Паоло Веронезе (1528-1588)

Завершується венеціанське Відродження іменами двох видатних живописців — Паоло Веронезе та Якопо Тінторетто. Творчість Па­оло Веронезе сповнена радощами життя. Ця закоханість у життя відчувається у всіх його полотнах, що сяють яскравими барвами. Патриції та знатні дами у чудових одежах, музиканти, слуги та карлики — у цьому різ­нобарвному натовпі майже губляться герої релігійних легенд. Веронезе навіть довелося постати перед судом інквізиції за звинува­ченням у тому, що він насмілився зобразити в одній з композицій багато персонажів, які не мають відношення до релігійної теми. На своїх полотнах Веронезе часто зображує сцени бенкетів (картини «Весілля в Кані», «Бенкет у домі Левія»). Художник перетво­рює євангельські трапези на святкові видо­вища. Навколо Христа та Марії Веронезе зображує імператора Карла V, англійську королеву та турецького султана. Веронезе багато працював у монументально-декора­тивному живописі та був видатним деко­ратором.

П.Веронезе. Весілля в Кані. Фрагмент картини. 1563 р.

Я.Тінторетто. Христос на Галілейеькому морі. Фрагмент картини. 1591-1592рр

Якопо Тінторетто (1518-1594)

Якопо Тінторетто, останній великий пред­ставник мистецтва Венеції XVI ст., був склад­ною особистістю. Він вів постійний пошук нових шляхів у мистецтві, гостро відчував драматизм сучасності. Герої його картин часто знаходяться під владою невідомої сили, що підкоряє їхню волю. Якопо Тінторетто був не лише талановитим художником, але й прекрасно грав на музичних інструментах. Його творчістю закінчується блискуча епоха венеціанського живопису.

Тиціан Вечелліо (1477 або 1490-1576).

Т иціан прожив довге життя, у якому мав багато чого: здоров'я, багатство, доб­робут, талант. Окрім того, у нього була приваблива зов­нішність, шляхетна, велична стату­ ра. Мешкав він у власному палаці у Венеції, на березі морської ла­гуни, де прозора вода іскрилась під яскравим сонцем. Він про­гулювався у тінистому саду, куди не проникав шум вели­кого торгового міста. Він був знатною та заможною люди­ною і славився як геніальний живописець. Впливові князі та государі, вчені та письмен­ники — усі прагли мати карти­ну, написану Тиціаном.

Автопортрет. 1560р

Жіночі образи

Художник, сповнений сил та натхнення,у своїх картинах також оспівує радоїці життя, любов, багатство, добробут. У таких шедеврах, як «Венера Урбинська», «Свято Венери», «Вакх та Аріадна», художник про­славляє жіночу красу та

вклоняється їй. У «Венері Урбинській» Тиціан в образі античної богині любові зображає земну жі­нку. Вона тільки-но пробудилась від сну і ще ніжиться у постелі. На другому плані служ­ниці вибирають у скрині одежу для своєї господині. У спокійній позі Венери, у пла­вних контурах її тіла чуттєва земна краса поєднується з піднесеною, ідеальною. Таке саме поклоніння жіночій вроді, як божест­венному дару, відчувається і в іншій картині майстра — «Венера перед дзеркалом». Жи­вопис Тиціана передає усі барви природи та матеріального світу: теплоту тіла, легкість золотавого волосся, блиск шовку та м'якість оксамиту, мерехтіння коштовного каміння та прозорість скляної посудини.У знанні колориту, у доборі кольорів Тиціан не мав собі рівних. Можна сказати, що він мислив фарбами. Ними, а не олівцем, він робив підготовчий малюнок. Зіставляючи тони, він ніби пропонував глядачеві насо­лодитись співзвучністю фарб, численністю відтінків та переходів кольору. Саме коло­рит у ісартинах Тиціана створює настрій, виявляє сенс зображеного. Привертає увагу поєднання синіх та червоних тонів у вели­чезній, сім метрів заввишки картині «Вознесіння Марії», що написана для вівтаря одного з храмів. Релігійні картини Тиціана позбавлені будь-якої містики. У «Вознесінні Марії» Богоматір зображена як звичайна земна жі­нка. Апостоли, що захоплено дивляться на неї, — це простолюдини з міцними м'язами та бронзовою засмагою. У релігійній сцені все сповнене земної енергії та руху. Інша картина на біблійний сюжет «Вве­дення Марії у храм» переносить події на вулиці італійського міста. Тут увагу глядача привертає пишність архітектурного фону, грандіозність розмірів композиції, ретель­но виписані деталі: довгі пологі сходи, візе­рунчаста кладка стіни.

Великий портретист епохи

Мало портретистів могли зрівнятися з Ти-ціаном. Він вмів розкрити складний внут­рішній світ своїх персонажів. Наприклад, у парадному портреті Папи римського Павла III з внучатими племінниками він по­казує три різні характери: зігнутого у кріслі немічного старого — владного та хитрого Папу; його онука — холодного кардинала Олександра Фарнезе, що очікує свого часу; та улесливого, підступного і потворного От-о. Розповідають, що Папа злякався, коли побачив, наскільки вірно Тиціан передав ат­мосферу папського двору з його інтригами.

«Святий Себастьян»

До кращих творів Тиціана належить карти­на «Святий Себастьян». Себастьян — це ге­рой епохи Відродження, і ніякі страждання не можуть перемогти силу людського духу. Себастьян — молодий римський воїн, що увірував у християнське вчення. Незважа­ючи на катування, він залишився прихильником Христа. На картині Тиціана герой, прив'язаний до дерева та простромлений стрілою, зберігає мужність та самовла­дання. На його обличчі читається глибоке страждання. Червоні відсвіти лиховісно затягують небо, що надає усій картині три­вожного звучання. Але навіть загибель цього прекрасного юнака пробуджує у глядача не безнадійність, а віру у велич людського духу.

Тиціан помер з пензлем у руках у віці май­же 90 років, завершуючи роботу над карти­ною «Оплакування Христа». В останні роки він розробив «пізню мане­ру» письма. Вона була настільки новою для свого часу, що не одразу знайшла розуміння у сучасників. Поверхня його пізніх поло­тен, наприклад «Коронування терновим вінцем», на перший погляд, нагадує хаос мазків. Але на відстані ці мазки зливаються, і виникають людські фігури, будівлі, пейза­жі. Ця манера Тиціана була Бенера перед дзеркалом. 1550-ті рр. Портрет Папи Павла Ш з племінниками. 1545-1546 рр.

взята на озбро­єння та розвинута живописцями Франції XIX ст. Таку течію у

живописі назвали ім­пресіонізмом У своїх творах Тиціан завжди залишається художником Відродження з вірою у силу та розум людини.