Неоподатковуваний мінімум і знижки оподатковуваного доходу для податку на доходи фізичних осіб (дол.)

Види пільг	2001 р.	2005 р.	2010 р.
Неоподатковуваний мінімум (personal exemptions)	2900	3200	3650
Податкові знижки (standard tax deductions):
- подружжя зі спільною де­кларацією (failing jointly)	7600	10000	11400
- самотні (single)	4550	5000	5700
- домогосподарство (head of household)	6650	7300	8400
Податкова знижка для слі­пих і/або осіб, старших 65 років:
- для подружжя;	900	1000	1100
- для самотніх і домогосподарств	1100	1200	1400

Джерело: [Андрущенко та ін., 2012, с. 40].

Може статися так, що сукупний ефект усіх пільг і знижок взятих разом, в змозі скоротити величину доходу до неоподатковуваної суми. На такий випадок передбачено альтернативний мінімальний податок (АМП, alternative minimum tax). Тобто, даний податок навмисно запровадили, щоб не допустити повного зведення податкового зобов'язання нанівець.

Розрахунок АМП здійснюють наступним чином: доходи платників, вищі 75 тис. дол., перераховуються заново, не приймаючі до уваги пільги і знижки, в тому числі особисту пільгу і стандартну знижку. Визначений у такий спосіб дохід зменшують на суму спеціально передбаченої знижки (46200 дол. для самітних, 69950 дол. для подружжя). Одержану в результаті суму доходу оподатковують за ставкою 26% з перших 175 тис. дол., 28% – з більших доходів.

Не обов’язково сума визначеного АМП виявиться вищою від основного податку, нарахованого у звичайному (regular) порядку. Але, якщо вища, то відповідну суму стягують у бюджет. Розрахунки виконує сам платник і відображає в податковій декларації стандартної форми (табл. 3.4).

Таблиця 3.4

Умовний розрахунок податкового зобов’язання на доходи фізичних осіб

Показники	Мінус / =	Сума	Сума
Валовий доход із різних джерел (gross income)	Мінус: знижки і вилучення з валового доходу		$xxx,x
			$xx,x
= Скоригований валовий доход (adjusted gross income)	Мінус: знижки і пільги	$x,x	$xxx,x
= Оподатковуваний доход (taxable income)	Нарахування податку за шкалою податкових ставок		хx%
= Сума податку (gross tax)	Мінус: податкові кредити і аванси		$xx,x $x,x
= Податкове зобов’язання або повернення сплаченого податку (tax due / tax refund)			$xx,x

Джерело: [Андрущенко та ін., 2012, с. 41].

Навіть при використанні всіх законних методів ухилення від податків, пільг і знижок платник не врятується принаймні від мінімального податку. Однак цей податок дуже складний в адмініструванні й украй непопулярний серед платників, оскільки в результаті інфляційного знецінення доходів під дію податку попадає все більша кількість платників.

Своєрідна риса сприймання американцями податків з індивідуальних доходів – щорічне визначення Дня свободи від податків (Tax Freedom Day). Так, у 2010 р. Так, у 2010 р. Freedom Day припав на 9 квітня. Це означає, що протягом 99 днів платники (фізичні особи) мають працювати «на державу», решту днів – на себе. Це ще нічого, а були й такі роки, коли свято звільнення від податків наступало 20 червня – ледве не через півроку! Тому далеко не безпідставно США (та й інші західні держави) вважають податковим пеклом.

На другому за фіскальним значенням місці у доходах федерального бюджету (39,5% у 2010 р.) знаходиться група цільових соціальних податків, призначених для фінансування соціальних програм. Базою розрахунку таких податків є фонд заробітної плати (payroll taxes).

Податок для соціального страхування та соціального забезпечення (social security tax). Податкові надходження в цільовому по рядку витрачають на пенсії по старості, інвалідності, на випадок втрати годувальника. Ставка податку – 12,4% від фонду оплати праці, поділена порівну (по 6,2%) між роботодавцем і працюючими з наймом. У 2010 р. сума внеску лімітована 106,8 тис. дол. Для самозайнятих осіб (індивідуальні підприємці, фермери, лікарі, професійні спортсмени та ін.) поділ податку на дві частини сенсу не має, вони платять за повною ставкою 12,4% при тому ж річному ліміті.

Податок для медичного обслуговування по старості (Medicare tax) призначений для фінансування федеральної програм Medicare зі страхування здоров'я та лікування людей, старших 6 років. Ставка податку – по 1,45 % від фонду оплати праці для роботодавця і працюючого без обмеження суми внеску; для самозайнятих – 2,9 % від заробітку.

Фонд допомоги безробітним фінансується спільно федеральним і штатними податками (unemployment insurance taxes) з роботодавців. Ставку федерального податку встановлено на рівні 6,2 % перших 7 тис. дол. заробітної плати кожного з працюючих за календарний рік. При цьому роботодавці-платники штатного податку в фонд допомоги безробітним у рахунок зобов'язання по федеральному податку одержують компенсаційний податковий кредит (5,4 %) незалежно від величини штатного податку.

У порівнянні з оподаткуванням доходів соціальні податки фонду оплати праці мають три відмінності:

1) справляються за пропорційними (плоскими) ставками, а тому сума податкового зобов'язання відносно більша при низькій зарплаті, ніж при високій;

2) мають властивості регресивного оподаткування, оскільки не поширюються на доход, одержаний від власності на майно;

3) прогресивний податок на доходи відображає принцип платоспроможності, цільові соціальні податки більше відповідають принципу вигоди.

У федеральному бюджеті соціальні податки – найбільш швидкозростаюче джерело доходів: 1929 р. — 0% (ці податки ще не були введені), 1960 р. – 18 %, 1996 р. – 37 %, 2010 р. – 40 %.

З огляду на систему соціальних податків і соціальних пільг для платників податку на доходи фізичних осіб, вочевидь, що справа соціального захисту в СІІІА знаходиться на високому рівні.

Податок на прибуток корпорацій (corporate income tax). Федеральний податок на прибуток корпорацій запроваджено з 1909 р. за плоскою ставкою 1% з прибутків, що перевищують 5 тис. дол. Отже, можна переконатися в пільгових стартових умова для розвитку бізнесу, скажімо, для автомобілебудівної фірм «Форд мотор», заснованої в 1903 р. Максимальне значення (52 %) ставка корпоративного податку мала в 1952-1963 рр.

Нині податковий кодекс передбачає два типи корпорацій: Туре С і Туре S. Із них статус S має більш пільговий характер, оскільки не допускає подвійного оподаткування розподіленого прибутку: один раз на корпоративному рівні як дивіденду акціонерів, другий – як індивідуального доходу.

Досить цікава особливість – максимальна ставка в загалом прогресивній шкалі ставок знаходиться не в кінці, а в середині шкали. Є привід задуматися, з яких міркувань так зроблено. На відміну від України, в США критерій приналежності до окремих за величиною категорій бізнесу один – чисельність працюючих: 100 для малого і 500 для середнього. Окремих режимів оподаткування для них не передбачено. Для індивідуальної бізнесової діяльності з оформленням юридичної особи (personal service corporation) встановлено єдину (flat) ставку 35% незалежно від суми прибутку. Холдингові компанії оподатковується за ставкою 15%.

Схема визначення податкового зобов'язання на прибуток корпорацій наведена у табл. 3.5.

Таблиця 3.5