Україні, увагу зосереджено на джерелах потенційного податкового ризику для фіску: великих платниках, малому бізнесі з немалими доходами і претензіями на пільги, на платниках з репутацією податкових правопорушників. Під підозрою знаходяться також господарюючі суб'єкти, котрі переважно мають справу з готівкою (кафе, дрібні майстерні і т. ін.).

Викликають інтерес деякі подробиці фіскально-адміністративних технологій, використовувані податковими орга­нами США.

Обробка паперових податкових декларацій платників податку на доходи фізичних осіб має тривати не більше 40 днів; термін відповідей на письмові запити не повинен перевищувати 40 днів. Функціонеру податкової служби для відповіді на запити по телефону відводиться 5 хвилин, на вирішення скарг платників – не більше 5 робочих днів, на реєстрацію нового бізнесу – 4 дні.

При перевірці податкоспроможності (tax liabilities) платників функціонери СВД мають право доступу до всіх можливих джерел інформації, в т.ч. до документів третьої сторони (банків, страхових компаній, пенсійних фондів та ін., а також інших державних установ). СВД самостійно без участі представників інших урядових інстанцій може проводити обшуки при умові наявності ордера. Однак, на відміну від деяких країн, наприклад Австрії, права доступу в ділові приміщення та оселю чи на арешт документів без згоди платника і ордера СВД не має.

Аби мінімізувати податковий борг СВД наділена повноваженнями:

1) відстрочити чи розстрочити сплату податку;

2) дозволити сплатити податок третій стороні;

3) здійснити арешт активів боржни­ків і навіть реалізувати їх на покриття боргу;

4) компенсувати дебіторську податкову заборгованість за рахунок кредиторської;

5) припинити державні виплати боржнику;

6) перекласти податковий борг компанії на її директорів;

7) ініціювати банкрутство фірми-боржника.

Ця сторона адміністрування в США ще порівняно ліберальна. В деяких країнах арсенал заходів набагато ширший, включаючи, на­приклад, розголошення імен податкових боржників, заборону виїзду за кордон та ін.

США першими з країн ОЕСР у 1986 р. ввели у вжиток електронні декларації на доходи фізичних осіб, з 2004 р. – на прибуток корпорацій. У 2009 ф. р. майже 50% всіх декларацій і 66% з податку на доходи фізичних осіб надійшло в електронній формі; персонал СВД дав відповідь на 68 млн. запитів з боку платників; кількість відвідувань веб-сайту СВД склала майже 300 млн. Збирання 100 дол. податкових надходжень обходилося СВД у 50 центів трат.

Аби полегшити адміністрування для платників податків, задіяні всі сучасні методи внесення платежів: чеком по пошті, особисто через банк або безпосередньо в податковій інспекції, через банк по телефону, через банк по Інтернету, кредитною карткою та деякі інші. По електронних каналах податкові органи мають доступ до реєстрів платників, до легальних баз даних, різного роду повідомлення розсилають лише по е-mail.

За оцінками Світового банку та аналітичної фірми Рricewaterhouse Coopers ефективність адміністрування податків у США на початок 2011 р. характеризували такі показники: кількість податкових платежів протягом року – 11; затрати часу, пов'язані з оформленням та сплатою податків – 187 годин; норма оподаткування комерційного прибутку – 46,8%; місце в загальному рейтингу за простотою та зручністю податкової системи - 62.

Для України відповідні показники склали: 135 платежів; 657 (!) годин; 55,5%; 181 місце із 183. Вочевидь існування великих резервів удосконалення вітчизняної податкової системи та підвищення ефективності адміністрування.