4. Місцеві податки та оподаткування племен індіанців

У США налічується близько 80 тис. різного роду органів місцевого самоуправління (міста, графства, шкільні округи та ін.), кожен із яких справляє податки. В табл. 3.8 представлено структуру доходів місцевих бюджетів.

Таблиця 3.8

Питома вага окремих джерел у доходах місцевих бюджетів (2006-2007 ф. р.)

Штати	Гранти штатів і федерації (%)	Місцеві податки (%%)			Неподаткові, доходи, збори (%)
		з майна	інші по­датки	разом мі­сцевих податків
Всього по США	38,3	27,9	10	38,9	22,8

Джерело: [Андрущенко та ін., 2012, с. 50].

Найбільше фіскальне значення в доходах місцевих органів влади, яких у країні понад 80 тис., має майновий податок (property tax). Оподатковуються нерухоме майно (земельні ділянки, будинки, квартири, інші приміщення побутового й комерційного призначен­ня), а також такі об'єкти особистої власності, як автомобілі, яхти і т. ін.

У структурі податкових надходжень місцевих бюджетів податки на майно в цілому по країні складають 71% (дані 2007-2008 ф. р.). Однак частка податків на майно по відношенню до всієї суми доходів місцевих бюджетів складає близько 30%, лише в семи штатах із 50, перевищуючи 40%. Коли взяти до уваги величину федеральних і штатних дотацій, втрачають свою категоричність твердження про абсолютне фіскальне домінування податків на майно в доходах місцевих бюджетів у США.

Будівельно-житловий сектор поряд з автомобільною промисловістю – локомотиви американської економіки. Все, що стосується цих галузей, знаходиться в центрі уваги, зокрема і тому, що умови оподаткування домівок впливають на вибір місця проживання та виходу на пенсію. Ставки місцевих податків на житлові приміщення регламентують власті штатів, лімітуючи висоту ставок у залежності від регіональних умов і цін на нерухомість. Так, на кожні 1000 дол. ринкової вартості будинку податкова ставка в штаті Луїзіана 1,72 дол., а в штатах Вісконсин і Техас – 18 дол., у десять разів вище. Врятуватися під податку на житло неможливо, але відносно нього діє ряд пільг: неоподатковуваний ліміт вартості будинку; заморожування вартості по досягненню власником певного вік (65, 70 років), відстрочка платежів та ін.

Отже, на відміну від податку на нерухомість в Україні американський податок установлено на її вартість.

Податку на землю (land tax) – різновиду податку на майно – підлягають земельні ділянки, в т. ч. під житловими, комерційними й виробничими приміщеннями, крім сільськогосподарських земель та площі під особистим житлом власника. За умовами 2010 р. землі у приватній власності сумарною ринковою вартістю до 376 тис. дол. не оподатковуються. Податок справляється з роз­рахунку 100 дол. плюс нарахування за пільговою ставкою 1,6% вартості від 376 тис. дол. до 2 млн. 299 тис. дол., а зверх того – 2%.

Загалом частка податків на нерухомість у доходах місцевих бюджетів сягає 70 %, у доходах бюджетів штатів – 1,6  %.

Через неможливість осягнути всю масу фіскальних норм на місцях по інших податках візьмемо для прикладу місцеві податки у штаті й місті Нью-Йорк. У більшості штатів, за винятком трьох, місцеві органи на додаток до штату також збирають податок із продаж (sales tax). У штаті Нью-Йорк ставка штатного податку з продаж – 4 %, у графствах і містах – 8% або близько того.

Умови справляння New York city personal income tax з подружжя при умові подачі спільної податкової декларації демонструє табл. 3.9.

Таблиця 3.9

Податок на доходи фізичних осіб у м. Нью-Йорк (2009-2010 ф. р.)

Оподатковуваний доход (дол.)	Повна податкова ставка + 14% надбавка
21600 або менше	2,907% від суми доходу
Понад 21600, але не більш 45000	628 дол. + 3,534% з суми понад 21600
Понад 45000, але не більш 90000	1455 дол. + 3,591% з суми понад 45000
Понад 90000	3071 дол. + 3,648% з суми понад 90000

Джерело: [Андрущенко та ін., 2012, с. 51].

До сплати податку залучаються всі нью-йоркці, а також нерезиденти в частині тих доходів, які вони одержали, перебуваючи в місті. Декларування доходів уніфіковане з подачею податкової декларації штату Нью-Йорк. Податок адмініструє Департамент оподаткування і фінансів.

Місцевий податок на прибуток корпорацій приносить органам самоуправління менше 1% доходів. Справляють його лише в шести штатах, середньозважена ставка складає 6,47%. Помітне фіскальне значення даний податок зберігає тільки у м. Нью-Йорк і федеральному окрузі Колумбія, тому американські економісти заговорили про відмирання податку на прибуток корпорацій не лише на місцевому, але й на штатному рівні.

У типовому місцевому бюджеті податкові доходи, як правило, незначно переважають неподаткові. До неподаткових надходжень відносять збори за платні послуги з боку властей (charges, liguor store revenue); тарифи за комунальні послуги (utility revenue), доходи від полісів по страхуванню життя (insurance trust revenue), а також різного роду численні ліцензії, в т. ч. на право торгувати харчовими продуктами, спиртним, тютюновими виробами, також за дозвіл тримати домашніх тварин.

Неповторна риса податкової системи США – оподаткування корінного населення Америки (індіанців), котре ще зберегло племінну організацію. Йдеться про унікальний податковий режим стосовно окремої етнічної групи, чисельність якої складі близько 3 млн. (1 % населення США).

За договорами з федеральним урядом понад 500 індіанських племен мають статус суверенних націй у межах виділених їм територій – 310 резервацій (Indian country) загальною площею 225 млн. кв. км. У жителів резервацій подвійне громадянство: США і свого племені. Вони користуються податковим імунітетом щодо федерального податку з фізичних осіб і штатних податків. Від ліцензійних зборів звільнено реєстрацію автомобілів та інших транспортних засобів. Оподаткування на території резервацій обмежене податками:

1) з продаж на спиртні напої, в т. ч. і для індіанців;

2) продаж при купівлі товарів «блідолицими» (не індіанцями), а також тими індіанцями, які виписалися з реєстру свого племені;

3) на нерухоме майно за приватизовані земельні ділянки на території резервації.

За межами резервацій індіанці сплачують податки на загальних підставах.

Особливо значні доходи племен від азартних ігор. Так, знамените в минулому плем'я команчів чисельністю 14 тис. осіб має бюджет обсягом 41 млн. дол., більша частина яких отримана від казино і туризму. Доходи племені semione на 90% складаються з податків на казино і ресторани. Плем'я crow формує бюджет (25 млн. дол.) в основному за рахунок роялті за видобуток корисних копалин на території своєї резервації. Загальна сума доходів племен від оподаткування грального бізнесу в 2008 р. склала близько 27 млрд. дол.

Оподаткування азартних ігор, тютюнових виробів, спиртних напоїв і бензину здійснюється на основі угод резервацій з урядами окремих штатів, що не завжди обходиться без торгових війн і суперечностей.

Адміністрування податків у резерваціях здійснюють нечисленні, мінімально забюрократизовані податкові служби, а в деяких штатах (Дакота та ін.) – податкові органи штату на основі договорів з племенами.

Деякі американські автори приймають за податок так званий потлач (potlatch) – традиційну церемоніальну роздачу дарів членам племені. Подібно до оподаткування потлач забезпечує (пере)розподіл благ і доходів. Зокрема через процедури потлачу розподіляються прибутки від здачі в оренду земель, а також діяльності підприємств, якими володіє плем'я. Протиприродний з комерційної точки зору характер потлачу пояснює інтерес до цього феномена з боку західних соціологів. Справді, викликає подив принцип потлачу – статус і авторитет ставиться в залежність не від володіння матеріальними цінностями, а від бажання позбутися їх на вигоду іншим людям. Нам би в Україну таку соціальну установку для деяких платників податків!

Фіскальний статус індіанських племен у США – рідкісний приклад оподаткування за ознакою юрисдикції окремої етнічної групи. Досі цей досвід не висвітлювався у вітчизняній фінансовій літературі.